Справа № 638/6814/25
Провадження № 1-в/638/454/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_5 , відповідно до ст.ст. 537, 539
Кримінального процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 74 КК України, щодо приведення вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2020 року; вироку Полтавського районного суд Полтавської області від 24 травня 2023 року відносно ОСОБА_4 , 1974 року народження, у відповідність до вимог ЗУ № 3886-IX від 18.07.2024, ст. 74 КК України, а також щодо приведення вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2020 року та вироку Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_5 , де установа виконання покарань просить:
-на підставі ч. 2, 3 ст. 74 КК України, ч.1 п. 13 ст. 537, ч.2 п.2 ст.539 КПК України, привести вирок у відношенні засудженого ОСОБА_4 від 02 листопада 2023 року Сахновщинського районного суду Харківської області у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року;
-звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року за епізодом, який мав місце 05 січня 2023 року;
-виключити з вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 24.05.2023 року обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185 КК України;
-виключити з вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21.09.2020 року обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України;
-виключити з вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21.09.2020 року обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185 КК України;
-керуючись п. 14 ч.1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України вирішити інше питання про всякого року сумнів, що виникне при виконанні вироку від 21 вересня 2020 року Октябрського районного суду міста Полтави (за яким залишаться на виконанні покарання, передбачені ч.1 ст. 358 КК України у виді 1 місяця арешту; ч.4 ст. 358 КК України у виді 2 місяців арешту та ст. 395 КК України у виді 1 місяця арешту);
-на підставі ч. 2, 3 ст. 74 КК України, ч.1 п. 13 ст. 537, ч.2 п.2 ст.539 КПК України, привести вирок у відношенні засудженого ОСОБА_4 від 21 вересня 2020 року Октябрського районного суду міста Полтави у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року;
-керуючись п. 14 ч.1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України вирішити інше питання про всякого року сумнів, що виникне при виконанні ухвали від 24 травня 2024 року Дзержинського районного суду міста Харкова, а саме: остаточний строк покарання до відбуття засудженому ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що у державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» відбуває міру покарання засуджений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений 02 листопада 2023 року Сахновщинським районним судом Харківської області за ст. 395 КК України до 6 місяців арешту.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком від 24.05.2023 року Полтавського районного суду Полтавської області, яким засуджувався за ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, - остаточно до відбуття призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі. Запобіжний захід не обирався.
Початок строку відбування покарання рахується з моменту затримання, а саме з 10.03.2023 року.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 24.11.2023 року виправити описку у вироку Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 року, сказавши у вступній частині адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 . В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвалою від 24.05.2024 року Дзержинського районного суду міста Харкова визначено порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Октябрського районного суду міста Полтава від 21 вересня 2020 року та вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року.
Остаточне покарання ОСОБА_4 призначено за правилами ст. ст. 70, 71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Октябрського районного суду міста Полтава від 21 вересня 2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року, та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п?яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_4 покарання рахується з 10 березня 2023 року. Початок строку: 10 березня 2023 року, кінець строку - 10 квітня 2028 року.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 24 травня 2023 року Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 вчинив:
таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 05.01.2023 на суму 1 200 гривень;
закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст., 15 - ч.4 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 24.01.2023 на суму 1 195, 67 грн.
Відповідно до мотивувальної частини вироку від 21 вересня 2020 року Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_4 вчинив: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України, а саме 7 епізодів:
??03 травня 2020 на суму 500 гривень;
??04 травня 2020 на суму 683 грн.;
??05 травня 2020 на суму 1 041, 80 грн.;
??06 травня 2020 на суму 466, 67 грн.;
??15 травня 2020 приблизно о 12 годині 04 хвилини на суму 1 055, 67 грн.;
??15 травня 2020 приблизно о 13 годині 05 хвилини на суму 1 959 грн.;
??16 травня 2020 на суму 769 грн.
??закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, а саме 1 епізод: 16 травня 2020 року на суму 1 179 грн.
Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-IX) особа піддається адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян у частині злочинів або кваліфікації правопорушень встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 розділу IV Податкового кодексу України, у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на:
??01.01.2020 становить 2 102 грн.;
??01.01.2023 становить 2 684 грн.
Таким чином дії ОСОБА_4 за вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2020 року та за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року слід кваліфікувати за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна.
У судовому засіданні засуджений клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував.
Представник установи виконання покарань клопотання підтримав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Судом встановлено, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 ОСОБА_4 було визнано винуватим та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 місяця арешту;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 6 місяців арешту;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 2 місяців арешту;
- за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 місяців арешту;
- за ст. 395 КК України у виді 1 місяця арешту.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
За вказаним вироком ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення:
03.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 500,00 грн.;
04.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 683,00 грн.;
05.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 1041,80 грн.;
06.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 466,67 грн.;
15.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 1055,67 грн.;
15.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 1959,00 грн.;
16.05.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України на суму 769,00 грн.;
16.05.2020 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на суму 1179,00 грн.
Також, за вироком Полтавського районного суду м. Харкова від 24.05.2023 від 27 липня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
За вказаним вироком ОСОБА_4 , вчинив кримінальні правопорушення:
05.01.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України на суму 1200,00 грн.;
24.01.2023 року за ч.2 ст., 15 - ч.4 ст. 185 КК України, на суму 1195,67 грн.
Крім того, вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023, ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, призначивши покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.
На підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням призначеним за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 24.05.2023 року, остаточно призначено ОСОБА_4 до відбування покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Згідно положень ч.ч. 2,3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.
Згідно зі статтею 7 ЗУ «Про державний бюджет Україні на 2020 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.
Відповідно до статті 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2023 рік», встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на:
1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень;
З 1 січня 2023 року - 2684 гривні.
Засуджений за вироками Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 та Полтавського районного суду Полтавської області від 24.05.2023 року вчинив злочини, розмір матеріальної шкоди яких на день вчинення правопорушення не перевищував розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння ( ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), а також за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення..
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Враховуючи те, що ОСОБА_6 за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 завдав потерпілим матеріальну шкоду 03.05.2020, 04.05.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 15.05.2020, 15.05.2020, 16.05.2020, 16.05.2020 злочинної діяльності на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на день скоєння крадіжки майна, то вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України №3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого від призначеного покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Разом з тим, ОСОБА_7 за вказаним вироком також був засуджений за ч.1 ст. 358 КК України, за ч. 4 ст. 358 КК України, за ст. 395 КК України.
28.03.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року № 3342-ІХ. Зокрема, у новій редакції ст. 60 КК України регламентовано, що покарання у виді арешту застосовується лише до засуджених військовослужбовців, що виконується на гауптвахті.
Таким чином, арешт як вид покарання на теперішній час не може застосовуватись до осіб, які не є військовослужбовцями.
Крім того, у ст. 11 КВК України виключено «арештні доми» із переліку видів органів і установ виконання покарань.
Так, пунктом 154 вказаного вище Закону внесено зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» КК України, який доповнено пунктом 23 такого змісту: з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» засудженим, які відбувають покарання у виді арешту в арештних домах, замінити невідбуту частину покарання на інший вид покарання відповідно до статті 72 КК України.
За вказаним законом покарання у виді арешту за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, замінено штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. Покарання у виді арешту застосовується виключно щодо військовослужбовців. Також у санкціях ч. 1, 4 ст. 358 КК України покарання у виді арешту замінено покаранням у виді пробаційного нагляду.
Статтею 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За приписами ч. 3 ст.74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Оскільки на теперішній час новим законом про кримінальну відповідальність покарання у виді арешту за вчинення діянь, передбачених ст. 358, 395 КК України, замінено, зокрема, на інший вид покарання, то, зважаючи на наведені вище законодавчі приписи, суд вважає за можливе замінити призначені ОСОБА_4 покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 395 КК України.
