04.06.2025м. СумиСправа № 592/1886/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Левченко А.С.,
Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 592/1886/22
за позовом Приватної фірми “Ордекс» (вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40034),
до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Наталії Василівни ( АДРЕСА_3 ),
2) Акціонерного товариства “Мегабанк» (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053),
про витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння,
представники учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від першого відповідача - Лісовський С.В.;
від другого відповідача - не з'явився;
від першої третьої особи - не з'явився;
від другої третьої особи - Дребот І.А.;
Позивач звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд витребувати на свою користь з чужого незаконного володіння: у ОСОБА_2 - нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс літ. “А-ІІ», загальна площа 821,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2504997159080; у ОСОБА_1 - нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс, літ. “А-ІІ», загальна площа 633,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2504991959080.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 січня 2023 року у справі № 592/1886/22 у задоволенні позову відмовлено.
Сумський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2023 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 січня 2023 року скасував та ухвалив рішення про задоволення позову. Витребував із чужого незаконного володіння: у ОСОБА_2 - нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс літ. “А-ІІ», загальною площею 821,7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2504997159080, на користь ПФ “Ордекс»; у ОСОБА_1 - нежитлове приміщення, торгівельно-побутовий комплекс, літ. “А-ІІ», загальною площею 633,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2504991959080, на користь ПФ “Ордекс». Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Верховний Суд постановою від 28 червня 2023 року постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року залишив без змін.
Постановою від 18.04.2024 Верховний Суд рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 січня 2023 року, постанову Сумського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, постанову Верховного Суду від 28 червня 2023 року, а також ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року (про забезпечення позову) скасував; провадження у справі закрив.
Ухвалою від 09.10.2024 Верховний Суд задовольнив заяву Приватної фірми “Ордекс» про направлення справи за встановленою юрисдикцією; справу передав до Господарського суду Сумської області для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.
Ухвалою від 04.12.2024 господарський суд прийняв справу № 592/1886/22 до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку господарського судочинства; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 08.01.2025, 12:00; надав відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачам семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; надав третім особам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову.
Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024 доставлені до електронних кабінетів представника першого відповідача та третіх осіб 04.12.2024, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024, що була надіслані другому відповідачу за зареєстрованою адресою місця проживання, повернута до суду 11.12.2024 з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Копія ухвали суду про відкриття провадження від 04.12.2024 була надіслана другому відповідачу за адресою фактичного місця проживання (остання відома суду адреса, повідомлена учасником справи на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції - The Lemais, 3, Purfleet-on-Thames, Essex, RM191SH, United Kingdom) та отримана останнім 19.12.2024, про що свідчить інформація з сайту “Укрпошта» (а.с. 17, том 8).
17.12.2024 АТ “Мегабанк» подало пояснення (вх. № 3995 від 17.12.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Третя особа зазначає, що 26.02.2016 між ПФ “Ордекс» та ПАТ АТ “Мегабанк», правонаступником якого є АТ “Мегабанк», був укладений Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-1-18/2016, в межах якого були укладені: 1) кредитний договір № 1-18/2016-МК-UAH-1 від 28.03.2016, згідно з яким, з урахуванням додаткових угод до даного договору, відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 1 700 000,00 грн. на строк з 28.03.2016 до 22.02.2021 включно, а позивач зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 27,00 % річних; 2) кредитний договір № 1-18/2016- МК-UAH-4 від 16.05.2017, згідно з яким, з урахуванням додаткових угод до даного договору, відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 1 190 269,23 грн. на строк з 16.05.2017 до 25.02.2011 включно, а позивач зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти: в розмірі 25,00 % річних з 16.05.2017 по 31.05.2018 включно, в розмірі 23,00 % річних з 01.06.2018 по 25.02.2021; 3) кредитний договір № 1-18/2016-МК-UAH-5 від 23.04.2018, згідно з яким відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. на строк з 23.04.2018 до 22.04.2019 включно, а позивач зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 23,00 % річних; 4) кредитний договір № 1-18/2016- МК-UAH-6 від 18.01.2019, згідно з яким, з урахуванням додаткових угод до даного договору, відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 949 239,76 грн. на строк з 18.01.2019 до 20.03.2020 включно, а позивач зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 23,00 % річних; 5) кредитний договір № 1-18/2016-МК-UAH-5 від 15.02.2019, згідно з яким, з урахуванням додаткових угод до даного договору, відповідач надав позивачу грошові кошти у розмірі 700 000,00 грн. на строк з 15.02.2019 до 20.03.2020 включно, а позивач зобов'язався на умовах, передбачених кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 23,00 % річних. Позивач прийняті на себе зобов'язання за кредитними договорами не виконав, у зв'язку з чим перед АТ “Мегабанк» утворилась заборгованість. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами між позивачем та АТ “Мегабанк» був укладений іпотечний договір № 11-18/2016-MK-UAH-З від 24.10.2016 відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку АТ “Мегабанк» спірне нерухоме майно. 21.04.2020 АТ “Мегабанк» звертався до позивача з вимогою (повідомленням) за вих. № 91-3063 про усунення порушення умов кредитних договорів та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки. В іпотечному договорі сторони чітко визначили шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки - у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Сам порядок та відповідно шляхи визначено у ст. 36 Закону України “Про іпотеку». Іпотечне застереження передбачає визначений законодавством спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку». Пункт 3.3.6. договору іпотеки передбачає, що іпотекодержатель має право: набути право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або цього договору, а також у випадку порушення справи про банкрутство іпотекодавця. Діючим законодавством України не передбачено обов'язкової форми іпотечного застереження та вимог до такого застереження, також не встановлено вимог щодо окремого оформлення в тексті іпотечного договору іпотечного застереження, тому сторони на власний розсуд мають право визначати яким чином воно викладено. Іпотечний договорів передбачає право іпотекодержателя набути право власності на предмет іпотеки. Банком надано всі передбачені ст. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127, документи для проведення державної реєстрації права власності на предмети іпотеки за АТ “Мегабанк». Застосування до спірних правовідносин приписів ст. 388 ЦК України неможливо, оскільки: порушення прав власності позивача не мало місця; АТ “Мегабанк» на законних підставах, на підставі укладеного з ПФ “Ордекс» договору, набуло право власності на предмет іпотеки та стало власником майна; АТ “Мегабанк», як законний власник, уклало відплатний договір про продаж майна. Набутий третьою особою у власність предмет іпотеки проданий банком ОСОБА_1 за відплатним договором. 02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ “Про віднесення Акціонерного товариства “Мегабанк» до категорії неплатоспроможних». 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 383 “Про запровадження в АТ “Мегабанк» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в АТ “Мегабанк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ “Мегабанк», визначені ст. 37-39 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 21.07.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 362-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 “Про початок процедури ліквідації АТ “Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ “Мегабанк» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “Мегабанк» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно. Вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до банку будуть віднесені до 8 черги відповідно до ст. 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наразі, після продажів своїх активів, банк вчиняє дії щодо задоволення лише 3 черги. Тобто питання щодо задоволення кредиторів 8 черги наразі не може розглядатися. Третя особа просить суд врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц та у постанові від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20). Третя особа зазначає про недобросовісність поведінки позивача, яка спрямована на безвідповідальне невиконання зобов'язань перед кредиторами; кредитні кошти АТ “Мегабанк» не поверталися позивачем з 2019 року, не дивлячись на настання строку їх повернення.
Ухвалою від 20.12.2024 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 5461 від 19.12.2024) про участь у судовому засіданні у справі № 592/1886/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
19.12.2024 перший відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4059 від 20.12.2024), в якому просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. Відповідач зазначає, що АТ “Мегабанк» на адресу боржника/іпотекодавця направило вимоги про усунення порушень кредитних договорів та іпотечного договору, які є повідомленням про намір оформлення права власності на предмет іпотеки (у порядку ст. 37 Закону України “Про іпотеку»). Вимоги банку не були виконані позивачем, тому АТ “Мегабанк» скориставшись своїм правом, передбаченим іпотечним договором та ст. 37 Закону України “Про іпотеку», задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору. Весь необхідний перелік документів банк надав реєстратору. У випадку незгоди позивача з розміром оцінки, останній мав право вимагати у іпотекодержателя відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Не вчинення вказаних дій підтверджує наявність умислу у позивача на витребування майна від добросовісного набувача та звільнення від зобов'язань перед фінансовою установою. Щодо добросовісного набувача, відповідач зазначає, що на підставі наявного договору іпотеки сторони за взаємною згодою погодили, що у випадку не виконання зобов'язань іпотекодавцем забезпечених іпотекою іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги шляхом передачі іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку передбаченому ЗУ “Про іпотеку». Підписавши договір іпотеки, позивач погодився, що у випадку не виконання умов основного зобов'язання АТ “Мегабанк» може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення позивачем заборгованості перед банком. Спірне майно вибуло з володіння позивача за його волею: процедура задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки передбачена договором іпотеки та додатками до нього, які підписані позивачем та АТ “Мегабанк»; вимога про погашення заборгованості за основним зобов'язанням позивачем не виконана. Відповідач є добросовісним набувачем, правочин, за яким відповідач набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину. Спірне майно є об'єктом нерухомості, тому для визначення добросовісності його набувача, крім положень статті 388 ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму п. 1 ч. 1. ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до змісту договору купівлі - продажу укладеного між АТ “Мегабанк» та ОСОБА_1 нерухоме майно, яке є предметом договору, не перебуває під арештом або забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь - яких договорів відчуження чи щодо користування іншими особами, треті особи не мають прав на нерухоме майно, нерухоме майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передано. Факт відсутності податкової застави, заборони відчуження, арешту та обтяження іпотекою нерухомого майна - підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Отже, за відсутності на момент набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно таких відомостей, а також відсутності даних про те, що відповідач знав або міг знати про існування прав позивача, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Відповідач зазначає, що задоволення позовних вимог та витребування майна у добросовісного набувача, який на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбав спірне нежитлове приміщення, покладе на першого відповідача надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою грошових коштів; позивач, в свою чергу, не виконавши зобов'язанням за кредитним договором залишиться з майном вільним від обтяжень.
24.12.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 4119 від 24.12.2024), в якій просить суд позов задовольнити. Позивач зазначає, що в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій від 24.10.2016 № ГД-11-18/2016 між АТ “Мегабанк» та ПФ “Ордекс» було укладено ряд кредитних договорів. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 24.10.2016 між позивачем та АТ “Мегабанк» було укладено іпотечний договір (з подальшими змінами до нього), предметом якого є спірне нерухоме майно. У пункті 1.4 договору сторони обумовили, що вартість предмета іпотеки становить 6 659 720 грн. На виконання приписів ч. 1 ст. 35 Закону України “Про іпотеку» 21.04.2020 АТ “Мегабанк» надіслало позивачу вимогу за вих № 91-3064 про усунення порушень основного зобов'язання та попередило, що в разі несплати заборгованості за кредитними договорами протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання цієї вимоги банк реалізує своє право звернути стягнення на предмет іпотеки. Вимогу позивач отримав 27.04.2020, однак не усунув зазначені у ній порушення. У лютому 2021 року АТ “Мегабанк» звернулося до приватного нотаріуса Нагорної Н.В. із заявою, в якій просило передати право власності на предмет іпотеки. 24.02.2021 приватним нотаріусом в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки було прийнято рішення про державну реєстрацію за АТ “Мегабанк» права власності на спірне нерухоме майно, яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2021 АТ “Мегабанк» продав ОСОБА_1 .. Відповідно до договору дарування від 29.10.2021 ОСОБА_1 подарував 56/100 часток спірного майна ОСОБА_2 08.11.2021 окремим об'єктам власності, які утворилися в результаті поділу спірного приміщення, було присвоєно нові адреси: номер будівлі 17/1-А та номер будівлі АДРЕСА_4 . В матеріалах справи міститься висновок про вартість майна від 19.10.2021 згідно з яким станом на 11.02.2021 вартість нежитлових приміщень складала 7 257 000 грн. Зі змісту статей 36 і 37 Закону України “Про іпотеку» вбачається, що за цим Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом. Позивач зазначає, що в розділі 5 Іпотечного договору міститься іпотечне застереження, в якому передбачено лише право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, тоді як окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності або внесення змін до Іпотечного договору щодо такого способу позасудового врегулювання спору, між позивачем та АТ “Мегабанк» не було укладено. Сторони Іпотечного договору в чітко визначеному іпотечному застереженні погодили тільки право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, а не набуття його у власність; умовою застосування пункту 3.3.6 Іпотечного договору є додержання порядку, що передбачений чинним законодавством. Спірне нежитлове приміщення, яке належало на праві власності позивачу, вибуло з власності за відсутності правовстановлюючого документа, необхідного для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ “Мегабанк» (окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі), тобто за відсутності в діях власника волі на передачу майна в обраний банком спосіб. ОСОБА_1 може захистити своє право на отримання сплачених ним за договором купівлі-продажу грошових коштів шляхом пред'явлення відповідного позову до продавця, тоді як ОСОБА_2 набув у власність 56/100 часток у спірному майні на підставі договору дарування, тобто за безоплатним правочином.
