12 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/1231/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
ліквідатора - не з'явився,
ОСОБА_1 - Шишканов О.А.,
ОСОБА_2 - не з'явився,
ОСОБА_3 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В.- головуючий, Богатир К.В., Таран С.В.)
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 (суддя Давченко Т.М.)
у справі №915/1231/17
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновский зернокомплекс" арбітражного керуючого Багінського А.О.
до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3
про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута за зобов'язаннями боржника
у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновский зернокомплекс",
Стислий виклад вимог
1. У жовтні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульяновский зернокомплекс" (далі - ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" (власна назва відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)) арбітражний керуючий Багінський А.О. звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності у розмірі 3554874,25 грн у зв'язку з доведенням ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" до банкрутства на засновників боржника - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та стягнення солідарно з цих осіб грошових коштів у сумі 3554874,25 грн на користь ТОВ "Ульяновский зернокомплекс".
2. В обґрунтування вказаної заяви ліквідатор зазначив про: бездіяльність засновників боржника та невжиття ними вичерпних та добросовісних заходів щодо збереження майна боржника; приховування ними бухгалтерських документів та відомостей про господарську діяльність боржника; ігнорування процедури банкрутства; відсутність співпраці із ліквідаторами та сприяння ними у розшуку майна боржника, що призвело до неможливості ані встановити місце знаходження будь-якого майна боржника, сформування ліквідаційної маси, з'ясування обставин здійснення господарської діяльності боржника та обставин настання стану неплатоспроможності. У підсумку, бездіяльність та недобросовісне відношення до власних повноважень як засновників призвело до того, що кредитор немає можливості повернути ані предмет лізингу, ані заборгованість за предметом лізингу, а кінцевими вигодонабувачами від неможливості здійснити таке погашення заборгованості є саме засновники боржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1231/17 про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс".
4. ТОВ "Ульяновський зернокомплекс" зареєстроване 08.11.2002. Запис про державну реєстрацію внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.10.2004 за номером 16321200000000390.
5. 15.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №951, яка набрала чинності 16.09.2011, відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" назву Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"), як лізингодавцем, та ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №18-06-128сфл (далі - договір фінансового лізингу).
6. Відповідно до п. 1 договору фінансового лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а лізингодавець сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
7. На виконання умов договору фінансового лізингу, ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" була надана сільськогосподарська техніка загальною вартістю 8245600,00 грн, а саме: зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 - 1 одиниця, зерносховище СМВУ 2.73.К.2Н.4Т.ЗС200.АР.П - 1 одиниця, зерносховище СМВУ 165.14.2.В12ГТІТСЦ - 4 одиниці, що підтверджується актами приймання-передачі №№1, 6, 8.
8. На момент укладення договору (15.11.2006) був чинний статут ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", затверджений рішенням засновників та оформлений протоколом №1/1 від 01.06.2006; державну реєстрацію статуту проведено 19.06.2006.
9. Відповідно до статуту ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" (в редакції від 01.06.2006) його учасником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКЛАВІКА". Місцезнаходження ТОВ "Ульяновский зернокомплекс": м. Суми, вул. Воєводіна, 4. Статутний капітал складає 426632,00 грн.
10. Склад учасників ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" та його статутний капітал неодноразово змінювався.
11. Згідно зі статутом ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників від 23.12.2008 та зареєстрованим 23.02.2009, учасниками товариства є: 1) ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного капіталу товариства - 1276632,00 грн, що складає 33,333% голосів; 2) ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного капіталу товариства 1276632,00 грн, що складає 33,333% голосів; 3) Приватне підприємство "АТОМТЕХ", розмір внеску до статутного капіталу товариства 1276632,00 грн, що складає 33,333% голосів (підприємство знаходиться в стані припинення з 28.10.2015; засновник, керівник, голова комісії з припинення Приватного підприємства "АТОМТЕХ" - ОСОБА_3 ).
12. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до складу учасників боржника на підставі рішення зборів учасників ТОВ "Ульяновський зернокомплекс", оформленим протоколом від 28.11.2006, а Приватне підприємство "АТОМТЕХ" на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", оформленим протоколом від 19.10.2007.
13. Відповідно до п. 4.1 статуту ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" статутний капітал товариства складає 3829908,80 грн.
14. Учасники товариства мають право: - вимагати скликання позачергових зборів учасників в будь-який час та з будь-яких питань, у тому разі, коли учасники володіють більш ніж 20% голосів (п. 3.1.2 статуту); - приймати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному статутом товариства (п. 3.1.4 статуту в редакції від 23.12.2008); - отримувати інформацію про діяльність товариства (п. 3.1.6 статуту в редакції від 23.12.2008).
15. Майно товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства (п. 5.1 статуту). Товариство несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, переданого йому у користування (п. 5.10 статуту).
16. Вищим органом товариства є збори учасників, які скликаються не рідше одного разу на рік (п. 6.1.1, п. 6.1.7 статуту). Відповідно до п. 6.1.8 статуту товариства позачергові збори учасників товариства скликаються на вимогу учасника товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, та у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза зменшення статутного капіталу, а також на вимогу ревізійної комісії та директора товариства.
17. Управління діяльністю товариства здійснює директор, який призначається зборами учасників товариства; директор самостійно вирішує питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників товариства; директор підзвітний зборам учасників товариства і організує виконання їх рішень; директор не може бути одночасно головою зборів учасників товариства (пункти 6.2.1- 6.2.3, 6.2.5 статуту).
18. Контроль за діяльністю директора товариства здійснює ревізійна комісія, голова та члени якої призначаються зборами учасників товариства (п. 6.3.1 статуту). Ревізія господарської діяльності товариства проводиться не менше, ніж один раз на рік; позачергові ревізії проводяться на вимогу учасників товариства або з власної ініціативи; ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах товариства; без висновку ревізійної комісії, збори учасників не мають права затверджувати баланс товариства (пункти 6.3.2-6.3.4 статуту). Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами (п. 6.3.5 статуту).
19. У п. 1.5 статуту зазначено, що місцезнаходженням товариства є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені та визначається у свідоцтві про державну реєстрацію.
20. Відповідно до реєстраційної картки на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка надана ОСОБА_2 23.02.2009 для внесення державним реєстратором змін в частині місцезнаходження товариства, місцезнаходженням товариства з урахуванням змін є: 54051, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Корабельний район, проспект Жовтневий, 352.
21. 21.07.2009 та 27.11.2009 ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва зверталася до державного реєстратора із повідомленнями для проведення реєстраційної дії "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" стосовно ТОВ "Ульяновский зернокомплекс".
22. 21.12.2009 товариство підтвердило відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
23. 18.01.2010 ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва звернулася до державного реєстратора із повідомленнями для проведення реєстраційної дії "Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" стосовно ТОВ "Ульяновский зернокомплекс".
24. 19.05.2010 товариство підтвердило відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
25. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2010 за заявою Управління ПФУ в Корабельному районі м. Миколаєва порушено провадження у справі №10/26/10 про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) з підстав наявності заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відсутності боржника за юридичною адресою.
26. 31.05.2010 державному реєстратору надано документи для проведення реєстраційної дії "Внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи".
27. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.07.2010 провадження у справі №10/26/10 припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відомості щодо знаходження боржника - ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" є підтвердженими.
28. 14.07.2010 державному реєстратору надано документи для проведення реєстраційної дії "Внесення судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи".
29. ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС звернулася з позовом до ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" про припинення відповідача у зв'язку з неподанням протягом року податкових декларацій та документів фінансової звітності до органів державної податкової служби, який постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 у справі №814/1019/13-а було задоволено та припинено юридичну особу - ТОВ "Ульяновский зернокомплекс". Вказану постанову супровідним листом від 20.11.2013 №814/1019/13-а/21845 Миколаївським окружним адміністративним судом направлено державному реєстратору реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису, і 26.11.2013 проведено реєстраційну дію "Внесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством".
30. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 у справі №15/29/10 розірвано договір фінансового лізингу. Зобов'язано ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" повернути Відкритому акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" сільськогосподарську техніку згідно з договором фінансового лізингу. Стягнуто з ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" на користь держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" основний борг у розмірі 3341125,98 грн, пеню в розмірі 326657,68 грн, інфляційні втрати в розмірі 575974,04 грн, 3% річних в розмірі 121486,57 грн. Крім того, з ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" стягнуто на користь Державного бюджету України в особі ВДК Центрального району м. Миколаєва 25085,00 грн держмита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
31. Корабельним відділом Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на виконання вказаного рішення відкриті відповідні виконавчі провадження.
32. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 у справі №15/29/10 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2010 у справі №15/29/10 в частині повернення сільськогосподарської техніки, а саме постановлено вилучити у ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" та передати Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зерносховище СМВУ 2.73.К4Н.2Т.ЗО-100 (у кількості 1-ї одиниці, заводський №89) та зерносховище СМВУ 165.14.2.В12ГТ1ТСЦ (у кількості 4-х одиниць, заводські №№84, 85, 86, 87). Стягнуто з ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 536,50 грн. Видачу наказів доручено Господарському суду Миколаївської області.
33. На виконання вказаної постанови апеляційного суду Корабельним відділом Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснювались відповідні виконавчі провадження.
34. Крім того, на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та у Білопільському відділі Державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували ряд інших виконавчих проваджень.
35. В ході виконавчого провадження було погашено основний борг в розмірі 810906,52 грн. Отже, непогашена заборгованість боржника перед кредитором на час розгляду Господарським судом Миколаївської області заяви кредитора про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" становить 3554874,25 грн, з яких: 2530219,46 грн - основний борг, 575974,04 грн - інфляційні втрати, 121486,57 грн - 3% річних, 326657,68 грн - пені, 536,50 грн - судовий збір.
36. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс"; визнано грошові вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" в сумі 3554874,25 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
37. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.07.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого єдиним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" із вимогами кредитора першої черги в сумі 16000 грн, четвертої черги в сумі 3228216,57 грн та шостої черги 326657,68 грн.
38. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 03.09.2018 у справі №915/1231/17 ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
39. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2023 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Багінського А.О.
40. Ліквідатором ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" подано до Господарського суду Миколаївської області звіт ліквідатора про свою діяльність.
41. Відповідно до звіту ліквідатора про свою діяльність та документів, на основі яких ліквідатором був здійснений аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута, ліквідатор здійснив заходи щодо розшуку майна боржника, його інвентаризацію та виїзд за юридичною адресою, за результатами яких було встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке майно, яке б могло бути включеним у ліквідаційну масу. Цілісний майновий комплекс був реалізований в межах виконавчого провадження 19688249, відкритого 10.06.2010. Зазначене виконавче провадження закінчено 04.01.2012 у зв'язку із повним виконанням.
42. Інше рухоме майно, яке зареєстроване за боржником (трактор колісний ЮМС-6АЛ, заводський номер НОМЕР_1 , рік випуску - 1993, номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації - 01.06.2007; транспортний засіб ВАЗ 2144, тип ТЗ - легковий седан-В, 2006 року, 08.06.2006 - дата державної реєстрації, номер кузова НОМЕР_3 ; транспортний засіб ЗИЛ-ММЗ 4502, тип ТЗ - вантажний самоскид, 1989 року, 16.03.2004 - дата державної реєстрації , номер кузова НОМЕР_4 №; транспортний засіб ГАЗ 3307, тип ТЗ - вантажний бортовий, 1993 року, 16.03.2004 - дата державної реєстрації , номер кузова НОМЕР_5 ), за клопотанням ліквідатора Господарським судом Миколаївської області оголошено в розшук.
43. Ліквідатор Багінський А.О., а також ліквідатори, які виконували повноваження у справі про банкрутство раніше, неодноразово звертались до засновників боржника з вимогами надати вичерпну інформацію щодо діяльності боржника, обставин настання стану неплатоспроможності, а також повідомити місце знаходження майна боржника задля формування ліквідаційної маси. Проте, за твердженням ліквідатора, жоден із засновників жодного разу не виявив добросовісної поведінки та сприянню ліквідатору у виконанні ним своїх повноважень.
44. На поточних банківських рахунках боржника відсутній рух будь-яких коштів, фінансова та статистична звітність боржником не подається, наймані працівники у боржника відсутні, господарська діяльність боржником не здійснюється як мінімум із 2014 року.
45. Ліквідатор спільно із представником кредитора здійснили інвентаризацію усіх активів, майна та майнових прав банкрута, а також, на виконання доручення ліквідатора, представник кредитора здійснив виїзд за адресою місця знаходження боржника. Відповідно до складених інвентаризаційних актів будь-які активи у боржника відсутні, за місцем реєстрації боржника наявна будівля готелю, яка не належить ані боржнику, ані пов'язаним із ним особам.