Вирішуючи питання щодо виду покарання, яке має бути замінено засудженому, слід враховувати, що згідно зі ст.51 КК України покарання у виді обмеження волі, є більш суворим ніж арешт, у зв'язку із чим відповідно до статті 5, ч. 3 ст. 74 КК України заміна арешту на такий вид покарання не допускається.
Як було зазначено вище, окрім обмеження волі, санкцією ст.395 КК України (в редакції Закону України № 3342-IX від 23.08.2023р.) передбачене покарання у виді штрафу.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе замінити ОСОБА_4 покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ст. 395 КК України на покарання у виді штрафу.
Також суд вважає за можливе привести вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, а саме звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України за епізодом, який мав місце 05.01.2023 року, а також від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України за епізодом, який мав місце 24.01.2023 року, у зв'язку із усуненням караності вчинених ним діянь, за які його було засуджено.
У зв'язку з чим, з вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року підлягає виключенню посилання на приписи ч.1 ст. 70 КК України, щодо поглинення менш суворого покарання біль суворим та призначення ОСОБА_4 остаточного покарання у виді 5 років 1 місця позбавлення волі.
Також, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе привести вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року, замінивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, призначене за цим вироком за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 6 місяців, на більш м'яке покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
В іншій частині вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 залишається без змін.
Разом з тим, суд також бере до уваги ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 травня 2024 року, у зв'язку з чим вважає, що у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає подальшому виконанню вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023, з урахуванням вказаної ухвали.
За таких обставин, клопотання установи виконання покарань є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України суд,-
ухвалив:
Клопотання начальника ДУ «Олексіївської виправної колонії (№25)» ОСОБА_5 , відповідно до ст.ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 74 КК України, щодо приведення вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2020 року; вироку Полтавського районного суд Полтавської області від 24 травня 2023 року відносно ОСОБА_4 , 1974 року народження, у відповідність до вимог ЗУ № 3886-IX від 18.07.2024, ст. 74 КК України, а також щодо приведення вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 21 вересня 2020 року та вироку Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.2023 року - задовольнити.
Привести вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, а саме звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарань, призначених за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України за епізодами, які мали місце 03.05.2020, 04.05.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 15.05.2020 о 12:04 год., 15.05.2020 о 13:05 год., 16.05.2020 о 09:16 год., а також звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України за епізодом, який мав місце 16.05.2020, о 15:57 год., у зв'язку із усуненням караності вчинених ним діянь, за які його було засуджено.
Привести вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21.09.2020 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року, в частині призначення засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч.1 ст.358 КК України у виді 1 місяця арешту, замінивши його на покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.; за ч.4 ст.358 КК України у виді 2 місяців арешту замінити на штраф у розмірі 850 грн., за ст. 395 КК України у виді 1 місяця арешту замінити на штраф у розмірі 1700 грн. На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді штрафу у сумі 1700 грн.
Привести вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, а саме звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України за епізодом, який мав місце 05.01.2023 року, а також звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України за епізодом, який мав місце 24.01.2023 року, у зв'язку із усуненням караності вчинених ним діянь, за які його було засуджено.
Виключити з вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 24 травня 2023 року посилання на приписи ч.1 ст. 70 КК України, щодо поглинення менш суворого покарання більш суворим, та остаточного призначення ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Привести вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність вимог Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року, замінивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, призначене вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 за ст. 395 КК України у виді арешту на строк 6 місяців, на більш м'яке покарання - штраф у розмірі 1700 грн.
В іншій частині вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023 - залишити без змін.
Вважати, що у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає подальшому виконанню вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 02.11.2023, з урахуванням ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2024, згідно якої визначено порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наявності кількох вироків, а саме вироку Октябрського районного суду м.Полтава від 21 вересня 2020 року та вироку Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року, з призначенням покарання ОСОБА_4 за правилами ст.ст.70, 71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Октябрського районного суду м.Полтава від 21 вересня 2020 року, більш суворим покаранням призначеним за вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 02 листопада 2023 року, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п?яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі до відбуття.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова.
Повний текст ухвали складений о 12:35 год. 10 червня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1