Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/803/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, код ЄДРПОУ 43267601) , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 2 693 136,17грн
за участю учасників справи:
позивача - Демчук О.В.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 у розмірі 2 693 136,17грн, з яких: 2 137 500,00грн - заборгованість за кредитом, 90 512,69грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, нарахована по 24.11.2023, 465 123,48грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована по 28.02.2025. Судові витрати зі сплати судового збору та фактично понесені судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем умов кредитного договору № 11527962000 від 25.11.2021, укладеного між першим відповідачем та позивачем, та на договори поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021та № 287176 (проценти та інші платежі ) від 25.11.2021, укладені між позивачем та другим відповідачем, предметом яких є надання поруки другим відповідачем за виконання зобов'язань першого відповідача, які випливають з кредитного договору № 11527962000 від 25.11.2021.
Ухвалою суду від 12.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачам для подання відзиву на позов встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали.
Перший відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі та інші процесуальні документи направлялись судом на адресу відповідача, яка збігається із юридичною адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі процесуальні документи були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.
Другий відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вказані в преамбулі кредитного договору Правила (договірні умови) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ "Укрсиббанк" не доведені до відома до іншого підписанта Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік", оскільки з самого тексту укладеного договору не можливо достеменно ідентифікувати нормативно-правовий банківський документ, встановити строк та документ, яким затверджено вказані в преамбулі договору правила банку.
Хоча в преамбулі договору і вказано, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню сторонами, проте в додатках до кредитного договору № 11527962000 від 25.11.2021 відсутній будь-який документ з банківськими правилами, на які банк посилається в своєму позові.
Другий відповідач звертає увагу на те, що доданий до позову додаток 1 до наказу H-LEG2024-116 від 25.10.2024 Правила (договірні умови) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ "УкрСибБанк" (зі змінами), не можуть застосовуватися до взаємовідносин станом на листопад 2021 року.
Оскільки умовами кредитного договору не передбачено істотної умови - строку дії договору, а лише передбачено повернення заборгованості відповідно до графіку погашення або дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права (завчасного повернення), тому з дати укладення договору (враховуючи перебіг часу з моменту припинення сплати боржником заборгованості - 09.02.2022), починається перебіг строку для пред'явлення вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України трирічного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Позивач з дати припинення оплати заборгованості - 09.02.2022 мав можливість звернутися безпосередньо до поручителя з вимогою виконання зобов'язань, натомість позивач, ігноруючи п.2.2 договору поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021 та п.2.2 договору поруки № 287176 (проценти та інші платежі) від 25.11.2021 звернувся з позовом до суду. Позивач не надав жодного доказу про звернення до боржника чи поручителя з вимогою виконання зобов'язань за кредитним договором з 09.02.2022 до 10.03.2025. За таких обставин, другий відповідач вважає договір поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021 та договір поруки № 287176 (проценти та інші платежі) від 25.11.2021 припиненими.
Щодо стягнення 90 512,69грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами, нарахованої по 24.11.2023, 465 123,48грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахованої по 28.02.2025, другий відповідач вважає, що це є прямим зловживанням позивача щодо неправомірного збільшення суми стягнення, а тому позовні вимоги в цій частині, на його думку, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, другий відповідач просить суд в задоволенні позову щодо солідарного стягнення заборгованості з першого та другого відповідача відмовити, стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 у розмірі 2 693 136,17грн, з яких: 2 137 500,00грн - заборгованість за кредитом, 90 512,69грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, нарахована по 24.11.2023, 465 123,48грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахована по 28.02.2025, з першого відповідача.
Крім того, другий відповідача просить суд визнати припиненими договір поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021 та договір поруки № 287176 (проценти та інші платежі) від 25.11.2021, укладені між позивачем та ОСОБА_1 .
Позивач у додаткових поясненнях, наданих ним до суду відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, із запереченнями другого відповідача не погоджується, вважає помилковим твердження другого відповідача про пропуск трирічного строку позовної давності для звернення із вимогами до поручителя, посилаючись на те, що умовами кредитного договору було передбачено сплату щомісячних платежів відповідно до встановленого графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 24.11.2023 (погашення кредиту повинно відбуватися 10-го числа кожного місяця), та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій згідно умов п.1.3 кредитного договору.
Таким чином, позивач вважає, що він звернувся до суду з позовом у межах встановленого строку позовної давності. З цих же підстав позивач вважає, що договори поруки не можна вважати припиненими.
Що стосується тверджень другого відповідача про те, що "Правила" не доведені до відома іншого підписанта - першого відповідача, позивач посилається на те, що відписавши кредитний договір, перший відповідач погодився з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів банку, а підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під правилами, та сторони визнають, що правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
З огляду на викладене позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 15.05.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.06.2025.
Позивач надав суду додаткові докази, які судом, з метою повного та всебічного розгляду справи долучено до матеріалів справи, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Також на адресу суду від другого відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, які судом долучено до матеріалів справи, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Перший та другий відповідачі у призначене судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.
25.11.2021 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (перший відповідач) укладено кредитний договір № 11527962000 (далі договір), відповідно до умов якого позивач надає першому відповідачу кредит в сумі 2 700 000,00грн, а перший відповідач приймає його, належним чином використовує та повертає банку кредит. Також перший відповідач зобов'язався сплатити плату за користування ним в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається одним траншем в розмірі зазначеної суми кредиту.
Підписуючи цей договір, сторони погодилися з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у Правилах (договірних умовах) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ "Укрсиббанк" (далі - Правила). Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
За умовами п.1.1.2 договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок першого відповідача № НОМЕР_2 у позивача для подальшого використання за цільовим призначенням.
У п.1.2.1 договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється з 25.11.2021.
Перший відповідач взяв на себе зобов'язання (п.1.2.2 договору) повернути кредит в повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 24.11.2023, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом. Перший відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі, відповідно до умов договору на рахунок позивача.
Сторони у п.1.3 договору погодили плату за кредит, під терміном якої у даному договорі розуміються як процент так і комісія: для строкової суми кредиту встановлюється фіксована кредитна ставка в розмірі 10,9% річних, для простроченої суми кредиту - у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.
Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Привалами (п.1.3.3 договору).
Так, положення щодо погашення кредиту та процентів передбачені у розділі 8 Правил, зокрема у п.8.3 передбачено порядок нарахування та сплати процентів:
- нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці;
- для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем;
- клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування;
- якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Цільовим призначенням (метою) кредиту, відповідно до п.1.4 договору, є поповнення обігових коштів.
Між сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили перелік комісій, порядок їх нарахування та сплати.
У додатку № 2 до договору сторони погодили графік погашення кредиту, відповідно до якого перший відповідач зобов'язався повернути банку суму кредиту, яке повинно відбуватися 10-го числа кожного місяця у такому розмірі, щоб на дату погашення кредиту залишок максимальної заборгованості не перевищував суми, встановленої у графіку. Тобто щомісячне погашення повинно бути у сумі 112 500,00грн.
На виконання умов кредитного договору позивач надав першому відповідачу кредит в розмірі 2 700 000,00грн, що підтверджується випискою по рахунку першого відповідача, наявною в матеріалах справи.
Відповідно до п.2.1 договору виконання зобов'язань першого відповідача за договором забезпечується порукою ОСОБА_1 , умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов'язань першого відповідача за договором, заявами та додатковими угодами до договору, укладеними протягом строку дії договору.
Кредит забезпечується всім належним першому відповідачу майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, встановленому законодавством України.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором між позивачем та ОСОБА_1 (другий відповідач, поручитель) 25.11.2021 укладені договори поруки № 287175 (основний договір) та № 287176 (проценти та інші платежі).
Відповідно до умов договору поруки № 287175 (основний договір) другий відповідач поручається перед банком за виконання зобов'язань першого відповідача перед позивачем, що виникли з основного договору (кредитний договір № 11527962000 від 25.11.2021, що укладений між позивачем та першим відповідачем), а саме щодо сплати суми основного боргу в розмірі 2 700 000,00грн. Поручитель відповідає перед банком за порушення зобов'язань першого відповідача за основним договором.
Також відповідно до умов договору поруки № 287176 (проценти та інші платежі) другий відповідач поручився перед позивачем за виконання зобов'язань першого відповідача перед позивачем, що виникли з основного договору, а саме щодо сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі на підставі окремих угод, що можуть бути укладені в рамках основного договору (надалі - основне зобов'язання).
За умовами п.1.3 договорів поруки другий відповідач відповідає перед банком за основним договором частково, а саме за порушення основного зобов'язання першим відповідачем в межах суми, що становить 2 700 000,00грн (договору поруки № 287175 (основний договір), в межах суми, що становить 1 350 000,00грн (договір поруки № 287176 (проценти та інші платежі). Другий відповідач відповідає перед позивачем у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного в п.3.1 цих договорів, незалежно від суми будь-яких погашених зобов'язань за основним договором.
Відповідальність першого та другого відповідача є солідарною (п.1.4 договорів поруки). Причини невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання другим відповідачем зобов'язань за договором (п.1.5 договорів поруки).
У випадку невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання основного договору недійсним, позивач, відповідно до п.2.2 договорів поруки, має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до другого відповідача, а другий відповідач зобов'язується негайно виконати основне зобов'язання за першого відповідача. Не отримання другим відповідачем вимоги позивача не звільняє поручителя від обов'язку виконати основне зобов'язання за першого відповідача.
У п.3.1 цих договорів поруки, сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк протягом якого позивач має право пред'являти вимоги до другого відповідача, становить 12 років з дати укладання цих договорів.
Договори поруки набирають чинності з дати їх укладення та діють протягом строку дії поруки, що зазначений у п.3.1 цих договорів (п.4.1 договорів поруки).
Як зазначає позивач, перший відповідач умови договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем станом на 04.03.2025 наявна заборгованість в розмірі 2 693 136,17грн, яка складається з:
- 2 137 500,00грн - заборгованість за кредитом;
- 90 512,69грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, що нараховані за ставкою 10,9% по 24.11.2023;
- 465 123,48грн - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, що нараховані за ставкою 10,9% по 28.02.2025.
Оскільки за договорами поруки другий відповідач відповідає перед позивачем як солідарний боржник у випадку невиконання першим відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з цим позовом про солідарне стягнення з першого та другого відповідача заборгованості за кредитним договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між позивачем та першим відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст.ст.205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та ст.ст.179, 180 Господарського кодексу України він вважається укладеним.
За приписами ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).
Надання першому відповідачу кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи виписками з особового рахунку першого відповідача, наявними в матеріалах справи.
При цьому, як було встановлено судом, сторонами у кредитному договорі був погоджений графік погашення кредиту, за яким перший відповідач взяв на себе зобов'язання згідно цього графіку, але в будь-якому випадку не пізніше 24.11.2023. Також сторонами у договорі для строкової суми кредиту встановлена фіксована процентна ставка в розмірі - 10,9% процентів річних, які нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Привалами (договірними умовами) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв клієнтів АТ "Укрсиббанк", що діяли на час виникнення спірних правовідносин. Зазначені Правила містяться в матеріалах справи.
Як вже було встановлено судом, сторони у кредитному договорі визначили, що підписавши цей договір, сторони погодилися з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення кредиту, викладених у цьому договорі та у вищезазначених Правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід'ємною частиною договору і не підлягають додатковому підписанню.
Таким чином твердження другого відповідача про те, що Правила не були доведені до відома іншого підписанта - першого відповідача є безпідставними.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку суми прострочених платежів за кредитом у розмірі 2 137 500,00грн та за процентами за користування грошовими коштами у розмірі 90 512,69грн, нараховані по 24.11.2023, суд зазначає, що він не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, та є арифметично вірним.
Матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 137 500,00грн та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 90 512,69грн, нарахованих по 24.11.2023. Даний факт першим відповідачем не спростований та не заперечується, власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.
Доказів того, що поручителем була сплачена відповідна заборгованість суду також надано не було.
Як зазначено судом вище, виконання зобов'язань за кредитним договором № 11527962000 від 25.11.2021 було забезпечено договорами поруки № 287175 (основний договір) та № 287176 (проценти та інші платежі), укладеними між позивачем та другим відповідачем, відповідно до умов яких другий відповідач поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договорів поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що у другого відповідача виник солідарний обов'язок сплатити заборгованість з повернення кредитних коштів в розмірі 2 228 012,29грн, з яких: 2 137 500,00грн прострочена заборгованість за кредитом та 90 512,69грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, що нараховані по 24.11.2023.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що перший та другий відповідачі не надали суду належних доказів виконання зобов'язань за кредитним договором, в матеріалах справи докази погашення заборгованості також відсутні, наявність заборгованості підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з першого та другого відповідача заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості в розмірі 2 228 012,29грн, з яких: 2 137 500,00грн прострочена заборгованість за кредитом та 90 512,69грн заборгованість за процентами за користування грошовими коштами, що нараховані по 24.11.2023 є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечуючи проти позову другий відповідач посилається на те, що умовами кредитного договору не передбачено істотної умови - строку дії договору; позивачем пропущено встановлений трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому договори поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021 та № 287176 (проценти та інші платежі) від 25.11.2021 є припиненими; позивач з вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором з 09.02.2022 до 10.03.2025 до поручителя не звертався.
Суд не приймає дані заперечення, вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Частина 2 ст. 345 Господарського кодексу України чітко передбачає умови, які є обов'язковими для кредитного договору, а саме: у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Як вже було встановлено судом, сторони окрім погодженого графіку повернення платежів за договором, у п.1.2.2 договору погодили також і кінцевий строк повернення кредиту: не пізніше 24.11.2023. Тому є помилковими заперечення другого відповідача в частині не погодження сторонами у договорі строку. Саме строк кредиту є обов'язковою умовою договорів відповідного виду і протилежний підхід суперечив би принципу розумності та справедливості.
Що стосується посилання другого відповідача на те, що позивачем пропущений встановлений законом трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителя, а тому договори поруки № 287175 (основний борг) від 25.11.2021 та № 287176 (проценти та інші платежі) від 25.11.2021 є припиненими, суд зазначає, що за приписами ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. І лише якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
У договорах поруки (п.3.1) сторони передбачили строк її дії, а саме: строк протягом якого позивач має право пред'являти вимоги до другого відповідача, становить 12 років з дати укладання цих договорів, а тому є помилковою позиція другого відповідача щодо припинення поруки за договорами зі спливом трирічного строку.
Також суд не приймає заперечення другого відповідача в частині не звернення позивача з вимогою до поручителя про виконання зобов'язань за кредитним договором, оскільки пред'явлення відповідного позову до суду також може бути розцінено як пред'явлення вимоги до поручителя. Крім того, за умовами договорів поруки у п.2.2 сторони погодили, що у випадку не отримання другим відповідачем вимоги позивача це не звільняє поручителя від обов'язку виконати основне зобов'язання за першого відповідача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахованих по 28.02.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін в сумі 465 123,48грн.
В обґрунтування вимог в зазначеній частині, позивач посилається на те, що умовами кредитного договору передбачено, що для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 10,9% процентів річних. Для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення.
У п.8.3.1 Правил, як вже зазначалось вище, нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній календарний день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці; для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем; клієнт зобов'язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування; якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 91).
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки.
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (п.107 цієї постанови).
Тобто твердження про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за користування кредитом за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за користування кредитом (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналізуючи зміст умов п.1.3 кредитного договору та п.8.3. Правил, суд приходить до висновку, що передбачена сторонами сплата процентів за простроченою сумою кредиту, визначена саме як міра відповідальності за порушення умов договору, що не відповідає правовій природі таких процентів та суперечить вимогам закону.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що після закінчення строку кредитування (24.11.2023) у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі визначеному договором. За таких обставин кредитор не позбавлений можливості захистити свої права щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання із застосуванням положень ст.625 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За викладених обставин, нарахування позивачем процентів за користування кредитом понад встановлений договором термін у розмірі 465 123,48грн суд визнає безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на першого та другого відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, код ЄДРПОУ 43267601) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) - 2 137 500,00грн заборгованості за кредитом, 90 512,69грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Органік" (61052, м. Харків, вул. Конєва, 4, код ЄДРПОУ 43267601) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) - 13 368,08грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) - 13 368,07грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 465 123,48грн заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "16" червня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк