13.06.2025
Справа № 642/4779/16-к
Провадження № 1-кс/642/797/25
10 червня 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016220510002570 від 15.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
03 червня 2025 року адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з клопотанням про скасування арешту майна.
З клопотання слідує, що 25.01.2018 слідчим суддею Київського районного суд м. Харкова в рамках кримінального провадження № 12016220510002570 від 15.07.2016 накладено арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони її відчуження до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримав, зазначив, що кримінальне провадження розпочато 15.07.2016 року. Близько дев'яти років жодній особі не повідомлено про підозру, тільки 25.01.2018 року слідчим суддею було накладено арешт на квартиру, при цьому ОСОБА_4 придбав цю квартиру 29.11.2016 року , і є добросовісним набувачем, оскільки будь-яких заборон на вказану квартиру органом досудового розслідування проведено не було (обтяжень не було). ОСОБА_4 проживає у зазначеній квартирі, сплачує комунальні послуги, однак протягом семи років на його квартиру накладено арешт, що є порушення європейських норм щодо володіння майном. В кримінальному законодавстві внесені зміни, однак слідчим дії невстановлених осіб не перекваліфіковані. Також протягом змін, внесених до КПК України у 2023 року, слідчий проводив дії, коли справа повинна була бути закрита, у зв'язку із тривалістю її розгляду, вона мала розслідуватися не більше 18 місяців. Протягом дев'яти років ОСОБА_4 не викликався до слідчого і не був допитаний в жодному процесуальному статусі. Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт не може бути накладеним, зокрема, на майно добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, однак вказана квартира не зберігає на собі сліди злочину.
05.06.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_6 на клопотання про скасування арешту майна. На обґрунтування заперечень зазначає, що на теперішній час продовжують існувати підстави арешту вищевказаної квартири, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 25.01.2018 шляхом заборони її відчуження. Права користування та проживання у відповідній квартирі ОСОБА_4 згаданою ухвалою слідчого судді від 25.01.2018 позбавлено не було, тому просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши зміст поданого клопотання, надані матеріали на підтвердження заявлених доводів, письмові заперечення прокурора, вислухавши представника власника майна у судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна може передбачати позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду, зокрема, права на відчуження майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його, зокрема, відчуження.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Також, згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до, зокрема, передачі майна. На теперішній час продовжують існувати підстави арешту вищевказаної квартири, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 25.01.2018 шляхом заборони її відчуження. Права користування та проживання у відповідній квартирі ОСОБА_4 вказаною ухвалою слідчого судді від 25.01.2018 позбавлено не було.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які набуті кримінально-протиправним шляхом.
Відповідна квартира є речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме, предметом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Таким чином на згадану квартиру з визначених законом підстав накладений арешт згідно ч.3 ст.170, ч.10 ст.170 КПК України.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Арешт відповідного об'єкта нерухомого майна забезпечує фіксацію наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей, які мають доказове значення, та запобігає перереєстрації права власності на згаданий об'єкт на інших осіб та вчиненню його можливого подальшого перетворення.
Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до ст.276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, відсутність на теперішній час повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні не впливає на наявність підстав для арешту майна для забезпечення, зокрема, доказової бази в кримінальному провадженні.
Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_4 , є добросовісним набувачем відповідної квартири, то згідно абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою збереження речових доказів.
Стосовно правової кваліфікації кримінального правопорушення (ч.3 ст.190 КК України) у згаданому кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Вказана правова кваліфікація визначена органом досудового розслідування виходячи із встановлених на певному етапі досудового розслідування відомостей щодо великого розміру вчиненого шахрайства, не є остаточною та може бути змінена з урахуванням інших кваліфікуючих ознак, які додатково встановлюються в ході досудового розслідування.
Встановлення правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а не є повноваженнями слідчого судді, тому викладаються у такому виді, як вважає за необхідне орган досудового розслідування.
Стосовно здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні з визначеним строком досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру.
Так, 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», відповідно до якого ч.1 ст.219 КПК України викладено у новій редакції, та визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження та виключено ч.8 ст.615 КПК України, згідно якої була наявна прив'язка обрахування строку досудового розслідування до вручення підозри у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Пунктом 20-8 розділу XI "Перехідні положення" визначено, що положення ч. 1 ст. 219 КПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури". Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України). Відтак вимоги Закону України № 3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які підлягають застосуванню.
Станом на 01 січня 2024 року досудове розслідування кримінального провадження не завершено, а тому з врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону № 3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні на теперішній час здійснюється у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства. Оскільки зміни до кримінального процесуального законодавства України є обов'язковими для виконання, має застосовуватися той закон, який був прийнятий пізніше та з урахуванням ст.5 КПК України діє на момент прийняття процесуального рішення.
На теперішній час, пункт 20-8 розділу XI "Перехідні положення" КПК України чинний та не скасовано, а тому підстави для його незастосування відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. З урахуванням наведеного, вважаю, що клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 309 КПК України, ухвали слідчого судді про арешт майна або про відмову в ньому підлягають апеляційному оскарженню. Ухвали про скасування або про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку статті 174 КПК України, до цього переліку не належать.
Відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права повторно звернутися до суду з клопотанням про скасування, якщо з'явились нові обставини, що обґрунтовують таке скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,173, 174, 309 КПК України, -
У задоволенні клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016220510002570 від 15.07.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 13.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1