Справа № 635/10399/23
Провадження № 1-кп/635/36/2025
13 червня 2025 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221160000892 від 01.07.2023, № 12016220430002719 від 06.07.2016 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 25.05.2015 за ч. 2 ст. 300, ч. 2 ст. 301 КК України до 3 років позбавлення волі зі звільненням від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
2) вироком Жовтневого районного суду м Харкова від 07.03.2024 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
12 липня 2016 року, близько о 15.00 годині, гр. ОСОБА_4 , діючи умисно, знаходячись в м. Мерефа Харківського району Харківської області по вул. Дніпропетровська, поблизу буд. № 172, побачив незнайому йому ОСОБА_7 , котра йшла йому назустріч, помітив в останньої на шиї золотий ланцюжок 585 проби, вагою 10 гр., довжиною 40 см плетіння у вигляді сердець. Маючи злочинний намір на відкрите заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 впритул наблизився до ОСОБА_7 та шляхом ривка зірвав з її шиї вищезазначений золотий ланцюжок та з місця скоєння злочину втік, звернувши викрадене майно на свою користь, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 7500 грн.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/22, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який триває по теперішній час.
ОСОБА_4 30.06.2023 близько 12:00, перебуваючи в гостях у ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , побачив мобільний телефон в чохлі, що належав ОСОБА_8 , після чого в нього виник раптовий корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій раптовий злочинний корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення за чужий рахунок, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю уваги з боку третіх осіб та власника майна, шляхом вільного доступу взяв мобільний телефон Iphone 8 чорного кольору, вартістю - 4950,00 гривень; чохол для мобільного телефону з написом i-Best, amazingeveryday, вартістю - 100,00 гривень, після чого з викраденим майном покинув домоволодіння та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 5050,00 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини, пояснивши про обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а саме, що в 2016 році у м. Мерефа на вулиці підійшов до потерпілої і зірвав з неї золотий ланцюжок; у 2023 році зайшов до потерпілого ОСОБА_8 , з яким був знайомий, сиділи, спілкувались. Коли потерпілий заснув, узяв його телефон, який пізніше продав на Холодній горі у Харкові. Про вчинене шкодує, свої дії засуджує.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 за епізодом відкритого заволодіння майном ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При цьому суд не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України за ознакою повторності з наступних підстав.
Підставою для кваліфікації дій ОСОБА_4 за епізодом 12.07.2016 за ч. 2 ст.186 КК України за ознакою повторності стало вчинення останнім 05.07.2016 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
Водночас ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.04.2025 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення 05.07.2016 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Як визначено частиною 4 статті 32 КК України, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.
Таким чином, ознака повторності за епізодом від 12.07.2016 в діях ОСОБА_4 відсутня і правильною є кваліфікація його дій за цим епізодом за ч. 1 ст. 186 КК України.
Дії ОСОБА_4 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчинена в умовах воєнного стану.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, неодружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 227 від 18.10.2023, ОСОБА_4 на час проведення експертизи страждав на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 у теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини, негативному ставленні до скоєного, осуді своїх дій.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.
Враховуючи, що на час розгляду справи передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, спливли, але згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав ОСОБА_4 не надав, зазначене є підставою для звільнення ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, на підставі приписів ч. 5 ст. 74 КК України.
Згідно з частиною 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, вчинений останнім під час іспитового строку за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 25.05.2015.
Оскільки суд прийшов до висновку про звільнення ОСОБА_4 від покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, підстави для приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 25.05.2015 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України відсутні.
При призначенні покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 185 КК України суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, що пом'якшують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до скоєного.
З урахуванням вищезазначених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, яке останній має відбувати реально.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.
Оскільки ОСОБА_4 в теперішній час відбуває покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.03.2024, й інкримінований злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, вчинив до постановлення цього вироку, остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України слід призначити із застосуванням принципу часткового складання покарань.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року, чинній до 20.06.2017), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Законом України № 2046-VІІІ від 18.05.2017, який набув чинності з 21.06.2017, частину п'яту статті 72 КК України викладено в новій редакції, згідно з якою попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17 викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно з якою положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
Оскільки інкримінований злочин, передбачений ч. 1 ст. 186 КК України, вчинено ОСОБА_4 до 20 червня 2017 року, строк попереднього ув'язнення по цьому кримінальному провадженню з 17.11.2016 по 14.11.2018 та з 17.12.2024 (дата постановлення ухвали Харківського районного суду Харківської області про тимчасове переведення ОСОБА_4 з ДУ «Холодногірська виправна колонія № 18» до ДУ «Харківський слідчий ізолятор») до дати набрання цим вироком законної сили підлягає зарахуванню у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, за правилами ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню в строк покарання у виді позбавлення волі строк застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у період з 14.11.2018 по 14.01.2019.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Враховуючи повне визнання позовних вимог обвинуваченим, виходячи із засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 7 500 грн. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
Витрати на проведення товарознавчих експертиз у сумі 352,40 грн. та 176,20 грн., усього в сумі 528,60 грн., на підставі статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченого, не застосовувались.
Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню на підставі статті 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 186 КК України.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
Шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.03.2024 визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у виді семи років шести місяців позбавлення волі.
Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 25.05.2015 виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 13 червня 2025 року.
Зарахувати у строк остаточно визначеного ОСОБА_4 покарання частково відбуте останнім покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.03.2024.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.11.2016 по 14.11.2018 та з 17.12.2024 по дату набрання цим вироком законної сили відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання на підставі ч. 7 ст. 72 КК України строк цілодобового домашнього арешту з 14.11.2018 по 14.01.2019 з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_7 відшкодування матеріальної шкоди у сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення товарознавчих експертиз у сумі 528,60 грн. (п'ятсот двадцять вісім грн. 60 коп.)
Речові докази:
- паспорт громадянки України, пенсійне посвідчення та картка платника податків на ім'я ОСОБА_9 , передані потерпілій ОСОБА_9 на відповідальне зберігання, після набрання вироком законної сили вважати повернутими останній;
- мобільний телефон Iphone 8 чорного кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим останньому.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Харківський районний суд Харківської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1