Справа № 199/7896/25
(3/199/4246/25)
іменем України
16 червня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Кропивницький, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.17220 КУпАП
20.05.2025 приблизно о 20:00 годині, солдат ОСОБА_1 на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , під час виконання обов'язків військової служби, в особливий період, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі солдат ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 17220 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату та час слухання справи судовими SMS-повісткою, яку він отримав 06.06.2025 о 17:47:48 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Частина 3 статті 17220 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напої або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (частина перша статті); участь начальників(командирів)та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів,психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (частина друга статті), вчинених в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 21-4, ч. 4 ст.2 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених цим Законом. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
За приписами абз. 7 ст. 4 розділу І Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, серед іншого, - не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Так, суд дійшов висновку про те, що обставини, які зазначені у графі "суть адміністративного правопорушення", не відображають об'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення, визначену диспозицією ч. 3 ст. 17220 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише про те, що солдат ОСОБА_1 на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , під час виконання обов'язків військової служби, в особливий період, перебував з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі солдат ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, без зазначення фактичних обставин правопорушення, оскільки не конкретизовано, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у солдата ОСОБА_1 .
Суд при розгляді справи виходить з того, що фактичні дані стосовно правопорушення, склад та подія його вчинення мають бути викладені у протоколі в суворій відповідності до диспозиції статті, але, в даному випадку, з огляду на його зміст, об'єктивна сторона правопорушення, як система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують його зовнішню сторону, не визначена.
Разом з цим, суддя зауважує, що до протоколу долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20.05.2025, за змістом яких вони були присутні коли солдат ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та підписання протоколу. При цьому з пояснень вказаних свідків взагалі не вбачається, що уповноважена особа військової частини НОМЕР_2 на проведення огляду на стан сп'яніння взагалі не повідомила солдата ОСОБА_1 про наявність в останнього конкретних ознак алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у уповноваженої особи військової частини НОМЕР_2 підстав вважати, що солдат ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Більше того, з матеріалів справи та письмових пояснень свідків вбачається, що уповноважена особа військової частини НОМЕР_2 на проведення огляду на стан сп'яніння взагалі не оглядав солдата ОСОБА_1 на предмет наявності ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.7 розділу II Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 №329, та зареєстрованої в МЮУ 14.12.2021 за №1622/37244, до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення).
Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.
Відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
З огляду на вищевказане до військовослужбовців Збройних Сил України діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 9 ст.266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Суд констатує, що цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий, оскільки у наданих матеріалах відсутні докази, зокрема, пояснення свідків, рапорти, на підтвердження факту перебування солдата ОСОБА_1 на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , під час виконання обов'язків військової служби, в особливий період, з ознаками алкогольного сп'яніння, а тому й підстав для пропонування уповноваженою особою військової частини НОМЕР_2 на проведення огляду на стан сп'яніння пройти огляд на стан сп'яніння солдату ОСОБА_1 не було.
Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у солдата ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а тому, слід визнати, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.17220 КУпАП, матеріали справи не містять.
Суд констатує, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), на переконання суду дані відображенні у протоколі про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 17220 КУпАП є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Враховуючи вищезазначене приходжу до висновку, що суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, беручи до уваги й те, що суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не убачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950, рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину уповноваженою особою військової частини НОМЕР_2 на складання протоколів про адміністративне правопорушення в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 17220 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко
16.06.2025