05 червня 2025 рокуСправа № 921/98/25
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Бега В.М.
розглянув заяву б/н від 26.05.2025 (вх. №3832 від 26.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» (03189, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, будинок 58, квартира 122)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуел» (46008, місто Тернопіль, площа Героїв Євромайдану, 7, офіс 30)
про стягнення 150330 грн - боргу, 22776,54 грн - інфляційних втрат, 4514,96 грн - 3% річних.
За участі від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Суть справи.
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуел» про стягнення стягнення 177621,50 грн заборгованості, яка складається з: 150330 грн - боргу; 22776,54 грн - інфляційних втрат; 4514,96 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого ним на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб.
У тексті позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 3028 грн судового збору та 27000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/98/25 за правилами загального позовного провадження.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Під час підготовчого провадження у справі №921/98/25, 15.04.2025 від позивача надійшла заява б/н від 15.04.2025 (вх. №2724), у якій ним повідомлено, що докази витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку із розглядом справи будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Ухвалою суду від 24.04.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/98/25 та призначено її до розгляду по суті на 22.05.2025.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.05.2025 у справі №921/98/25: позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» 150330 грн - боргу, 4389,83 грн - 3% річних, 22776,54 грн - інфляційних нарахувань, 3025,87 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено.
Протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі, а саме 26.05.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача - адвокатом Камільовським В.В. подано до суду заяву б/н від 26.05.2025 (вх. №3832) про стягнення з відповідача 18000 грн витрат на правову допомогу.
В якості додатків до заяви від 26.05.2025 заявником долучено копії: свідоцтва серії КС №5321/10 від 12.03.2015 про право на зайняття адвокатською діяльністю; договору №168-2111/24 від 21.11.2024 про надання правничої допомоги; акта №02-168-2111/24 від 22.05.2025 приймання - передачі правової допомоги (послуг); додатка №1 до акта №02-168-2111/24 від 22.05.2025 - звіту про кількість годин надання правової допомоги та супутніх витрат; рахунка на оплату №160 від 28.04.2025 на суму 18000 грн; платіжної інструкції №1957 від 21.05.2025 на суму 17500 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України позивач з поважних причин не зміг подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат. Оскільки, як вбачається з дати складення квитанції до прибуткового касового ордера, така не могла бути подана до суду до проголошення рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 27.05.2025 подану представником позивача заяву б/н від 26.05.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні 05.06.2025 та запропоновано надати відповідачу в строк до 03.06.2025 письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/98/25.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання 05.06.2025 не забезпечили, про дату час та місце його проведення повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали від 27.05.2025 в електронній формі до їх електронних кабінетів.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене та скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2024 між Адвокатським бюро «Камільовський та партнери», в особі керуючого бюро Камільовського Валентина Валентиновича (надалі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Сейко» (надалі - клієнтом) укладено договір №168-2111/24 про надання правничої допомоги (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе обов'язок надавати клієнту юридичні консультації та правничу допомогу в об'ємі і на умовах, передбачених цим договором, а саме представляти інтереси клієнта у відносинах із фізичними та юридичними особами, органами місцевого самоврядування, органами державної влади, в тому числі, але не виключно в судах загальної юрисдикції, Міністерстві внутрішніх справ України, центральному органі управління та територіальних органах Національної поліції України, Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах, в усіх відділах державної виконавчої служби України, у відносинах із приватними виконавцями, суб'єктами судово-експертної діяльності.
Згідно з п. 2.1 договору формою винагороди бюро за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.
Відповідно до п. 2.2 договору за домовленістю сторін, клієнт оплачує послуги за договором, із розрахунку 3000 грн без ПДВ за одну годину надання послуг. Тарифікація від однієї години.
Визначення розміру гонорару здійснюється бюро та відображається в акті приймання-передачі правової допомоги (послуг), що складається у двох екземплярах, які бюро направляє клієнту. Також бюро надає клієнту звіт із розшифруванням (переліком) наданої правової допомоги. Крім гонорару (винагороди) передбаченої договором, клієнт відшкодовує фактичні витрати. Фактичні витрати - це витрати, пов'язані з виконанням доручень клієнта, а саме: витрати на експертизу, витрати на залучення спеціалістів для надання висновків, витрати по сплаті судового збору, держмита та інші витрати, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням доручень клієнта (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.4 договору розрахунки (сплата гонорару та відшкодування фактичних витрат) за даним договором проводяться в національній валюті України.
Загальна сума (ціна) договору складається із сум усіх сплачених гонорарів за цим договором (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 4.3 договору клієнт зобов'язується здійснювати оплату послуг бюро на умовах, визначених договором та додатками до нього.
