Суддя Шевченко С. В.
Справа № 643/747/24
Провадження № 2/644/997/25
16.06.2025
іменем України
09.06.2025 Індустріальний районний суд м. Харкова в особі головуючого судді Шевченка С.В., за участі: позивачки ОСОБА_1 , секретарів с/з Кузьміної Ю.С., Рибалко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР, про позбавлення батьківських прав
У поданому до суду позові ОСОБА_1 просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивачка посилалася на те, що з 2020 року відповідач остаточно припинив спілкування з дитиною, участі у її вихованні не приймає, не цікавиться її життям, проживає окремо. Всі питання, пов'язані з вихованням, розвитком та забезпеченням дитини, вона вирішує самотужки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримала, просила позов задовольнити. До викладених у позові обставин додала і просила врахувати, що відповідач навіть після початку розгляду справи в суді не змінив своєї поведінки та ставлення до дитини, не намагався відновити з сином спілкування, більш того, навіть не привітав його з днем народження.
Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечував, посилався на те, що до вересня 2023 року він належним чином виконував свої батьківські обов'язки. Поряд з цим зазначає, що з кінця лютого 2022 року він не бачив дитину, так як позивачка чинить йому у цьому перешкоди. Вказував на те, що відсутні докази його свідомого ухилення від виховання та спілкування з дитиною.
Департамент служб у справах дітей ХМР подав до суду висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини та просили розглядати справу за відсутності їх представника.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 18.10.2014 по 17.12.2019. Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з матір'ю.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наведеного нижче.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення цього пункту свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
У постановах Верховного Суду від 20.10.2020 року у справі №333/1013/17 та від 14.02.2019 у справі №377/128/18 міститься висновок відносно того, що суд зобов'язаний надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів які стосуються її життя, зазначено, зокрема, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 18.12.2020 року у справі «Савіни проти України».
Таким чином, практична реалізація принципу «забезпечення якнайкращих інтересів дитини» вимагає в тому числі, і з'ясування судами думки дитини під час вирішення спорів, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
З наданої суду копії листа з КЗ «Харківський ліцей № 72 Харківської міської ради» від 13.11.2023 вбачається, що ОСОБА_4 є учнем вказаного навчального закладу з першого класу. Всіма питаннями пов'язаними з навчальним процесом займається мати дитини ОСОБА_1 . Батько успіхами дитини не цікавиться, не відвідує батьківські збори.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказала на те, що після розірвання шлюбу з позивачкою, відповідач припинив спілкування з дитиною повністю.
Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 зазначив, що батько з ним останні роки не спілкується, ніякої участі у його житті не приймає.
На підставі наведених вище доказів, суд доходить висновку про доведеність того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, так як свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, а саме: не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. При цьому судом не встановлено об'єктивних перешкод для реалізації відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Встановлені та наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Враховуючи конкретні обставини справи, інтереси дитини, а також те, що відповідач тривалий час не виконує свої батьківські обов'язки та відсутні підстави вважати, що він змінить ставлення до виховання дитини, суд дійшов висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Відповідач не надав суду доказів на спростування аргументів позивачки. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були допитані за клопотанням відповідача, повідомляли про участь відповідача в житті дитини до 2020 року. Надані відповідачем фотографії датовані 2019 роком, в той час, як позивачка зазначає про повне припинення спілкування відповідача з дитиною з 2020 року.
Також відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.
До того ж, суд бере до уваги, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що якщо відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, це ще не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови в задоволенні позовної вимоги про позбавлення його батьківських прав.
Як зазначалось позивачкою і підтверджено дитиною, навіть після початку судового провадження у цій справі, відповідач ОСОБА_2 не відновив спілкування з дитиною.
Поряд з цим суд зауважує, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Зі змісту наданого суду висновку щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина встановлено, що він носить формальний характер. ОСОБА_2 на засідання комісії не прибув, його позиція щодо питання позбавлення батьківських прав комісією визначена на підставі поданого ОСОБА_2 відзиву на позов. Фактично рішення про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав ґрунтується на запереченні останнього проти позбавлення його батьківських прав відносно дитини.
Відтак висновок органу опіки та піклування не впливає на рішення суду про обґрунтованість позову.
Судові витрати вирішуються судом у відповідності до ст. ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 165, 180 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 11, 88, 169, 212 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складений 16.06.2025.
Суддя С.В. Шевченко