65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4477/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз,9/1,Київ 21,01021) до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТЛИЙ" (провулок Світлий, 11,Одеса,Одеська область,65009) про стягнення 19035,85 грн.;
за участю представників:
від позивача: Онищук М.Б.
від відповідача: Крижевський А.С.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТЛИЙ" 19035,85 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
16.10.2024 від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду так як позивач звертався до суду з таким самим позовом до Об'єднання. Відповідні вимоги розглядались Господарським судом Одеської області в рамках справи №916/2417/19 по якій судом 11.12.2019 року було прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.
22.10.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про залишення позову без розгляду.
Судом відмовлено у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду так як встановлено, що предмет та підстави звернення до суду із позовом у справі №916/4477/24 та №916/2417/19 не є однаковими.
01.11.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Відповідач зазначає, що положення частини 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникають між Сторонами, адже ОСББ «СВІТЛИЙ» не є підприємством, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію або надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води).
Відповідач також зазначає, що ОСББ «СВІТЛИЙ» було на виконання вимог чинного законодавства України укладено договір з постачальником природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» з запланованим споживання природного газу в березні 2017 року, оператором було зазначено ОСББ «СВІТЛИЙ» в березні 2017 року, як споживача АТ «НАК «Нафтогаз України». Більше того, відповідні факти вже були встановлені судом під час розгляду господарської справи №916/2417/19. В свою чергу, АТ «НАК «Нафтогаз України» не було виконано встановленої нормами чинного законодавства України процедури, яка б надала можливість не здійснювати постачання ОСББ «СВІТЛИЙ» природний газ в березні 2017 року, тому всі обсяги спожитого в цей період відповідачем природного газу були отримані ним саме від АТ «НАК «Нафтогаз України», а не від позивача.
Також, відповідач вказує, що в результаті задоволення позовних вимог не будуть виконанні основні завдання цивільного та господарського законодавства, а навпаки буде притягнуто до відповідальності та нанесено збитків особі, в діях якої відсутня будь-яка провина - ОСББ «Світлий».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2024 призначено справу №916/4477/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження.
09.01.2025 позивач надав письмові пояснення відповідно яких просить задовольнити позовні вимоги.
14.02.2025 відповідач надав письмові пояснення.
Протокольною ухвалою від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторонами по справі були надані додаткові письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.
У судовому засіданні 05.06.2025р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
Між ОСББ «СВІТЛИЙ» (споживач) та Акціонерним товариством “НАК “Нафтогаз України» (постачальник) укладено договір про постачання природного газу № 3548/1617-ТЕ-23 від 28.09.2016 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до умов договору споживач ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС кодом - 56XІ25J33569304A.
Усупереч п. 1 глави 1 розділу п. 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) постачальник, як замовник послуг транспортування, у березні 2017 року не подав номінацій Оператору газотранспортної системи для ОСББ «СВІТЛИЙ» в обсязі 5,636 тис.куб.м., який відібраний останнім у спірному періоді.
Згідно з матеріалами справи, у спірному періоді - березні 2017 року відповідач не мав жодного замовника послуг транспортування природного газу. Окрім того, суд встановив відсутність фактичної передачі 5,636 тис.куб.м природного газу будь-яким суб'єктом ринку природного газу (будь-яким постачальником) на вході до газотранспортної системи для подальшого транспортування ОСББ «СВІТЛИЙ».
Загальний обсяг відбору природного газу без подання номінацій у березні 2017 року, що становив 5,636 тис.куб.м., підтверджується Алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Одесагаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року, та доданим до алокації додатком - Звітом про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Одесагаз» між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі контрагентів (споживачів) за березень 2017 року. В даному Звіті видно, що ОСББ «СВІТЛИЙ» фактично відібрало у березень 2017 року обсяг природного газу в розмірі 5,636 тис.куб.м.
Беручи до уваги, що у спірному періоді відповідач здійснив відбір природного газу без подання постачальником номінацій, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII, позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача компенсації вартості природного газу в розмірі 16247,70 грн.
