06 червня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/86/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участі секретаря судового засідання: Василишин О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Трибухівська сільська рада (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, Трибухівська територіальна громада, вул. Горішня, буд. 46, код ЄДРПОУ 04392853)
до відповідача: Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" (48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, Трибухівська територіальна громада, код ЄДРПОУ 25348276)
про: припинення права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920, розташованої на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з видом цільового призначення - для ведення фермерського господарства, яке здійснюється фермерським господарством селянським (фермерським) господарством "МРІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ТР №75, виданого 31.03.1998 року Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області та стягнення судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
За участю представників:
-позивача:
-Кукурудза Андрій Євгенович, адвокат, ордер серія ВО №1097958 від 10.02.2025;
-відповідача:
-Ковальчук Надія Олегівна, адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1098911 від 26.02.2025; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000480 від 28.02.2022;
-Микитович Петро Михайлович, довіреність адвокату № б/н від 18.03.2025, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000214 від 31.08.2017.
Зміст позовних вимог.
Трибухівська сільська рада (48431, Тернопільська область, Чортіквський р-н, село Трибухівці, Трибухівська територіальна громада, вул. Горішня, будинок 46, код ЄДРПОУ 04392853) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фермерського господарства селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" (48431, Тернопільська область, Чортківський район, село Трибухівці, Трибухівська територіальна громада, код ЄДРПОУ 25348276) в якій просить:
- припинити право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920, розташованої на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з видом цільового призначення - для ведення фермерського господарства, яке здійснюється фермерським господарством селянським (фермерським) господарством "МРІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ТР №75, виданого 31.03.1998 року Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області;
- стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, відповідач тривалий час та систематично взагалі не сплачував визначений законом земельний податок за використання на праві постійного користування вказаної вище земельної ділянки на користь її власника, яким з 2018 року є позивач - Трибухівська сільська рада.
Заперечення відповідача.
13.03.2025 від відповідача до матеріалів справи поступив Відзив на позовну заяву № без номера, документ сформований в системі "Електроннипй суд" від 13.03.2025 (вх.№1820 від 13.03.2025), в якому відповідач зазначає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, а позовні вимоги є безпідставними, з огляду зокрема на те, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18). З урахуванням системного аналізу змісту ст.ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України за наявності підстав, передбачених пунктом «д» статті 141 цього Кодексу, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 924/689/17, від 15.12.2021 року у справі № 924/856/20.
Крім того, у додатку до позовної заяви позивачем в якості доказу несплати відповідачем земельного податку долучено лист ГУ ДПС у Тернопільській області за № 1182/6/19- 00-04-01-03 від 23.01.2025 року, де йдеться про подання податкової звітності, а не про наявність заборгованості із земельного податку,зокрема не зазначено її розмір та періоди. Окрім того, відсутні будь-які посилання на рішення судів, які набрали законної сили стосовно стягнення такої заборгованості, інші докази, які б в установленому порядку підтверджували факт наявності заборгованості та її розмір, терміни сплати.
Протягом тривалого часу, а саме по 2024 рік у відповідача фермерського господарства була відсутня об'єктивна можливість для здійснення будь-яких дій з представництва інтересів фермерського господарства перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування та можливості вчинення будь-яких юридично значимих дії відповідно до законодавства України.
29.05.2010 громадянин ОСОБА_1 помер, про що 01.06.2010 складено відповідний актовий запис №19, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право на частку у статутному капіталі фермерського господарства "МРІЯ" в розмірі 100%, що в грошовому виразі становить 500 (п'ятсот) гривень, яке знаходиться за адресою: село Трибухівці, Бучацький район, Тернопільська область.
Так, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.05.2015, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Бучацької районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №550, ОСОБА_3 визнаний спадкоємцем майна, а саме - частки у статутному капіталі фермерського господарства "МРІЯ" в розмірі 100%, що в грошовому виразі становить 500 (п'ятсот) гривень, яке знаходиться за адресою: село Трибухівці, Бучацький район, Тернопільська область та належало померлому ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої 05 травня 2015 року за №3. Відповідне свідоцтво зареєстроване в Спадковому реєстрі за №57427553, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (номер витягу 40341518, дата видачі 08.05.2015).
Відповідно до протоколу загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "МРІЯ" від 03.06.2024, посвідченого Сасюк М.В. приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1475, ОСОБА_1 виключено зі складу засновників (членів) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства «МРІЯ», відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Бучацької районної державної нотаріальної контори 08.05.2021, зареєстрованого в реєстрі за №550, на частку в розмірі 100% статутного капіталу у Фермерському господарстві селянського (фермерського) господарства «МРІЯ», яка належала померлому дядькові та включено в члени (засновники) Господарства ОСОБА_3 ; обрано головою Господарства ОСОБА_3 . Відповідні відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата запису 03.09.2024 та номер запису 1006411070002000813), що підтверджується випискою від 04.09.2024, номер 115641565218, копія котрої додається у додатках.
За наслідками проведення загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства «МРІЯ», які мали місце 26.11.2024, прийнято рішення про вихід ОСОБА_3 (спадкоємця ОСОБА_1 ) зі складу членів (учасників) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "МРІЯ" у зв'язку із передачею належної йому частки, ОСОБА_4 та призначено останнього головою даного господарства (протокол №2 загальних зборів засновників (членів) ФГСФГ "МРІЯ" від 26.11.2024, копія котрого додається у додатках).
Відповідь на відзив позивача.
Позивач відповідь на відзив до матеріалів справи не подавав.
Рух справи.
Ухвалою від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/86/25 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 24.03.2025 на 12 год.30 хв.
Ухвалою від 24.03.2025 відкладено підготовче засідання на 09.04.2025 на 12 год. 00хв.
Ухвалою від 09.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/86/25 до судового розгляду по суті на 07.05.2025 на 15 год. 00 хв.
Ухвалою від 07.05.2025 повідомлено позивача про те що розгляд справи по суті на відкладено 21.05.2025 на 14 год. 00 хв.
Ухвалою (протокольна) від 21.05.2025 оголошено перерву по розгляду справи по суті на 30.05.2025 на 12 год.00 хв.
Ухвалою (протокольна) від 30.05.2025 оголошено перерву по розгляду справи по суті на 06.06.2025 на 11 год. 00 хв.
Явка сторін.
Представник позивача в судове засідання з'явився.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися.
Розгляд заяв та клопотань.
Заяви та клопотання від учасників справи до матеріалів справи не поступили.
Технічна підтримка.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).
Господарський процес.
Судом оголошено скорочене рішення ( вступна та резолютивна частини рішення).
Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.
31.03.1998 Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області видано ОСОБА_1 Державний Акт на право постійного користування землею Серії ТР № 75, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №62. Землю надано для створення селянського (фермерського) господарства.
Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" було зареєстроване як юридична особа 01.04.1998 Бучацькою районною державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 19-1772/14-18-СГ від 05.06.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Трибухівській сільській раді (Трибухівська об'єднана територіальна громада) Бучацького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності заагальною площею 576,0908 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Трибухівської та Пишківської сільських рад Бучацького району Тернопільської області (згідно додатку), зокрема земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 з видом цільового призначення земельної ділянки - 01.02 Для ведення фермерського господарства.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право комунальної власності Трибухваської сільської ради на земельну ділянку площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 було зареєстровано 26.06.2018 року.
26.06.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано похідне право - право постійного користування на вказану вище земельну ділянку комунальної власності за відповідачем - фермерським господарством селянським (фермерським) господарством "МРІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ТР №75, виданого 31.03.1998 Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
18.01.2025 представник Трибухівської сільської ради адвокат Кукурудза А.Є заернувся до Головного управління ДПС у Тернопільскій області з Адвокатським запитом №АЗ-18-02/01/25 з проханням надати інформацію , зокрема чи сплачує Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" податок за використання на праві постійного користування земельної ділянки площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920, з якого часу та в якому розмірі.
23.01.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області надало відповідь №182/6/19-00-04-01-03, в якій повідомило, що Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 подало наступну податкову звітність по платі за землю:
03.12.2024 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) (Звітна) за 2024 рік по Трибухівській територіальній громаді за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 площею 10 га та задекларовано річне податкове зобов'язання в сумі 184,09 грн, починаючи з 01.11., ставка податку 0,8%;
04.12.2024 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) (Уточнююча) за 2024 рік по Трибухівській територіальній громаді за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 площею 10 га та задекларовано річне податкове зобов'язання в сумі 184,09 грн, починаючи з 01.11., ставка податку 0,8%;
22.01.2025 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) (Уточнююча) за 2024 рік по Трибухівській територіальній громаді за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 площею 10 га та задекларовано річне податкове зобов'язання в сумі 1104,57 грн, починаючи з 01.11., ставка податку 0,8%;
22.01.2025 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) (Звітна) за 2023 рік по Трибухівській територіальній громаді за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 площею 10 га та задекларовано річне податкове зобов'язання в сумі 1150,97 грн, починаючи з 01.11., ставка податку 0,8%;
16.01.2025 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) (Звітна) за 2025 рік по Трибухівській територіальній громаді за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 площею 10 га та задекларовано річне податкове зобов'язання в сумі 1236,99 грн, починаючи з 01.11., ставка податку 0,8%;
Таким чином, починаючи з дня отримання державного акту на право постійного користування землею, в тому числі з дня державної реєстрації фермерського господарства селянське (фермерське) господарство "Мрія", та по грудень 2024 року відповідач не декларував зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях, не здійснював платежів щодо сплати земельного податку чи орендної плати за користування зазначеної вище земельної ділянки.
Позивач на підстві ст. 141 Земельного кодексу України, з підстав систематичної несплати відповідачем земельного податку до бюджету Трибухівської територіальної громади, звернувся до суду з позовом про припинення права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920, розташованої на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з видом цільового призначення - для ведення фермерського господарства, яке здійснюється фермерським господарством селянським (фермерським) господарством "МРІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ТР №75, виданого 31.03.1998 Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області.