46. Зібравши та вивчивши усю наявну інформацію про боржника, якою володіють органи державної влади, інші уповноважені установи, інформацію, яка міститься у публічних реєстрах, арбітражним керуючим було здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника та складений відповідний звіт (далі - аналіз).
47. У аналізі зроблені висновки, що за 2014-2017 роки підприємство не здійснювало господарської діяльності, не мало жодних активів, а розмір заборгованості існував у незмінному стані, посадовими особами підприємства або його засновниками не було вчинено жодних дій задля уникнення задавнення кредиторської заборгованості товариства, звернення до суду задля визнання його банкрутом. Відтак наявні ознаки доведення до банкрутства.
48. У аналізі також вказується, що за 2014-2017 роки кредиторська заборгованість існувала у незмінному вигляді. У зв'язку із тим, що фінансова звітність підприємством не подавалась, а також не інформувались кредитори боржника про дійсний фінансовий стан підприємства та щодо його нездатності погасити власні зобов'язання, наявні ознаки приховування банкрутства.
49. За результатами визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності встановлено, що товариство перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності, відтак, задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури та використання правових інструментів, які дозволяють поповнити ліквідаційну масу підприємства за рахунок майна засновників в порядку покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями підприємства.
50. У зв'язку з викладеним ліквідатор в межах наданих йому повноважень звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника у сумі 3554874,25 грн.
51. ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування позовної давності до вимог ліквідатора.
Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
52. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 заяву ліквідатора ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 3554874,25 грн.
53. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 залишено без змін.
54. Вказані судові рішення мотивовані тим, що сукупність установлених у цій справі обставин, дій та бездіяльності відповідачів, як засновників боржника, попри обов'язок як власників (засновників) боржника та як органу управління боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником належно виконувати зобов'язання перед кредиторами, що в подальшому створило умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника. Невиконання відповідачами, як засновниками боржника, обов'язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків шляхом контролю над діяльністю товариства та вчинити встановлені законодавством заходи щодо запобігання банкрутству боржника (належного управління боржником, контроль за майном боржника, зменшення витрат чи залучення додаткових коштів для покриття збитків тощо) свідчить про наявність вини учасників товариства у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
55. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, господарський дійшов висновку про відсутність підстав для застосування інституту позовної давності до вимог ліквідатора, оскільки заяву щодо притягнення до субсидіарної відповідальності подано в межах трирічного строку, який слід відраховувати з 12.07.2023, тобто з дати складення ліквідатором звіту, відповідно до якого ліквідатором не виявлено будь-якого майна, належного ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", що й стало підставою для звернення ліквідатора із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності засновників товариства.
56. Щодо розміру субсидіарної відповідальності, суди зазначили, що відповідно до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника, яка залишилася непогашеною, складає 3554874,25 грн. У зв'язку з відсутністю можливості її погашення, саме у такому розмірі субсидіарна відповідальність має бути покладена на засновників боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
57. ОСОБА_1 (далі - скаржниця) подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
58. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржниця вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
59. Так, скаржниця зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 02.08.2022 у справі №908/314/18, від 13.03.2025 у справі №909/386/21, від 07.11.2024 у справі №903/86/23 щодо застосування ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та висновки, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18 щодо застосування приписів ст. 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19 про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
60. Скаржниця вказує, що вона не є виконавчим органом боржника, а її частка у статутному капіталі боржника у розмірі 33,333% надає право скликати загальній збори учасників товариства, що й було нею реалізовано шляхом складення заяви про скликання загальних зборів від 15.12.2011, однак не надає можливості самостійно ухвалювати рішення на загальних зборах учасників.
61. На думку скаржниці, господарські суди не врахували, що вона не є посадовою особою боржника, і як учасник боржника не мала і не могла мати жодних документів та інформації про діяльність боржника, окрім як отриманих в результаті участі у загальних зборах учасників та від виконавчого органу боржника, тоді як маючи частку самостійно не могла провести загальні збори учасників.
62. Скаржниця вважає, що господарські суди не з'ясували, чи дійсно шкода завдана взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю намірів.
63. Крім того, на думку скаржниці, господарські суди не врахували факт наявності у власності боржника транспортних засобів та не перевірили можливість часткового погашення кредиторської заборгованості за рахунок продажу цього майна.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
64. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
65. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника солідарно на його трьох засновників з рівними частками у статутному капіталі боржника.
66. З урахуванням встановлених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги. В цьому випадку в касаційному порядку переглядається питання наявності правових підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 .
67. Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв'язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.
68. Верховний Суд зауважує, що при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.
69. При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.
70. Згідно із ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
71. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Верховний Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
72. За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.
73. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).
74. У судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ).
75. Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.
76. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
77. Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
78. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
79. Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
80. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
81. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
82. При цьому, визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід'ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15 (на яку посилається скаржник), від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).
83. Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №911/1423/19.
84. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
85. У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.
86. Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
87. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
88. Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
89. Верховний Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
90. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, і у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
91. У цьому висновку Верховний Суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
92. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
93. Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (ч. 10 ст. 39 цього Кодексу)
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
94. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
95. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
96. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).
97. За змістом ч. 2 ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
98. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 2 ст. 47 КУзПБ).
99. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (ч.ч. 3, 5 ст. 59 та ч. 4 ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч. 4 ст. 45 цього Кодексу).
100. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Верховний Суд зазначає про таке.
101. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
102. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (ч. 1 ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізнятися;
- склад ліквідаційної маси (відповідно і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 ч. 2 ст. 61 КУзПБ).
103. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
104. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
105. Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
106. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
107. Право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) та від 07.11.2023 у справі №908/3468/13.
108. Верховний Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
109. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
110. Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21).
111. Господарські суди встановили, що непогашена заборгованість боржника перед кредитором на час розгляду Господарським судом Миколаївської області заяви кредитора - Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про банкрутство ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" становить 3554874,25 грн, яка виникла у зв'язку із невиконанням ТОВ "Ульяновский зернокомплекс" своїх зобов'язань за укладеним з Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" договором фінансового лізингу.
112. При цьому ліквідатор здійснив низку дій щодо встановлення майна чи інших активів ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредитора.
113. Так, з метою виявлення майна банкрута, його захисту, проведення інвентаризації та формування ліквідаційної маси, ліквідатором направлено запити до ряду відповідних органів. Згідно з відповідями цих органів майна у боржника не виявлено.
114. Також ліквідатор звернувся до Держпродспоживслyжби із запитом від 22.05.2023 №162, на що отримав відповідь про реєстрацію за боржником трактору. З метою виявлення указаного майна ліквідатор звертався до суду. Ухвалою суду від 30.06.2023 зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області оголосити в розшук та провести у встановленому законом порядку затримання транспортного засобу, зареєстрованого за ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", а саме трактора колісного ЮМЗ-6АЛ, рік випуску - 1993, номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації - 01.06.2007. Також судом 27.07.2023 було задоволено клопотання ліквідатора та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області оголосити в розшук та провести у встановленому законом порядку затримання транспортних засобів, зареєстрованих за ТОВ "Ульяновский зернокомплекс", а саме ВАЗ 2144 (2006 року, номер кузова НОМЕР_3 ), ЗИЛ-ММЗ 4502 (тип ТЗ - вантажний самоскид, 1989 року, номер кузова НОМЕР_4 ) та ГАЗ 3307 (тип ТЗ - вантажний бортовий, 1993 року, номер кузова НОМЕР_5 ).
115. Указані ухвали з метою негайного виконання судом було направлено безпосередньо до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Однак протягом тривалого часу майна не виявлено.
116. До Головного управління ДПС y Миколаївській області ліквідатор направив запит від 22.05.2023 №161 про надання документів фінансової звітності. Згідно з відповіддю ДПС такої документації боржником не надавалось за запитуваний період. Крім того, податковий орган повідомив, що 01.02.2018 за результатами виходу за податковою адресою складено акт щодо невстановлення місцезнаходження платника податків та акт про неможливість проведення перевірки. Оперативним управлінням ГУ ДФС у Миколаївській області 1З.02.2018 надано відповідь про відсутність за податковою адресою боржника.
117. Більш того, ліквідатор звертався до засновників товариства щодо надання документації, звітності, відомостей про майно та ін. Проте указані звернення залишилися без реагування.
118. Отже, господарські суди надали оцінку як звіту ліквідатора, так і наведеним обставинам справи та дійшли висновку, що на час розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника ліквідатором вчинено всю повноту дій, спрямовану на виявлення та реалізацію активів боржника, що є підставою для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників боржника.
119. Скаржниця, яка є однією із засновників боржника, вважає, що вона не могла самостійно брати участь у загальних зборах учасників боржника та приймати будь-які рішення; зазначає, що господарські суди не дали належної оцінки заяві скаржниці від 15.12.2011, адресованої боржнику, з проханням скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного заслуховування звіту директора товариства про поточний фінансовий стан товариства та можливе вчинення дій із запобігання неплатоспроможності товариства, яка за твердженням скаржниці, залишилася без відповіді, а загальні збори учасників не були скликані.
120. Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
121. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
122. Стаття 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
123. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
124. Верховний Суд зауважує, що господарські суди відповідно до вимог ст. 86 ГПК України дали оцінку доводам скаржниці про наявність її заяви від 15.12.2011 з проханням скликати загальні збори учасників боржника і дійшли висновку про пасивну позицію скаржниці, оскільки статутом товариства визначено право учасника товариства вимагати скликання позачергових зборів учасників в будь-який час та з будь-яких питань у тому разі, коли учасники володіють більш ніж 20% голосів, отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, знайомитися з річною фінансовою звітністю товариства, вживати заходів для проведення аудиту.
125. Крім того, господарські суди також дали оцінку змісту наведеної заяви, в якій ОСОБА_1 просила скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного заслуховування звіту директора товариства про можливе вчинення дій із запобігання неплатоспроможності товариства, та дійшли висновку про те, що остання була обізнана з фінансовою ситуацією, що склалася у боржника.
126. Господарські суди встановили, що доказів про вчинення інших дій з боку відповідачки з використанням наявних у неї, як у учасника, прав з метою контролю за діяльністю товариства задля уникнення негативних наслідків діяльності товариства, матеріали справи не містять, що свідчить про бездіяльність ОСОБА_1 в управлінні боржником. ОСОБА_1 як учасник боржника, не виявляла розумної та добросовісної участі в управлінні товариством, збереженні його активів (майна), у зв'язку із чим неможливо встановити перелік та місцезнаходження майна товариства, за рахунок якого можливо сформувати ліквідаційну масу.
127. Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що скаржниця не могла не знати, що товариство знаходиться у стані неплатоспроможності і подальше ігнорування такого стану призведе до порушення законних прав кредитора, не вживала передбачених законом та статутом добросовісних заходів, які б зменшили завдану шкоду банкруту у зв'язку із втратою майнових активів банкрута.
128. Також обґрунтованим є висновок господарських судів попередніх інстанцій стосовно того, що бездіяльність засновників, у тому числі ОСОБА_1 , невжиття вичерпних та добросовісних заходів щодо збереження майна боржника, приховування бухгалтерських документів та відомостей про здійснювану боржником господарську діяльність, ігнорування процедури банкрутства та відсутність співпраці із ліквідаторами і відсутність сприяння ним у розшуку майна боржника призвели до того, що наразі неможливо ані встановити місце знаходження будь-якого майна боржника, сформувати ліквідаційну масу, з'ясувати обставини здійснення господарської діяльності боржником та обставини настання стану неплатоспроможності. У підсумку, бездіяльність та недобросовісне відношення до власних повноважень як засновників призвело до банкрутства боржника та порушення прав кредитора щодо повернення предмета лізингу чи погашення заборгованості за предметом лізингу.
129. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про те, що така бездіяльність скаржниці перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником належно виконувати зобов'язання перед кредиторами, що в подальшому створило умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
130. Доводи скаржниці, які наведені нею в касаційній скарзі, не спростовують встановлений господарськими судами факт бездіяльності скаржниці як учасника товариства, яка має частку у 33,333% статутного капіталу товариства.
131. Верховний Суд відхиляє доводи скаржниці про те, що господарські суди не врахували факт наявності у власності боржника транспортних засобів та не перевірили можливість часткового погашення кредиторської заборгованості за рахунок продажу цього майна, оскільки відповідно до змісту судових рішень ліквідатором вживалися відповідні заходи щодо розшуку транспортних засобів боржника, однак протягом тривалого часу розшук цих транспортних засобів результату не надав, а отже перспективи наповнення ліквідаційної маси боржника за рахунок вказаних активів втрачені у тому числі у зв'язку з бездіяльністю засновників.
132. Також Верховний Суд не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій, правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, від 13.03.2025 у справі №909/386/21, від 07.11.2024 у справі №903/86/23, щодо застосування ст. 61 КУзПБ та висновків, викладених у постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18 щодо застосування приписів ст. 1190 ЦК України. Певна відмінність у висновках судів у зазначених судових рішеннях та у цій справі щодо застосування норм КУзПБ зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.
133. Так, скаржниця вважає, що господарські суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18 щодо застосування ст. 61 КУзПБ, зокрема про те, чи є частка засновника у статутному капіталі боржника достатньою для скликання загальних зборів учасника та чи має учасник товариства можливість впливати на діяльність товариства.
134. Відповідно до змісту наведеної постанови Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1, володіючи часткою у статутному капіталі ТОВ "СІ-Інвест" в розмірі 2,509767% у період з 03.12.2013 по 31.10.2016 не мав ані прав, ані повноважень на скликання чергових та/або позачергових загальних зборів учасників товариства і не був його виконавчим органом; був обмежений у можливості давати обов'язкові для боржника вказівки, так і у змозі іншим чином визначати його дії, не мав вирішального значення у вирішенні питань, пов'язаних, в тому числі, з організацією процедури по стягненню дебіторської заборгованості та врегулювання спірних питань по кредиторській заборгованості, її погашення.
135. Водночас у справі, що переглядається, скаржниця, як учасник товариства, має частку у статутному капіталі товариства, яка складає 33,333%, тобто як й інші два засновника, на яких покладено субсидіарну відповідальність у цій справі, і в скаржниці відповідно до статуту товариства були повноваження щодо ініціювання питання про скликання загальних зборів.
136. У постанові від 13.03.2025 у справі №909/386/21 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про передчасність поданої ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази реалізації зареєстрованих за банкрутом транспортних засобів. Крім того, суду також не надано доказів, які б свідчили про те, що ліквідатор намагався встановити місцезнаходження належних банкруту транспортних засобів, в тому числі і шляхом звернень у відповідні органи для їх розшуку.
137. У постанові від 07.11.2024 у справі №903/86/23 Верховний Суд погодився з висновком обох судових інстанцій про те, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на учасників (керівників) боржника подана передчасно, оскільки не включення ліквідатором до ліквідаційної маси банкрута транспортного засобу суперечить меті ліквідаційної процедури та свідчить про те, що ліквідатором не вчинено всієї повноти дій, спрямованої на виявлення та реалізацію активів боржника.
138. Водночас у справі, що переглядається, наявні докази щодо вчинення ліквідатором дій з метою встановлення місцезнаходження належних банкруту транспортних засобів, в тому числі і шляхом звернень у відповідні органи для їх розшуку.
139. У цьому ж зв'язку є безпідставними доводи скаржниці про неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/528/19 про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки у справі, що переглядається, господарські суди встановили достатньо обставин щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності на скаржницю.
140. Крім того, скаржниця вважає, що господарські суди не врахували інший висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18 щодо застосування ст. 1190 ЦК України та не з'ясували, чи дійсно шкода завдана взаємопов'язаними сукупними діями або діями з єдністю намірів. При цьому, на думку скаржниці, її заява від 15.12.2011 з проханням скликати загальні збори учасників товариства свідчить про її самостійну позицію та вчинені нею дії, спрямовані на запобігання банкрутству боржника. Верховний Суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на те, що заяві скаржниці була надана відповідна оцінка господарськими судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що однієї лише заяви недостатньо для відмови у задоволенні заяви ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності на скаржницю.
141. Отже, аргументи скаржниці, які ґрунтуються на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків, викладених у ряді постанов, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення. При цьому, викладеним у цих постановах висновкам Верховного Суду оскаржувані судові рішення не суперечать, що спростовуються викладеним вище.
142. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
143. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
144. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій у справі обґрунтованим. Господарські суди правильно застосували норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.
145. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
146. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, - без змін.
Судові витрати
147. У зв'язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржницю.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/1231/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Картере
Судді К. Огороднік
В. Пєсков