Ухвалою від 06.01.2025 господарський суд задовольнив заяви представників Акціонерного товариства “Мегабанк» (вх. № 1 від 01.01.2025) та ОСОБА_1 (вх. № 6 від 02.01.2025) про участь у судовому засіданні у справі № 592/1886/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судовому засіданні 08.01.2025, за участю представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк», суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.01.2025, 11-45; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» у судовому засіданні 28.01.2025 об 11 год. 45 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Другого відповідача та третю особу приватного нотаріуса суд повідомив про дату, час та місце розгляду справи ухвалою від 09.01.2025.
Копія ухвали суду від 09.01.2025 була надіслана другому відповідачу, в тому числі, за адресою фактичного місця проживання (остання відома суду адреса - The Lemais, 3, Purfleet-on-Thames, Essex, RM191SH, United Kingdom) та отримана останнім 20.01.2025, про що свідчить інформація з сайту “Укрпошта» (а.с. 61, том 8).
15.01.2025 позивач подав клопотання (вх. № 181 від 16.01.2025), в якому просить суд витребувати у Акціонерного товариства “Мегабанк»: 1) детальний розрахунок заборгованості помісячно та поденно з зазначенням періодів розрахунку, відсоткової ставки, розмірів погашення та нарахування заборгованості по тілу кредиту, штрафними санкціями, дати утворення та погашення заборгованості, за укладеними кредитними договорами: № 11-18/2016-MK-UAH від 24.10.2016, № 11-18/2016-MK-UАН-1 від 30.11.2016, №11-18/2016-MK-UAH-3 від 14.06.2018, №11-18/2016-MK-UAH-4 від 18.01.2019, № 11-18/2016-MK-UAH-5 від 15.02.2019, що укладені між Приватною фірмою “Ордекс» та Акціонерним товариством “Мегабанк» станом 23.02.2021; 2) повний звіт про незалежну оцінку майна щодо нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17/1 від 11.02.2021р., виготовлений на замовлення АТ “Мегабанк».
24.01.2025 третя особа - АТ “Мегабанк» подала заперечення на клопотання про витребування доказів (вх. № 348 від 24.01.2025).
У судовому засіданні 28.01.2025, за участю представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк», суд, розглянувши клопотання позивача (вх. № 181 від 16.01.2025) про витребування доказів відповідно до ст. 81 ГПК України, заслухавши пояснення учасників справи, з урахуванням обставин, на які вказує позивач в обґрунтування позову, постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання шляхом зобов'язання Акціонерного товариства "Мегабанк" подати розрахунок сум заборгованості, які зазначені у довідці про стан заборгованості Приватної фірми "Ордекс" перед Акціонерним товариством "Мегабанк" станом на 23.02.2021 із зазначенням періодів виникнення заборгованості, дат нарахування, часткових оплат здійснених позивачем (якщо такі були), із зазначенням в рахунок погашення яких сум такі оплати були зараховані; зобов'язання Акціонерного товариства "Мегабанк" подати суду завірену належним чином копію звіту про незалежну оцінку майна щодо нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17/1 від 11.02.2021, підготовленого на замовлення Акціонерного товариства "Мегабанк", невід'ємною частиною якого є відповідний висновок про вартість майна, що наявний в матеріалах справи; в разі неможливості подати докази - повідомити про відповідні обставини суд у строк встановлений для подання доказів - до 28.02.2025; протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ст. 177 ГПК України; протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.03.2025, 14-30; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» у судовому засіданні 04.03.2025 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Другого відповідача та третю особу приватного нотаріуса суд повідомив про дату, час та місце розгляду справи ухвалою від 29.01.2025.
Копія ухвали суду від 29.01.2025 була надіслана другому відповідачу, в тому числі, за адресою фактичного місця проживання (остання відома суду адреса - The Lemais, 3, Purfleet-on-Thames, Essex, RM191SH, United Kingdom) та отримана останнім 05.02.2025, про що свідчить інформація з сайту “Укрпошта» (а.с. 134, том 8).
02.03.2025 третя особа АТ "Мегабанк" подало заяву (вх. № 851 від 03.03.2025) згідно з якою на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2025 надає суду: звіт про незалежну оцінку спірного нерухомого майна, підготовлений на замовлення Акціонерного товариства "Мегабанк" разом з висновком про вартість майна, розрахунки сум заборгованості Приватної фірми "Ордекс" перед Акціонерним товариством "Мегабанк" станом на 23.02.2021.
У судовому засіданні 04.03.2025, за участю представників позивача та першого відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про зобов'язання третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» подати суду докази надсилання другому відповідачу за адресою місця проживання поданих на виконання протокольної ухвали суду від 28.01.2025 доказів разом із заявою від 02.03.2025; протокольну ухвалу про встановлення позивачу строку для подання пояснень з урахуванням поданих Акціонерним товариством “Мегабанк» доказів до 14.03.2025; протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.03.2025, 12-00; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» у судовому засіданні 20.03.2025 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
04.03.2025 (після судового засідання) позивач подав клопотання (вх. № 910 від 04.03.2025), в якому просить суд викликати відповідача ОСОБА_2 в судове засідання шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик до суду. Позивач зазначає, що неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи було підставою для оскарження судових рішень у даній справі. Сільченко В.Л. не повідомляв про зміну свого місця проживання при розгляді цієї справи в Господарському суді Сумської області, тому точне місцезнаходження на час розгляду даної справи не відоме.
Другого відповідача та третіх осіб суд повідомив про дату, час та місце розгляду справи ухвалою від 05.03.2025.
Копія ухвали суду від 05.03.2025 була надіслана другому відповідачу, в тому числі, за адресою фактичного місця проживання (остання відома суду адреса - The Lemais, 3, Purfleet-on-Thames, Essex, RM191SH, United Kingdom) та отримана останнім 17.03.2025, про що свідчить інформація з сайту “Укрпошта».
13.03.2025 позивач подав додаткові пояснення (вх. № 1100 від 14.03.2025), в яких зазначає, що розмір заборгованості, погашеної за рахунок вартості предмета іпотеки, в частині штрафу та відсотків Банком визначено невірно; позивач був звільнений від обов'язку сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення у період з 12.03.2020 по 24.02.2021 (дату реєстрації права власності за АТ “Мегабанк» на предмети іпотеки) згідно із Законом України “Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16 червня 2020 року. Крім цього, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання до 12 березня 2020 р. припинилося через шість місяців від дня прострочення на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України; сума штрафу жодним чином не обґрунтована. Позивач зазначає, що дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за банком права власності на спірне майно не можна вважати законними, оскільки Банк надав довідку про заборгованість по кредитним договорам, включивши до розміру боргу штрафні санкції, які нараховані після 12.03.2020, а нотаріус не перевіряв факт виконання відповідних умов кредитних договорів в частині нарахування та сплати заборгованості (штрафних санкцій). Позивач не погоджується з визначеною на замовлення Банку оцінкою предмета іпотеки у зв'язку з її недостовірністю та заниженням вартості. Згідно з висновком про вартість майна, підготовленого на замовлення позивача, вартість нежитлового приміщення становить 17 854 416, 00 грн. Ринкова вартість нежитлового приміщення, що була визначена суб'єктом оціночної діяльності за замовленням АТ “Мегабанк» менша на 10 597 416,00 грн., ніж ринкова вартість визначена суб'єктом оціночної діяльності за замовленням позивача. Позивач вважає, що відсутність повної експертної оцінки предмета іпотеки в матеріалах реєстраційної справи є порушенням вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
19.03.2025 АТ “Мегабанк» подав заяву (вх. № 1201 від 19.03.2025) відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2025 надав докази надсилання другому відповідачу за адресою місця проживання поданих на виконання протокольної ухвали суду від 28.01.2025 доказів разом із заявою від 02.03.2025 (опис вкладення, фіскальний чек від 14.03.2025, список згрупованих відправлень).
У судовому засіданні 20.03.2025, за участю представників позивача, першого відповідача та третьої особи - АТ “Мегабанк», розглянувши клопотання позивача щодо виклику відповідача ОСОБА_2 в судове засідання шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про виклик, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання з урахуванням приписів ст. 27, 120, 122, 242 ГПК України. Суд зазначив, що місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває. Суд повідомляє другого відповідача про дату, час та місце розгляду справи як за адресою зареєстрованого місця проживання, так і за останньою відомою суду адресою фактичного місця проживання. Всі ухвали суду другий відповідач отримує за останньою відомою суду адресою фактичного місця проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно, другий відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи господарським судом, і підстави для застосування положень ст. 122 ГПК України відсутні.
Ухвалою від 20.03.2025 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 17.04.2025, 14:30; забезпечив участь представників позивача, першого відповідача та третьої особи - АТ “Мегабанк» у судовому засіданні 17.04.2025 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Судове засідання 17.04.2025 по справі № 592/1886/22 не відбулось, у зв'язку з призупиненням роботи суду через повідомлення про мінування приміщення.
Ухвалою від 18.04.2025 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 08.05.2025, 14:30; забезпечив участь представників позивача, першого відповідача та третьої особи - АТ “Мегабанк» у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 08.05.2025, за участю представників позивача, першого відповідача та представника третьої особи - АТ «Мегабанк», суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 27.05.2025, 16-00; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» у судовому засіданні 27.05.2025 о 16 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 09.05.2025 господарський суд повідомив ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорну Наталію Василівну про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті.
27.05.2025 перший відповідач подав письмові пояснення (вх. № 2504 від 27.05.2025), в яких підтримує заперечення проти позову, просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача 212 748 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у справі.
У судовому засіданні 27.05.2025, за участю представників позивача, першого відповідача та представника третьої особи - АТ “Мегабанк», суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 04.06.2025, 11-00, протокольну ухвалу про визначення часом для розгляду справи по суті 04.06.2025 період з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. У разі, якщо на час початку судового засідання 04.06.2025 у Сумській області буде тривати повітряна тривога, суд розпочне судове засідання в цей день у межах відведеного періоду часу, через 20 хв. після закінчення повітряної тривоги; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи - Акціонерного товариства “Мегабанк» у судовому засіданні 04.06.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 28.05.2025 господарський суд повідомив ОСОБА_2 , Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорну Наталію Василівну про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті.
03.06.2025 третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна подала письмову промову у судових дебатах (вх. № 2668 від 04.06.2025), в якій просить суд проводити розгляд справи без її участі, відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача витрати третьої особи по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 217 710 грн.
04.06.2025 другий відповідач подав письмову промову у судових дебатах (вх. № 2668 від 04.06.2025), в якій просить суд проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника, відмовити у задоволенні позову.
04.06.2025 позивач подав заяву (вх. № 2661 від 04.06.2025), в якій підтримує позовні вимоги, просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, врахувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень ст. 388 ЦК України.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до матеріалів справи суд встановив, що 24 жовтня 2016 року між АТ «Мегабанк» (третя особа) та ПФ «Ордекс» (позивач) був укладений генеральний договір на здійснення кредитних операцій № ГД-11-18/2016 в межах якого кредитодавцем та позичальником були укладені кредитні договори, зокрема: від 24 жовтня 2016 року № 11-18/2016-МК-UАН відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 4 400 000 грн на строк до 23 жовтня 2019 року; від 30 листопада 2016 року № 11-18/2016-МК-UАН-1 відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 3 154 000 грн на строк до 29 листопада 2019 року; від 14 червня 2018 року № 11-18/2016-МК-UАН-3 відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 3 350 000 грн на строк до 12 червня 2020 року; від 18 січня 2019 року № 11-18/2016-МК-UАН-4 відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 949239 грн 76 коп. на строк до 20 рудня 2019 року, з урахуванням додаткових угод; від 15 лютого 2019 року № 11-18/2016-МК- UАН -5, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 300 000 грн на строк до 20 грудня 2019 року, з урахуванням додаткових угод.
Факт отримання кредитних коштів за договорами позивач підтверджує.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, які можуть бути укладені в рамках генерального договору, 24 жовтня 2016 року між ПФ «Ордекс» як іпотекодавцем та АТ «Мегабанк» як іпотекодержателем був укладений іпотечний договір № 11-18/2016-МК- UАН-З, предметом іпотеки за яким є нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня) загальною площею 1 455,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 325103859101, розташоване за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Металургів, буд. 17/1.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Договір іпотеки нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за № 2300. На нежитлове приміщення накладена заборона відчуження, зареєстрована в реєстрі за № 2301.
У пункті 1.4 іпотечного договору сторони домовились, що вартість предмета іпотеки становить 6 659 720 грн.
Згідно з пунктом 3.3.6 договору іпотеки іпотекодержатель має право набути право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або цього договору, а також у випадку порушення справи про банкрутство іпотекодавця.
За умовами п. 5.1., 5.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у пункті 5.2. договору.
Пункт 5.2.1. - іпотекодержатель має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому чинним законодавством, для чого отримувати всі необхідні документи (витяги, довідки тощо) в центральних органах виконавчої влади, органах Міністерства юстиції, органах нотаріату, БТІ та в будь-яких інших установах, організаціях та підприємствах;
Пункт 5.2.2. - визначений підпунктом 5.2.1 договору спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством України способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
21.04.2020 банк звернувся до позивача з вимогою (повідомленням) про усунення порушень умов кредитних договорів, укладених в рамках генерального договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11-18/2016-МК- UАН-З.
Банк вимагав від позивача протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2016 року № 11-18/2016-МК-UАН в загальному розмірі 1 224 748,10 грн (кредит, відсотки, штраф); за кредитним договором від 30 листопада 2016 року № 11-18/2016-МК-UАН-1 в розмірі 339 412,42 грн (штраф); за кредитним договором від 14 червня 2018 року № 11-18/2016-МК-UАН-3 в загальному розмірі 3 407 351,37 грн (кредит, відсотки, штраф); за кредитним договором від 18 січня 2019 року № 11-18/2016-МК-UАН-4 в загальному розмірі 845 152,46 грн (кредит, відсотки, штраф); за кредитним договором від 15 лютого 2019 року № 11-18/2016-МК-НАН-5 в розмірі 54 758,43 грн (штраф).
Банк, посилаючись на п. 5.1., 3.3.6 іпотечного договору попередив позивача, що у разі невиконання вимоги буде звернуте стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Вимога банку отримана позивачем 27.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26, том 2).
Позивач заборгованість за кредитними договорами не сплатив.
23.02.2021 банк звернувся до приватного нотаріуса Нагорної Н. В. із заявою про державну реєстрацію прав (копія заяви з реєстраційної справи а.с. 128, 168-172, том 2), в якій зазначив про укладення кредитних договорів, іпотечного договору, про невиконання позивачем зобов'язань за кредитними договорами, направлення позичальнику вимоги про сплату заборгованості, загальний розмір заборгованості станом на 11.02.2021, про право за договором іпотеки набути право власності на предмет іпотеки у порядку, визначеному законодавством, із повідомленням вартості предмета іпотеки згідно з незалежною оцінкою від 11.02.2021 (7 257 000 грн), з проханням провести реєстрацію права власності за банком на предмет іпотеки.
За результатами розгляду заяви 24 лютого 2021 року приватний нотаріус Нагорна Н.В., як державний реєстратор, в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки зареєструвала за АТ «Мегабанк» права власності на нежитлове приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня) загальною площею 1 455,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2021 року АТ «Мегабанк» відчужило нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1 . Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 2901.
В подальшому ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 56/100 часток нежитлового приміщення (торгівельно-побутовий комплекс, салон-перукарня) загальною площею 1 455,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; 29.10.2021 відповідачі уклали договір про поділ нежитлових приміщень.
08 листопада 2021 року окремим об'єктам власності, які утворилися в результаті поділу спірного майна, присвоєно нові адреси: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 ; 11.11.2021 за відповідачами зареєстроване право власності на об'єкти нерухомості відповідно до договору про поділ.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що спірне майно вибуло з володіння позивача незаконно, поза його волею, оскільки у договорі іпотеки відсутнє іпотечне застереження, яке передбачає право банку на набуття права власності на іпотечне майно. Також позивач зазначає, що реєстрація за банком права власності на спірне майно є протиправною, банком не було подано нотаріусу звіту про оцінку майна, довідки про суму боргу станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів.
За приписами ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
При цьому, незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку; від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
За приписами ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Власник з дотримання вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).
Також суд має встановити, чи вибуло майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Волею, при цьому, є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції на дату укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
За приписами ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
За приписами ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За приписами ст. 35 Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Згідно зі ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
З аналізу змісту вищенаведених статей 36 і 37 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за цим Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час прийняття приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію за АТ «Мегабанк» права власності на предмет іпотеки (тут і далі - Закон № 1952-1V).
Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом частин першої та третьої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є, зокрема нотаріус. Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 40 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-IV та цим Порядком.
За приписами пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату,
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Суд встановив, що у договорі іпотеки за його змістом сторони погодили право банку набути право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або цього договору, а також у випадку порушення справи про банкрутство іпотекодавця (п. 3.3.6 договору).
Відповідне право банку не обумовлене необхідністю укладення окремого договору.
Визначення такого права не у розділі про іпотечне застереження, не спростовує факту погодження сторонами відповідного права банку. Поряд з цим, у п. 5.2.2 договору сторони передбачили, що визначений підпунктом 5.2.1 договору спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством України способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон про іпотеку не містить вимог до іпотечного застереження про те, що воно має бути в окремому розділі договору про іпотеку. Відповідне застереження в іпотечному договорі, у розрізі спірних правовідносин, має передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Погодивши відповідне право банку шляхом підписання договору іпотеки, позивач виразив свою волю на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття банком права власності у порядку, встановленому законом, за наявності на те, визначених договором підстав.
Суд встановив, що 21.04.2020 банк звернувся до позивача з вимогою (повідомленням) про усунення порушень умов кредитних договорів, укладених в рамках генерального договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 11-18/2016-МК- UАН-З. Банк вимагав від позивача протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість, посилаючись на п. 5.1., 3.3.6 іпотечного договору попередив позивача, що у разі невиконання вимоги буде звернуте стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Вимога банку отримана позивачем 27.04.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26, том 2).
Позивач на вказану вимогу не відреагував, в тому числі не висловив заперечень щодо обраного банком способу звернення стягнення на предмет іпотеки, не сплатив заборгованість за кредитними договорами до набуття банком права власності, такі докази в матеріалах справи відсутні. Позивач не спростовує факту наявності боргу за кредитними договорами.
Під час реєстрації за банком права власності були дотримані вимоги ст. 37 Закону, пункту 61 Порядку № 1127. 23.02.2021 банк звернувся до приватного нотаріуса Нагорної Н. В. із заявою про державну реєстрацію прав (копія заяви з реєстраційної справи а.с. 128, 168-172, том 2), в якій зазначив про укладення кредитних договорів, іпотечного договору, про невиконання позивачем зобов'язань за кредитними договорами, направлення позичальнику вимоги про сплату заборгованості, загальний розмір заборгованості станом на 11.02.2021, про право за договором іпотеки набути право власності на предмет іпотеки у порядку, визначеному законодавством, із повідомленням вартості предмета іпотеки згідно з незалежною оцінкою від 11.02.2021 (7 257 000 грн), з проханням провести реєстрацію права власності за банком на предмет іпотеки.
На замовлення банку була проведена оцінка нерухомого майна, що підтверджується звітом про незалежну оцінку станом на 11.02.2021 (а.с. 85-118, том 8).
Відповідно до копій матеріалів з реєстраційної справи, крім заяви, для реєстрації банк надав вимогу про усунення порушень зобов'язань за кредитними договорами від 21.04.2020, опис вкладення поштового відправлення щодо направлення вимоги позивачу, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 27.04.2020, іпотечний договір, висновок про вартість майна від 11.02.2021, який містить відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, довідку про стан заборгованості станом на 23.02.2021 - станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації (а.с.141-181, том 2). Також на підтвердження повноважень представника банку, який підписав заяву про державну реєстрацію прав, в копіях матеріалів реєстраційної справи наявна довіреність, видана 18.12.2019 заступнику голови правління АТ «Мегабанк» Пономаренко О.А., яка не обмежена у праві підписувати заяви, представляти інтереси банка в усіх підприємствах, установах, організаціях.
За цих обставин суд не встановив факту незаконного вибуття спірного майна з власності позивача, факту вибуття майна з володіння власника не з його волі, оскільки: позивач добровільно передав майно в іпотеку, уклавши договір іпотеки, в якому сторони, крім іншого, погодили право банку набути право власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством, у разі порушення умов основного зобов'язання та/або цього договору; позивач не виконав на вимогу банку зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, що стало підставою для звернення стягнення на майно; наявність заборгованості за кредитними договорами на дату набуття банком права власності позивач не спростував.
Як встановив суд, під час реєстрації за банком права власності були дотримані вимоги ст. 37 Закону, пункту 61 Порядку № 1127, відповідно, суд не вбачає підстав вважати, що у банка після реєстрації за собою права власності на спірне майно було відсутнє право його продати за договором купівлі-продажу першому відповідачу.
У зв'язку з викладеним суд відмовляє у задоволенні позову про витребування майна у відповідачів на користь позивача, за його необґрунтованістю.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 13 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача; витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в загальній сумі 212 748 грн (платіжні інструкції від 07.04.2023, від 01.05.2023, а.с. 1, 31 том 4) покладаються на позивача; витрати Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Наталії Василівни по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 217 710 грн (квитанція до платіжної інструкції від 20.02.2024, а.с. 174, том 6) покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Приватної фірми “Ордекс» (вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 24003167) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 212 748 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
3. Стягнути з Приватної фірми “Ордекс» (вул. Героїв Крут, буд. 29, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 24003167) на користь Приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Наталії Василівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 217 710 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 16.06.2025.
Суддя Д.В. Вдовенко