Оцінивши подані докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань із врегулювання земельних відносин.
Згідно із частиною десятою статті 59 цього Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.
Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов'язковій заміні. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №924/482/21.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України.
Згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Положеннями ст. 144 ЗК України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб'єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.
При цьому стаття 143 ЗК України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку:
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
З аналізу положень статті 143 ЗК України вбачається, що перелік випадків примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється саме у судовому порядку, є вичерпним, і така підстава як систематична несплата земельного податку або орендної плати до переліку підстав примусового припинення права користування, не входить.
Тобто, за наявності підстав, передбачених п. "д" ст. 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з положеннями ст. 144 ЗК України.
З матеріалів справи вбачається, що Фермерське господарство селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" за земельну ділянку з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920 податкову звітність по платі за землю почало подавати з грудня 2024 року та відповідно за період з 03.12.2024 по 31.12.2024 нараховано земельний податок у сумі 92,05, сплачено 100,00 переплата 7,95 грн, за період з 01.01.2025 по 23.01.2025 нараховано 1971,45, сплачено 4000,00грн, переплата 2036,50 грн, податковий борг відсутній, що підтверджується Витягом з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюжетом та сплати єдиного внеску та листом ГУ ДПС у Тернопільській області наладо відповідь №182/6/19-00-04-01-03 від 23.01.2025.
Таким чином, відповідач дня отримання державного акту на право постійного користування землею, в тому числі з дня державної реєстрації фермерського господарства селянське (фермерське) господарство "Мрія", та по грудень 2024 року не декларував зазначену земельну ділянку в податкових деклараціях та не здійснював жодного платежу щодо сплати земельного податку чи орендної плати за користування зазначеної вище земельної ділянки.
Відповіно до положень Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою припинення права користування земельною ділянкою, за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Матеріали справи не містять доказів, того, що Трибухівською сільською радою приймалося рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 10.0000 га з кадастровим номером 6121282000:02:001:1920, розташованої на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, з видом цільового призначення - для ведення фермерського господарства, яке здійснюється фермерським господарством селянським (фермерським) господарством "МРІЯ" на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія ТР №75, виданого 31.03.1998 Бучацькою районною Радою народних депутатів Бучацького району Тернопільської області.
Відтак позивачем не надано доказів дотримання порядку припинення права користування спірною земельною ділянкою Фермерському господарству селянському (фермерському) господарству "МРІЯ", а тому позов не підлягає до задоволення.
Щодо тверджень відповідча проте, що протягом тривалого часу, а саме по 2024 рік у відповідача фермерського господарства була відсутня об'єктивна можливість для здійснення будь-яких дій з представництва інтересів фермерського господарства перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування та можливості вчинення будь-яких юридично значимих дії відповідно до законодавства України, у зв'язку з тим, що 29.05.2010 року громадянин ОСОБА_1 (засновник фермерського господарства) помер, а відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.05.2015, виданого ОСОБА_2 державним нотаріусом Бучацької районної державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №550, ОСОБА_3 визнаний спадкоємцем майна та на загальних зборів засновників (членів) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства «МРІЯ» 26.11.2024, прийнято рішення про вихід ОСОБА_3 (спадкоємця ОСОБА_1 ) зі складу членів (учасників) Фермерського господарства селянського (фермерського) господарства "МРІЯ" у зв'язку із передачею належної йому частки, ОСОБА_4 та призначено останнього головою даного господарства, суд відхиляє, оскільки згідно статуту Фермерського господарства селянського (фермерського) господарство "МРІЯ" таке діє як юридична особа, а тому таке не припиняється у звязку із смертю засновника (діяльність фермерського господарства припиняється зокрема, у разі якщо не залишилося жодного бажаючого продовжити діяльність господарства ( п. 4 ч. 1 ст 35 ЗУ "Про фермерські господарства" ) в даному випадку як вбачається з наданих відповідачем пояснень та документів був спадкоємець померлого засновника, та відповідно до ст. 15 Закону України "Про фермерські господарства " фермерське господарство повинно сплачувати податки та збори.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Трибухівською сільською радою за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. згідно квитанції про сплату № 1883-8793-2441-4995 від 16.02.2025.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
З врахуванням п.2 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відмову в позові, суд вважає за необхідне понесені витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покласти на позивача.
Витрати на правову допомогу.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн. У тексті позовної заяви зазначено, що документи які підтверджують розмір судових витрат будуть надані в судових засіданнях, однак такі докази позивачем суду не були надані.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, ст.ст.236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.В позові відмовити.
2. Копію рішення надіслати:
-позивачу (в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»);
-представнику позивача в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»);
-відповідачу Фермерському господарству селянське (фермерське) господарство "МРІЯ" в Електронний кабінет підсистеми ЄСІТС “Електронний Суд»).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано: 16 червня 2025 року.
Суддя С.О. Хома