Справа №: 398/992/25
провадження №: 2/398/1429/25
Іменем України
"16" червня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Через систему «Електронний суд» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1342-6574 від 03.02.2024 року в розмірі 34 755,00 грн та понесених судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2024 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1342-6574, за умовами яких відповідач отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн, строком на 300 днів, тобто з 03.02.2024 року до 28.11.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день. Відповідач належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 17.01.2025 року виникла заборгованість в загальному розмірі 57 050,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 50 050,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом. В той же час, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 34 755,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 27 755,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.
23.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів, що договір про відкриття кредитної лінії № 1342-6574 від 03.02.2024 року було укладено в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора, передбаченого ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того відсутні, будь-які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що договір підписаний відповідачем і відповідач погодився з його умовами, в тому числі сумою кредиту, строком повернення, розміром процентів. Також паспорт споживчого кредиту та Правила кредитування не підписані відповідачем. Таким чином, наданий позивачем договір не може бути належним та достовірним доказом укладення кредитного договору. Крім того позивачем не надано доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не надано рішення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про видачу кредиту та пропозицію укласти договір в особистому кабінеті. Не надано доказів укладення договору у вигляді електронного документа, а саме: не додано доказу про ідентифікацію відповідача, не надано доказів підписання договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора. Позивачем не доведено факту укладання між позивачем і відповідачем договору на умовах зазначених позивачем, оскільки ним не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення з відповідачем зобов'язальних правовідносин, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення. Посилання позивача на часткову оплату заборгованості за договором та відповідно визнання боргу є безпідставним, оскільки докази такої оплати в матеріалах справи відсутні. Також вважає, що довідка позивача та лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є належними, допустимими і достовірними доказами того факту, що відповідач дійсно отримала позику і відповідно, що договір позики є укладеним, оскільки в довідці та листі банку не вказано номер рахунку, на який було перераховано грошові кошти та не вказано хто є отримувачем грошових коштів. Крім того, позивачем неправомірно нараховані проценти за договором. Навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони в 4 рази перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту. Тому просила в позовних вимогах позивача відмовити.
12 червня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача, в яких зазначено, що кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При оформленні кредитного договору за допомогою веб-сайту клієнт (відповідач) проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID. Тобто, без введення позичальником логіна та паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання Товариством персональних даних від позичальника з метою укладення договору є неможливим. В особистому кабінеті відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор «C5483» для підписання Кредитного договору №1342-6574 від 03.02.2024 року, разом із Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів. Відповідач шляхом підписання одноразовим ідентифікатором «С5483» кредитного договору №1342-6574 від 03.02.2024 року, разом із Правилами надання споживчих кредитів та Паспортом споживчого кредиту, прийняв усвідомлене рішення про укладання такого договору, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку ОСОБА_1 є неможливим. У зв'язку з вищенаведеним, лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, перерахування грошових коштів за кредитним договором. Слід зазначити, що в листі (довідці) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» міститься інформація про перерахування коштів не тільки Відповідачу за договором №1342-6574 від 03.02.2024 року, але й за іншими кредитними договорами. Більш детальна інформація про перерахування грошових коштів, саме ОСОБА_1 по договору №1342-6574 від 03.02.2024 року зазначена у Довідці про перерахування суми кредиту №1342-6574 від 03.02.2024 року (наявна в матеріалах справи). Отже, дані документи є достовірними і належними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 7 000,00 грн. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав свої зобов'язання за кредитним договором №1342-6574 від 03.02.2024 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок. Правила не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Також, слід зазначити, в розділі 8 Кредитного договору передбачена відповідальність Позичальника за неналежне виконання Кредитного договору, однак Позивач не нараховував Відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Отже, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представником позивача разом з позовною заявою подано заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву також просила розглядати справу у її та відповідача відсутність.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що 03.02.2024 року ОСОБА_1 ідентифікувалась в ІТС кредитодавця, що підтверджується моніторингом дій користувача в ІТС. В подальшому між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії №1342-6574 в електронному вигляді, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн, строком на 300 днів, тобто з 03.02.2024 року до 28.11.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день. Кредитний договір містить додатки у вигляді таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графік за договором). У розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 , адреса її проживання та ідентифікаційний код.
Крім того, відповідач ознайомилась з Паспортом споживчого кредиту та Правилами відкриття кредитної лінії.
Зазначений договір з додатками, Паспорт споживчого кредиту та Правила відкриття кредитної лінії, підписані сторонами електронними підписами, в тому числі відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), направленим на вказаний відповідачем номер телефону НОМЕР_3.
Аналогічний номер мобільного телефону відповідач зазначила і в своїй заяви до суду про отримання електронних повісток від 11.04.2025 року.
Суд зазначає, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20.
Отже, кредитний договір за формою, змістом та способом укладення відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства України, а відтак є укладеним та обов'язковим до виконання сторонами.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
На підтвердження факту перерахування відповідачу 03.02.2024 року коштів у розмірі 7 000,00 грн позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №1342-6574 від 03.02.2024 року, де видача коштів здійснювалася за допомогою системи LigPay, платіж 2421765656; дата 03.02.2024 року, номер платіжної карти НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредиту, сума 7 000,00 грн.
З повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК», б/н, від 21.01.2025 року вбачається, що через систему платежів LigPay, на підставі договору №4010 від 02.12.2019 року, 03 лютого 2024 року за договором №1342-6574, на номер картки НОМЕР_1 , здійснено переказ від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 7 000,00 грн.
При цьому, саме зазначений номер картки вказано у кредитному договорі як особистий платіжний засіб відповідача.
Зазначене свідчить про отримання відповідачем кредиту в розмірі 7 000,00 грн. Відповідач не була позбавлена можливості надати довідку про відсутність у неї банківської карти НОМЕР_1 на момент здійснення перерахування коштів.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконала, здійснивши лише 16.02.2024 року сплату платежу в сумі 245,00 грн, у зв'язку з чим станом на 17.01.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 57 050,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 50 050,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Зазначений розрахунок відповідає умовам договору та є математично правильним.
З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані позивачем за період з 03.02.2024 року до 28.11.2024 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором.
При цьому, жодних доказів на спростування зазначеного розрахунку та/або альтернативний розрахунок відповідачем не надано.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 34 755,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 27 755,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1342-6574 від 03.02.2024 року станом на 17.01.2025 року в розмірі 34 755 (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн 00 коп, яка складається з:
7 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту;
27 755,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір в розмірі 2 422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16 червня 2025 року.
Суддя О.В.Авраменко