Справа № 610/2167/25
Провадження № 2/610/1137/2025
№ 2-з/610/7/2025
16.06.2025м. Балаклія
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Феленко Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторія Миколаївна, про визнання заповіту недійсним та про визнання шлюбу недійсним,
12 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дьоміна Мирослава Володимирівна, звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторія Миколаївна, у якому просить:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 05.12.2024 приватним нотаріусом Сергієнко Н.В.;
- визнати недійсним шлюб, укладений 16.08.2023 Третім відділом ДРАЦС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Разом з позовною заявою представником позивача також було подано заяву про забезпечення позову (справа № 610/2167/25, провадження № 2-з/610/7/2025).
При цьому, до позовної заяви позивачем не було долучено копію оспорюваного заповіту у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визначити склад спадкового майна, на яке його було видано (все майно чи його частина).
За таких обставин слід виходити з того, що оспорюваний заповіт стосується всього майна спадкодавця.
Як убачається з позовної заяви та підтверджено відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 1473818 від 12.06.2025, зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання щодо підсудності даної справи Балаклійському районному суду Харківської області, на запит судді також було отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (відповідь № 1474032 від 12.06.2025), з яких убачається, що спадкодавцю ОСОБА_3 за життя на праві власності належали:
- квартира, площею 91,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ;
- двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 16 статті 28 ЦПК України передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Зі змісту частин 1, 2 ст. 1236 ЦК України убачається, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Отже, заповіт за своєю природою є одностороннім правочином з розпорядження щодо майна.
Як було встановлено, предметом спору у даній цивільній справі є, зокрема, заповіт спадкодавця ОСОБА_3 , тобто правочин з розпорядження у т.ч. нерухомим майном, яке складається з двох окремих квартир у м. Харкові та м. Балаклія Ізюмського району Харківської області.
Хоча позовна заява і не містить відомостей про вартість спадкового майна, проте, вартість квартири площею 91,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , вочевидь є вищою за вартість двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18 зазначила таке.
"7.13. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
7.14. Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
…
7.21. За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.".
Отже, враховуючи, що спір у даній справ опосередковано стосується нерухомого майна, що входить до складу спадщини, частина якого вищою вартістю знаходиться на території Шевченківського району м. Харкова, доходжу висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана до Балаклійського районного суду Харківської області з порушенням правил підсудності, що є підставою для передання справи до належного суду за підсудністю за місцезнаходженням нерухомого майна ( АДРЕСА_2 ), тобто до Шевченківського районного суду м. Харкова.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 28, 30, 31, 259-261 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб Вікторія Миколаївна, про визнання заповіту недійсним та про визнання шлюбу недійсним, разом із заявою про забезпечення позову, передати за підсудністю Шевченківському районному суду м. Харкова (місцезнаходження: 61202 м. Харків, проспект Перемоги, буд. 52-В).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяЮ.А. Феленко