Крім того, позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми у розмірі 542,69 грн та інфляційні втрати в сумі 1 741,43 грн,
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
Відносини, які виникли між сторонами врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (надалі - Кодекс ГТС).
Згідно із статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.
Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Це зумовлено тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб'єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб'єктів.
Відповідно до ліцензії НКРЕКП серії АЕ № 194511 від 28.02.2013 АТ “Укртрансгаз» до 31.12.2019, тобто, до моменту створення та початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України - оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Світлий» є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу»).
Водночас Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Світлий» є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Кабінет Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийняв постанови від 01.10.2015 №758, від 22.03.2017 №187 та від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Положення). Указані постанови зобов'язували АТ "НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, у тому числі і виробнику - Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Світлий».
30.11.2016 набрав чинності Закон №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а згодом 29.08.2021 також набрав чинності Закон України від 14.07.2021 № 1639-IX “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон №1639-IX).
За змістом статті 1 Закону №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Так, Законом №1639-IX внесені численні зміни до Закону №1730-VIII зокрема, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнивши статтю 8 частиною другою.
Відповідно до частини другої 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Згідно з матеріалами справи, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Світлий» є виробником теплової енергії та надає послуги з опалення та постачання гарячої води населенню.
Суд установив, що відбір відповідачем природного газу в обсязі 5,636 тис.куб.м. у березні 2017 року відбувся без поданих постачальником газу (АТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період березні 2017 року.
Такі обставини підтверджуються Алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Одесагаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року; доданим до алокації додатком - Звітом про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ “Одесагаз» між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі контрагентів (споживачів) за березень 2017 року.
Отже, беручи до уваги наявність в сукупності чотирьох складових, господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Компенсація вартості, яку відповідач зобов'язаний сплатити позивачу протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами, становить 33423,73 грн (з ПДВ) (5,636 тис.куб.м. * 4942,00 грн (без ПДВ)).
У цьому позові позивач заявив до стягнення з відповідача суму компенсації в розмірі 16247,70 грн (за період з жовтня 2021 року по серпень 2024 року) за 35 місяців.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що заявлена сума компенсації вартості відібраних Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Світлий» без номінацій обсягів природного газу за березень 2017 року є обґрунтованою та належить до стягнення з відповідача.
Окрім того, позивач заявив до стягнення 3 % річних в розмірі 694,10 грн нарахованих за період з 01.11.2021 по 02.09.2024 та 2094,05 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2021 по 01.07.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем зазначених сум.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Заперечення відповідача судом до уваги не приймається з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню в обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно.
Отже, вбачається, що передумовою прийняття змін до Закону України №1730 (зокрема, ч.2 ст.8) була саме необхідність врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих підприємств (яким є Відповідач) за спожитий природний газ у періоді з 01.12.2015 по 31.12.2019 (що має місце і у даному випадку), в т.ч. і за наявності укладених договорів із АТ «НАК «Нафтогаз України».
Як зазначалось вище, необхідним для стягнення коштів на підставі Закону України №1730 є наявність наступних умов:
- учасники процедури: платник - підприємства ПЕК; отримувач - Оператор газотранспортної системи, який здіийснював вказані функції до 31 грудня 2019;
- період виникнення заборгованості - з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019;
- здійснення відбору природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій;
- настання строку оплати - з 1 жовтня 2021 року рівними частинами протягом 72 місяців.
Таким чином, суд зазначає, що:
- Відповідач є виробником теплової енергії; Позивач - Оператор газотранспортної системи, який здійснював вказані функції до 31 грудня 2019;
- Відбір природного газу в обсязі 5,636 тис.куб.м. здійснено Позивачем у березні 2017 року;
- Природний газ обсягом 5,636 тис.куб.м. у березні 2017 року відібрано Відповідачем без підтвердженої номінації та без оформлення такого відбору актом приймання-передачі із постачальником (акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 повернуто АТ «НАК «Нафтогаз України» без підпису);
- Строк оплати компенсації відібраного природного газу настав, зокрема, в частині 35 з 72 щомісячних платежів, які Відповідач повинен був здійснити (за період з 01.10.2021 по 01.09.2024 (дата розрахунку боргу, що міститься у матеріалах справи)).
Таким чином, Позивач і Відповідач, є суб'єктами господарювання, відносини яких, щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року, без подання номінацій, унормовані Законом України №1730, а також зважаючи на те, що станом на 02.09.2024 строк оплати (за 01.10.2021 по 01.09.2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, то Відповідач зобов'язаний сплати 16 247,70 грн
Відповідач зазначає те, що у судовому рішенню по справі №916/2417/19 встановлені факти, що є преюдиційними по відношенню до справи №916/4477/24, а саме:
- «АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» мало підтверджені обсяги номінацій», однак ця обставина мала б юридичне значення лише в контексті встановлення її стосовно Відповідача, тоді як обставина здійснення постачання природного газу АТ «НАК «Нафтогаз України» обсягів природного газу за підтвердженими номінаціями для інших споживачів (відмінних від Відповідача) такого юридичного значення у даному випадку не має.
- «Господарський суд дійшов висновку, що ОСББ «Світлий» здійснювало споживання природного газу у березні 2017 р. із дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, на підставі укладеного із АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договору постачання природного газу. За таких обставин, господарський суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності у відповідача постачальника природного газу протягом спірного періоду»;
- «господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання ОСББ «Світлий» у березні 2017 р. природного газу у обсязі 5,636 тис. куб. м.
Разом з тим, слід зазначити, що у рішенні Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 у справі №916/2417/19 встановлено також і наступні обставини:
- «Листом від 02.03.2017р. АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України було повідомлено ОСББ «Світлий, що з огляду на наявність заборгованості за спожитий природний газ товариством не виділено номінацій на споживання відповідачем природного газу на березень 2017р.;
- « 31.03.2017р. ОСББ «Світлий було складено акти приймання-передачі природного газу за березень 2017р. до договору поставки №3548/1617-ТЕ-23 від 28.09.2016р., з якого вбачається, що відповідачем було спожито природний газ у обсязі 5,636 тис. куб. м.»;
- «Листом від 19.04.2017р. АТ«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України, посилаючись на наявність заборгованості відповідача за договором постачання природного газу за попередні періоди, а також не підтвердження номінації на березень 2017р., було повернуто ОСББ «Світлий акт приймання-передачі природного газу за березень 2017р. без підписання» ;
- «з додатку до звіту (алокації) про фактичні обсяги розподілу природного газу вбачається, що обсяг спожитого ОСББ «Світлий у березні 2017р. природного газу без підтверджених номінацій складає 5,636 тис. куб. м.»
Таким чином, суд доходить до висновку, наведеним судовим рішенням встановлено саме обставини, що підтверджують умови застосування ч. 2 ст. 8 Закону України №1730, а саме відсутність у Відповідача підтвердженої номінації у березні 2017 року, споживання ним у цьому періоді природного газу обсягом 5,636 тис. куб. м., неоформлення господарської операції з приймання-передачі спожитого природного газу із постачальником.
Крім того, відповідач не спростував жодну із умов застосування ч.2 ст. 8 Закону України №1730, не заперечив відбір природного газу у березні 2017 року в обсязі 5,636 тис.куб.м. без підтверджених номінацій, не надав обґрунтованих та таких, що відповідають дійсності заперечень щодо обґрунтованості та підставності позовних вимог АТ «Укртрансгаз».
Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СВІТЛИЙ" (провулок Світлий, 11,Одеса,Одеська область,65009, код ЄДРПОУ 33569304) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, Київ 21, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 16 247,70 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2017 року, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 694,10 грн., інфляційні втрати в сумі 2 094,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн
Повний текст рішення складено 16 червня 2025 р.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов