16 червня 2025 року м. Тернопільсправа №921/345/25
Господарський суд Тернопільської області
Суддя Чопко Ю.О., ознайомившись із позовною заявою №б/н від 11.06.2025 (вх. №394 від 11.06.2025) та доданими до неї матеріалами за позовом Приватного підприємства "Приватбуд-А" (п-кт С.Бандери, 33, м. Тернопіль, 46002)
до відповідачів: 1.Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014);
2. Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові (вул. Кривоноса, 6, м. Львів, 79008);
3. Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, 46001)
про стягнення 30 000 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури
Приватне підприємство "Приватбуд-А" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові та Тернопільської обласної прокуратури про стягнення 30 000 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 року, позовну заяву по справі №921/345/25 передано судді Чопко Ю.О.
Відповідно до ч.1 ст.2, ч.ч. 1, 2 ст.4 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1 ст.27 ГПК України).
Інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.
Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарський процесуальний кодекс України встановлює інший вид підсудності.
Водночас, за деякими категоріями справ, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.
Виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді. Встановлення виключної підсудності має на меті забезпечити найкращі умови для правильного та оперативного вирішення певних категорій справ, характер яких викликає труднощі розгляду їх в іншому місці.
Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключну підсудність справ.
Згідно ч.5 ст.30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Верховний суд у постановах від 15 квітня 2018 року у справі №905/1566/17 та від 16 серпня 2019 року у справі №916/142/19 вказав, що виключна підсудність це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.
Як вбачається із поданої позивачем позовної заяви, останнім визначено трьох відповідачів, а саме: Державну казначейську службу України, Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Львові та Тернопільське обласне прокуратура.
Відповідно до пункту 1 "Положення про Державну казначейську службу України" Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Таким чином, один із відповідачів - Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади України.
Отже, даний позов підсудний господарському суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а саме Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, інший центральний орган виконавчої влади.
Відповідно до ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.3 ст.31 ГПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
При цьому, частиною 6, 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що спори між судами щодо підсудності не допускаються; справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, враховуючи, що позивачем визначено одним із відповідачів Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код 37567646), Господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про наявність підстав для передачі позовної заяви та доданих до неї документів за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч.5 ст.30 та п.1 ч.1 ст.31 ГПК України.
Керуючись статтями 27, 30, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву №б/н від 11.06.2025 (вх. №394 від 11.06.2025) Приватного підприємства "Приватбуд-А" до Державної казначейської служби України, Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові та Тернопільської обласної прокуратури про стягнення 30 000 грн моральної шкоди передати за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).
Повний текст ухвали складено та підписано 16 червня 2025 року.
Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 254-259 ГПК України.
Суддя Ю.О. Чопко