Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1100/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Скоромного Олександра Борисовича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Електросервіс" (61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 112, оф. 5)
про стягнення 690000,00 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву фізичної особи-підприємця Скоромного Олександра Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Електросервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 690000,00 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором №10-П від 15.01.2020 в частині здійснення повної оплати вартості наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 в задоволенні заяви ФОП Скоромного Олександра Борисовича про забезпечення позову (вх. №1100 від 27.03.2025) відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
08.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву (вх. №8807), в якій зазначає про усунення недоліків позовної заяви, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
10.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про долучення доказів (вх. №8910), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою економії процесуального часу учасників справи та виконання завдань господарського судочинства, визначених у статті 2 ГПК України, в тому числі щодо забезпечення своєчасного вирішення судом спору, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено способи належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21).
Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 14.04.2025 було надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду з довідкою відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічні висновки виснував Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 по справі №922/1100/25 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 15.01.2020 між фізичною особою-підприємцем Скоромним Олександром Борисовичем (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід-Електросервіс" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №10-П (далі - договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати інженерно-геодезичні вишукування, для технічного переоснащення шляхом модернізації "ВЛ-6КВ Ф.СОЛОНИЦЕВКА-1; 1,449КМ", "ПЛ 6 КВ СОЛОНИЦЕВКА-2 ДО ОП177", "ВЛ-бКВ СИРЯКИ 18,17 КМ", "ВЛ-6 КМ Ф ПІСОЧИН 3,6 КМ", "ВЛ 6 КМ Ф. ЩОРСА 15,55 КМ". Переведення з напруги 6кВ на напругу 10 кВ. Дергачівський район Харківської області. ДК 021:2015: 71250000-5 архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.
Згідно пункту 2.2. договору загальна вартість послуг за цим договором складає 840000 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 2.3. договору оплата виконаних послуг проводиться у безготівковій формі шляхом повного розрахунку у 7-денний строк (календарний) з моменту підписання акту прийому-передач.
Пунктом 4.1. договору погоджено, що здача-приймання виконаних послуг за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акта прийому-передачі послуг.
Згідно умов пункту 4.3. договору якщо протягом 5-х днів з моменту отримання від виконавця Акту прийому-передачі послуг замовник його не підписав і не подав виконавцеві мотивований протокол відмови, Акт прийому-передачі послуг вважається підписаним.
Відповідно до пункту 5.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2020, а в частині розрахунків - до повного завершення зобов'язань.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань перед відповідачем з огляду на технічні звіти, зареєстровані в базі даних містобудівного кадастру №7012 від 29.12.2020 та №7064 від 14.07.2021.
Разом з тим, позивач вказує про лише часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем в частині оплати вартості наданих послуг, про що свідчать платіжні доручення №494 від 14.05.2020 на суму 20000,00 грн., №514 від 10.06.2020 на суму 20000,00 грн., №541 від 09.02.2022 на суму 55000,00 грн., №543 від 14.02.2022 на суму 55000,00 грн., всього - 150000,00 грн.
Окрім того, позивачем зазначено, що на виконання умов договору останнім оформлено та підписано Акт прийому-передачі послуг до договору №10-П від 15.01.2020 та направлено його засобами поштового зв'язку на адресу відповідача рекомендованим листом з трек-номером 6105250155156, який повернуто на адресу відправника за закінченням терміну зберігання.
Обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що 08.01.2025 документи, направлені листом з трек-номером 6105250155156, зокрема, Акт прийому-передачі послуг до договору №10-П від 15.01.2020, були додатково направлені на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі - shid.el.servis@gmail.com, але станом на момент звернення до суду, залишилися без належного реагування.
Таким чином, позивач резюмує, що з урахуванням загальної вартості робіт, передбаченої умовами пункту 2.2. договору, сума невиконаного відповідачем перед позивачем зобов'язанням з оплати вартості робіт складає 690000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що з метою вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору було оформлено досудову претензію №1 від 17.01.2025 у порядку статті 222 ГК України, в якій позивач з викладенням фактичних та правових підстав звернення просив розглянути претензію та сплатити часткову заборгованість у розмірі 690000,00 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення.
Також, 11.02.2025 досудова претензія була додатково направлена на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі - shid.el.servis@gmail.com, яка залишилася без належного реагування.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами 1, 3 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. Ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Згідно частини 1 статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів.
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу (роботу), а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду вказує на те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Таким чином, укладаючи та підписуючи договір №10-П від 15.01.2020 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до пункту 3.4. договору по закінченню виконання послуг виконавець замовнику повинен передати технічний звіт з геодезичних вишукувань.