Згідно з п. 5.1 договору для виконання умов даного договору клієнт уповноважує бюро: підписувати та подавати від імені та в інтересах клієнта претензії та вимоги про повернення грошових коштів, за зобов'язаннями третіх осіб перед клієнтом; підписувати та подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги; брати участь у судових засіданнях, ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення; брати участь у розгляді заперечень, скарг, заяв тощо; збільшувати та/або зменшувати розмір позовних вимог; відмовитися від позову; визнати позов повністю або частково; підписувати та подавати заяви про відкриття виконавчого провадження із доданими до них документами; ознайомлюватися із матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії; заявляти відводи, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому Законом; подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом; брати участь у проведенні слідчих (розшукових) дій, ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій; знайомитися із матеріалами досудового розслідування, в тому числі, в порядку передбаченому ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України; оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України; підписувати подавати та отримувати будь-які запити, довідки, висновки експертиз, відповіді, рішення та інші документи, необхідні для виконання завдань клієнта; користуватись усіма процесуальними правами, наданими захиснику або представнику в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення.
Цей договір укладений строком на 1 (один) рік та набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Договір вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде направлено-іншій стороні письмове повідомлення про припинення дії договору (п. 10.1 договору).
Відповідно до виставленого Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» Адвокатським бюро «Камільовський та партнери» рахунка на оплату №160 від 28.04.2025 оплата гонорару згідно договору про надання правової допомоги №168-2111/24 від 21.11.2024 складає 18000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №1957 від 21.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» перераховано на рахунок Адвокатського бюро «Камільовський та партнери» кошти в сумі 17500 грн.
22.05.2025 між позивачем та бюро у двосторонньому порядку складено та підписано акт приймання-передачі правової допомоги (послуг) № 02-168-2111/24 від 22.05.2025, відповідно до п.1, п.2 сторонами засвідчено факт надання Адвокатським бюро «Камільовський та партнери» правової допомоги позивачу згідно з договором про надання правової допомоги №168-2111/24 від 21.11.2024 на суму 18000 грн, перелік якої наведено у додатку №1 (звіті) до даного акту.
Підписанням даного акту сторони підтверджують факт належного та у повному обсязі надання бюро послуг клієнту, згідно переліку, наведеного у додатку №1 (звіт) до акту. Клієнт не має претензій до бюро стосовно якості, ціни та об'єму наданих послуг (п. 3 акту приймання-передачі послуг).
Матеріали справи містять додаток №1 до акту №02-168-2111/24 від 22.05.2025 - звіт про кількість годин надання правової допомоги та супутніх витрат, відповідно до якого:
1. 20.02.2025 підготовка та подання до Господарського суду Тернопільської області позовної заяви про стягнення з ТОВ "Фуел" на користь ТОВ "Агро-Сейко" 177621,50 грн за товар, тривалістю 4 год. - 12000 грн;
2.24.04.2025 участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Тернопільської області в рамках справи №921/98/25 про стягнення з ТОВ "Фуел" на користь ТОВ "Агро-Сейко" 177621,50 грн, тривалістю 1 год. - 3000 грн;
3. 22.05.2025 участь адвоката в судовому засіданні Господарського суду Тернопільської області в рамках справи №921/98/25 про стягнення з ТОВ "Фуел" на користь ТОВ "Агро-Сейко" 177621,50 грн, тривалістю 1 год. - 3000 грн.
Судом встановлено, що Камільовський Валентин Валентинович є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії КС №5321/10, виданого 12.03.2015 Радою адвокатів Київської області.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.
Судом встановлено, що адвокат Камільовський В.В. відповідно до умов договору №168-2111/24 про надання правової допомоги від 21.11.2024, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії АІ №1821222 від 20.02.2025, від імені ТОВ "Агро-Сейко" здійснював представництво інтересів позивача у справі №921/98/25, а саме: підготував позовну заяву від 20.02.2025 з додатками та заяву від 03.03.2025 про усунення недоліків з додатками; приймав участь в судових засіданнях 24.04.2025 та 22.05.2025.
Аналізуючи у звіт про кількість годин надання правової допомоги та супутніх витрат (оцінений як детальний опис робіт) їх перелік, суд зазначає, що він підтверджений матеріалами справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду, позивачем надано докази в обґрунтування витрат на правничу допомогу у даній справі в сумі 18000 грн.
Від відповідача не надходило жодних заперечень на заяву б/н від 26.05.2025 про стягнення судових витрат.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, ухвалення рішення про часткове задоволення позову у даній справі, позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 17987,32 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -
1. Заяву б/н від 26.05.2025 (вх. №3832 від 26.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуел» (46008, місто Тернопіль, площа Героїв Євромайдану, 7, офіс 30, ідентифікаційний код 41700550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Сейко» (03189, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, будинок 58, квартира 122, ідентифікаційний код 39661763) 17987 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн 32 (тридцять дві) коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 13.06.2025.
Суддя І.П. Шумський