Постанова від 12.06.2025 по справі 911/2308/23

ДОДАТКОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2308/23 (369/4028/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/2308/23 (369/4028/23)

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - керуючий реструктуризацією майна - арбітражний керуючий Приходько Дмитро Володимирович,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

в межах справи № 911/2308/23

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ

1. У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу. Також Позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

2. 27.03.2023 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/4028/23 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:03:006:0020 площею 0,1002 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1157350232224.

3. 20.02.2024 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 369/4028/23 передано на розгляд до Господарського суду Київської області, на розгляді якого перебуває справа № 911/2308/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

4. 09.10.2024 ухвалою Господарського суду Київської області залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

5. 22.10.2024 ОСОБА_1 подала клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 у справі № 369/4028/23.

6. 25.10.2024 ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/2308/23 (369/4028/23) відмовлено у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

7. 18.03.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текс складено та підписано 20.03.2025) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду Київської області від 25.10.2024 у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) скасовано. Прийнято нове рішення. Задоволено клопотання ОСОБА_1 . Скасовано заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 у справі № 369/4028/23.

8. 02.04.2025 ОСОБА_2 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та залишити силі ухвалу Господарського суду Київської області від 25.10.2024 у справі № 911/2308/23 (369/4028/23).

9. 29.04.2025 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.

10. Також у відзиві відповідач посилався на ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції становить до 30 000 грн. Зазначено, що підтверджуючі документи щодо понесення остаточних судових витрат, які має понести відповідач у даній справ, будуть надані додатково.

11. Відзив від імені відповідача підписаний адвокатом Тарасовим С. О.

12. 20.05.2025 постановою Верховного Суду у справі № 911/2308/23 (369/4028/23), ухваленою в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) залишено без змін.

13. 23.05.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2308/23 (369/4028/23), в якій просить стягнути (здійснити розподіл) з ОСОБА_2 судові витрати з професійної правничої допомоги у справі № 911/2308/23 (369/4028/23) у розмірі 16 500 грн на користь ОСОБА_1 .

14. До заяви відповідачем додано копію ордеру та свідоцтва адвоката, копію додаткового договору №9 від 25.04.2025, копію акту виконаних робіт від 22.05.2025, копію опису робіт від 22.05.2025.

15. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

16. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

17. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

18. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

19. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

20. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

21. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

22. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

23. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

24. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

25. Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

26. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).

27. У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (правова позиція наведена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

28. У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

29. Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

30. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

31. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Наведені вище висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

32. При цьому за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

33. Слід зазначити, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

34. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

35. При вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

36. Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (правові висновки, викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

37. Дослідивши подані заявником докази, Верховним Судом встановлено таке.

38. Відповідно до укладеного між ОСОБА_1. (клієнт) та адвокатом Тарасовим С. О. Додаткового договору № 9 від 25.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 24.08.2023, у зв'язку з поданням ОСОБА_2 касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 911/2308/23(369/4028/23), клієнт доручає адвокату: провести правовий аналіз касаційної скарги; сформувати та погодити з клієнтом правову позицію щодо поданої ОСОБА_2 касаційної скарги; підготувати відзив на касаційну скаргу у справі № 911/2308/23(369/4028/23); сформувати за необхідності інші процесуальні документи для подання до суду; подати від імені клієнта відзив на касаційну скаргу; здійснити представництво інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

39. Сторони погодили у додатковому договорі, що розмір гонорару адвоката за його роботу складає 30 000 грн - правовий аналіз касаційної скарги; формування та погодження з клієнтом правової позиції щодо відзиву на касаційну скаргу; формування за необхідності інших процесуальних документів для подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (у кількості 2-х документів); подання від імені клієнта відзиву на касаційну скаргу; здійснення представництва інтересів клієнта у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (у кількості 2-х разів) (п. 2 додаткового договору).

40. Сторони також погодили, що у разі проведення судових засідань у цій справі в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду більше двох разів, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 4 000 грн за одне судове засідання.

41. Сторони погодили в п. 4 додаткового договору, що остаточний розмір гонорару визначається у підписаному Акті виконаних робіт і підлягає обов'язковій сплаті клієнтом.

42. Відповідно до поданого опису робіт за Договором про надання правничої допомоги від 24.08.2023, Додаткового договору № 9 від 25.04.2025 та Акту виконаних робіт від 22.05.2025 адвокатом виконано, а клієнтом прийнято наступну роботу - правовий аналіз касаційної скарги, у тому числі правова оцінка підставам касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, сформував та погодив правову позицію щодо поданої касаційної скарги, підготував та подав від імені клієнта відзив на касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Вартість робіт визначена в сумі 16 500 грн.

43. Заперечень або клопотань про зменшення заявлених ОСОБА_1 до стягнення витрат на оплату послуг адвоката до Верховного Суду не надходило.

44. Розглядаючи заяву ОСОБА_1., Верховний Суд враховує, зокрема, представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Тарасовим С. О. починаючи з суду апеляційної інстанції, предмет та складність цієї справи, що переглядалася судом касаційної інстанції в порядку письмового провадження без проведення судових засідань. Суд також вважає, що надана послуга щодо правового аналізу касаційної скарги та формування правової позиції фактично охоплюється наданою адвокатом послугою з підготовки відзиву.

45. Відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не відповідає критерію реальності та розумності, а тому Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 .

46. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

47. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

48. Зважаючи на вищевикладене, оцінивши доводи заявника та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у зв'язку із розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 1 650 грн на користь заявника. В іншій частині заява задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 1 650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік