Справа № 936/734/25
Провадження № 1-кп/936/107/2025
13.06.2025 селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025078090000035 від 27.05.2025 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лази, Воловецького району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , працюючого охоронцем ІІ розряду юридичного агенства офіцерів запасу "Щит", українця, громадянина України, з середньою- спеціальною освітою, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_3 27 травня 2025 року близько 08 години 30 хвилини, знаходячись на подвір?ї будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки із своєю колишньою дружиною ОСОБА_4 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар ногою по лівій руці потерпілої ОСОБА_4 , після чого наніс ще один удар долонею руки по правому вусі потерпілої, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця третього пальця лівої кисті, забою, підшкірної гематоми третього пальця лівої кисті, акубаротравми справа без пошкодження барабанної перетинки при ШМ 4,0 м.
Виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця третього пальця лівої кисті, забою, підшкірної гематоми третього пальця лівої кисті, акубаротравми справа без пошкодження барабанної перетинки при ШМ 4,0 м. за ступенем тяжкості згідно наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Пункту 2.3.1. кваліфікується, як ЛЕГКІ ТІЛЕСНІ УШКОДЖЕННЯ, як такі, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров?я, чи незначної стійкої втрати працездатності.
Прокурор зазначив в обвинувальному акті клопотання про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, передбачений п.3 ч.1 ст.91-1 КК України строком на 3 місяці.
Згідно з ч.2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України, в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вимогами частини 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що згідно із заявою від 06.06.2025 обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а також згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
Обвинуваченому роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Обвинувачений ОСОБА_3 згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник адвокат ОСОБА_5 .
Крім цього, у відповідності з письмовою заявою ОСОБА_4 від 06.06.2025 потерпіла не заперечує проти розгляду обвинувального акта щодо ОСОБА_3 у спрощеному провадженні, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України- умисне легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер вчиненого кримінального проступку, особу винуватого, який раніше не судимий, у КНП "Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради" на обліках у лікаря- нарколога, лікаря- психіатра та лікаря-фтизіатра не перебуває, позитивно характеризується по місцю проживання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя та особи з інвалідністю.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде відповідати кримінальне покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу.
Крім цього, законодавче визначення домашнього насильства міститься як в міжнародних, так і національних правових актах.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні; також, згідно ст. 35 Стамбульської конвенції, Україна як держава учасник, вжила необхідних законодавчих заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи. було криміналізовано, а саме здійснено криміналізацію систематичного домашнього насильства.
При цьому, ст.2 цього Документу наголошує, що Стамбульська конвенція застосовується до всіх форм насильства стосовно жінок, у тому числі домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.Таким чином, міжнародно-правова регламентація вказаного питання орієнтує, що визначальним є правова заборона будь-якої форми насильства, яка може відображатися у різних статтях КК, незалежно від родового об'єкта кримінально-правової охорони, оскільки принциповим є не сфера суспільних відносин, в яких відбувається насильство, а сам факт таких дій, які є забороненими.
На національному рівні у п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що, у даній конкретній ситуації, обвинувачений вчинив кримінальний проступок, пов'язаний із домашнім насильством.
Як зазначено у ч.2 ст.76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти обов'язки та заборони, передбачені ст. 91-1 КК України.
Відповідно до вимог ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, зокрема і заборону наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.
Обмежувальні заходи при призначенні покарання можуть бути застосовані судом як за ініціативою (клопотанням) прокурора, так і за власною ініціативою суду.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.
Враховуючи, що обвинувачений раніше проживав з потерпілою однією сім'єю, вони перебували у шлюбі між собою; характер фізичного насильства, яке обвинувачений вчинив стосовно потерпілої, положення статей 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд визнає, що дане кримінальне правопорушення є пов'язаним із домашнім насильством і до обвинуваченого слід застосувати обмежувальний захід у вигляді заборони наближатися на відстань 50 метрів до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, який передбачений п.3 ч.1 ст. 91-1 КК України.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої, призначене судом покарання та обмежувальний захід у своїй сукупності будуть необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Речових доказів та процесуальних витрат немає.
Цивільний позов не пред'являвся.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді заборони наближатися на відстань 50 метрів до місця, де проживає потерпіла ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 2 (два) місяці.
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України.
Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу отримання учасниками судового провадження копії вироку суду, з урахуванням особливостей, передбаченихст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1