Із матеріалів справи вбачається належне виконання позивачем умов договору та оформлення технічних звітів з інженерно-геодезичних вишукувань на об'єкті, а саме:
1) для технічного переоснащення (шляхом модернізації), "ПЛ-6КВ Сіряки 18.17. км" Дергачівського району Харківської області (зареєстровано в базі даних містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Відділу урбаністики та містобудівного кадастру №7064 від 14.07.2021);
2) для технічного переоснащення (шляхом модернізації) "ПЛ-6КВ Ф. Щорса 15.55 КМ". "ПЛ-6 КВ Ф. Солоницівка-1, 1.449 КМ", "ПЛ-К Солоницівка-2 до ОП 177", В смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області (зареєстровано в базі даних містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Відділу урбаністики та містобудівного кадастру №7012 від 29.12.2020);
3) для технічного переоснащення (шляхом модернізації) "ВЛ-6КВ Ф. Песочине", який розташований в смт. Солоницівка, Дергачівського району Харківської області (зареєстровані в базі даних містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Відділу урбаністики та містобудівного кадастру №7012 від 29.12.2020).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц наголошує, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
З наведених вище норм права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено судом вище та убачається із погоджених між сторонами умов договору, згідно пункту 2.2. договору загальна вартість послуг за цим договором складає 840000 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 2.3. договору оплата виконаних послуг проводиться у безготівковій формі шляхом повного розрахунку у 7-денний строк (календарний) з моменту підписання акту прийому-передач.
Умовами пункту 4.1. договору погоджено, що здача-приймання виконаних послуг за цим договором здійснюється шляхом підписання сторонами Акта прийому-передачі послуг.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Із матеріалів справи убачається, що відповідачем на виконання умов договору №10-П від 15.01.2020 здійснено на користь позивача часткові платежі на загальну суму 150000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення: №494 від 14.05.2020 на суму 20000,00 грн., №514 від 10.06.2020 на суму 20000,00 грн., №541 від 09.02.2022 на суму 55000,00 грн., №543 від 14.02.2022 на суму 55000,00 грн.
Матеріали справи також свідчать, що на виконання погоджених між сторонами умов договору, позивачем оформлено Акт прийому-передачі виконаних послуг від 23.12.2024 за договором №10-П від 15.01.2020, відповідно до якого виконавець та замовник склали акт про те, що роботи, передбачені договором, а саме: інженерно-геодезичні вишукування, для технічного переоснащення шляхом модернізації "ВЛ-КВ Ф.СОЛОНИЦ "ВКА-1; 1,449КМ", "ПЛ 6 КВ СОЛОНИЦЕВКА-2 ДО ОП 177", "ВЛ-6КВ СИРЯКИ 18,17КМ", "ВЛ-6КМ Ф.ПСОЧИН 3,6 KМ", "ВЛ 6 КМ Ф. ЩОРСА 15,55 КМ". Переведення з напруги 6кВ на напругу 10 кВ. Дергачівський район Харківської області, здійснені виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі, з дотриманням усіх умов договору і у повній відповідності із положеннями договору №10-П від 15.01.2020 р. Вартість виконаних робіт складає 690000,00 грн. без ПДВ.
Згідно умов пункту 4.3. договору якщо протягом 5-х днів з моменту отримання від виконавця Акту прийому-передачі послуг замовник його не підписав і не подав виконавцеві мотивований протокол відмови, Акт прийому-передачі послуг вважається підписаним.
Із матеріалів справи слідує, що на виконання погоджених між сторонами умов пункту 4.3. договору позивачем скеровано засобами поштового зв'язку на належну юридичну адресу відповідача вказаний акт прийому-передачі виконаних послуг від 23.12.2024, а також інші документи згідно поіменного переліку документів в описі вкладення до рекомендованого листа від 24.12.2024, про що також свідчить поштова накладна №6105250155156 від 24.12.2024.
Окрім того, позивачем також було додатково вжито заходи на виконання умов пункту 4.3. договору №10-П від 15.01.2020 та 08.01.2025 документи, які направлено листом з трек-номером 6105250155156, зокрема, Акт прийому-передачі послуг від 24.12.2024 до договору №10-П від 15.01.2020, було направлено на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі - shid.el.servis@gmail.com.
Однак матеріали справи свідчать, відповідні звернення позивача залишилися з боку відповідача без належного реагування.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Згідно частини 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Натомість у даному разі суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вмотивованої відмови відповідача від підписання акту прийому-передачі послуг від 24.12.2024 в порядку пункту 4.3. договору, так само як і не містять доказів здійснення відповідачем повної оплати вартості наданих позивачем послуг, що порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають захисту судом.
При цьому матеріали справи не містять будь-яких зауважень або заперечень відповідача щодо порядку, строків, обсягу, вартості тощо наданих позивачем послуг за договором №10-П від 15.01.2020, а тому з огляду на встановлені обставини справи, погоджені умови пункту 4.3. договору, акт прийому-передачі послуг від 24.12.2024 за договором №10-П від 15.01.2020 вважається відповідачем підписаним, а строк оплати вартості виконаних робіт є таким, що настав.
В контексті встановлених обставин справи суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 та враховує, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи можуть належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення повного та остаточного розрахунку за надані послуги, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 690000,00 грн. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, матеріали справи не містять.
При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності, а також надано відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору за позовну заяву на відповідача.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Нормами процесуального права передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.
У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. позивачем представлено суду належним чином засвідчені копії наступних документів, а саме: ордер на надання правничої допомоги серія АН №1586214 від 23.12.2024; cвідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6378 від 26.06.2024; договір про надання правової допомоги від 23.12.2024 з додатком, рахунок-фактура №1 від 18.03.2025, платіжна інструкція №291 від 20.03.2025 на суму 10000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до адвоката Головченко Еліс Анатоліївни з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту прав та інтересів клієнта, про що було укладено відповідний договір про надання правової допомоги від 23.12.2024.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до цього договору.
Згідно умов пункту 4.1. договору юридична допомога, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, сума встановлюється особистою домовленістю між сторонами та зазначається в додатку 1 до цього договору.
Пунктом 4.2. договору погоджено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 2-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Умовами пункту 4.4. договору передбачено, що сума, вказана в п. 4.1. даного договору є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Відповідно до наявного в матеріалах справи та підписаного між сторонами Порядку оплати послуг за договором про надання правової допомоги від 23.12.2024 за послуги, які надаються адвокатом, згідно договору про надання правової допомоги клієнт сплачує грошові кошти шляхом їх перерахування у безготівковій формі на р/р адвоката НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк", МФО 322001.
Сума витрат за надання правничої допомоги складає 10000,00 грн., згідно з наступним детальним описом виконаних робіт: 1) правовий аналіз ситуації, надання усної юридичної консультації з питання стягнення коштів із контрагента, підготовка, складання і направлення досудової претензії до ТОВ "Схід-Електросервіс" у розмірі 3000,00 грн.; 2) складання заяви про забезпечення позову у розмірі 2000,00 грн.; 3) складання і подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області у розмірі 5000,00 грн.
Матеріали справи також містять рахунок-фактуру №1 від 28.03.2025 на суму 10000,00 грн., який включає в себе наступні надані послуги: 1) складання і подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області на суму 5000,00 грн.; 2) складання і подання заяви про забезпечення позову у розмірі 2000,00 грн.; 3) роботи зі складання і направлення досудової претензії у розмірі 3000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №219 від 20.03.2025 позивач сплатив на рахунок адвоката гонорар у розмірі 10000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц виснувала, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Водночас суд зазначає, що у відповідності до норм чинного процесуального законодавства під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.
Тобто критерії, що визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 24.03.2021 у справі №922/2157/20.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
З огляду на вказане, суд зазначає, що вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Оцінка обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, характер спору, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами, вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Надаючи оцінку наданим доказам в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини даної справи, суд зазначає, що позовна заява та інші подані заяви є незначними за обсягом та не передбачають необхідності виконання адвокатом значного обсягу юридичної і технічної роботи для їх підготовки та подання. Додані до позовної заяви документи складаються з одного чи декількох аркушів, є типовими для спірних правовідносин, у переважній своїй більшості однотипними та не потребують значної за обсягом роботи із їх вивчення, аналізу, а також підготовки для подання до суду разом з позовом в обґрунтування правової позиції по справі.
Окрім того, суд приймає до уваги, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінилось, а тому цитування великої кількості норм права, законів та іншої нормативно-правової бази, судової практики, яка підлягає дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, враховуючи, що ціна позову у справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагали проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, а також враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні та поточної обстановки у місті Харкові, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, що не потребувало витрат адвокатом свого часу та зусиль на участь в судових засіданнях.
Отже, враховуючи обставини справи та наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що вартість послуг на професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів позивача в суді у розмірі 10000,00 грн. є завищеною. Такий розмір судових витрат не має характеру необхідних, неспівмірний з обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та враховує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У системному зв'язку із правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача у суді, враховуючи принцип верховенства права та справедливості, критерії реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що розумним, реальним, обґрунтованим та співмірним слід вважати зменшений розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На цілковите переконання суду, обґрунтоване стягнення зменшеної суми гонорару свідчитиме про дотримання принципу захисту права працівника на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, оскільки діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата в силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" слугує формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Електросервіс" (61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 112, оф. 5, код ЄДРПОУ 42562634) на користь фізичної особи-підприємця Скоромного Олександра Борисовича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) заборгованість у розмірі 690000,00 грн., витрати зі сплати судового збору за позовну заяву у розмірі 10350,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" червня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова