65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"16" червня 2025 р. Справа № 916/2273/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В., розглянувши матеріали заяви (вх.№ 2325/25 від 10.06.2025) Акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м. Одеса, вул. Одарія, № 1, код ЄДРПОУ 03351208) про видачу судового наказу до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Паркова, № 48, код ЄДРПОУ 43655153) про стягнення 233 427,47 грн.
10.06.2025 Акціонерне товариство «Одесагаз» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 007246 у загальному розмірі 233427,47 грн та судового збору.
Заяву обґрунтовано невиконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» умов договору розподілу природного газу № 007246 щодо здійснення оплати за розподіл природного газу за період з січня по травень 2025 року.
Частиною першою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів слідує, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів слідує пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Таким чином, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Як встановлено судом, стягувач, обґрунтовуючи надану заяву, посилається на договір розподілу природного газу № 007246, який було укладено між сторонами на підставі заяви-приєднання боржника. Умови, форма та текст цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 249 та затверджено Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» №2498 від 30.09.2015.
Обґрунтовуючи заяву заявник наголошує, що відповідно до умов договору АТ «Одесагаз» в повному обсязі виконав свої зобов'язання з надання послуг з розподілу природного газу за спірний період, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Моноліт-Сервіс» не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної плати наданих послуг, що і стало підставою для звернення з вище вказаною заявою до суду.
Так, заявник просить суд стягнути з боржника 233427,47 грн боргу за надані послуги за період січень - травень 2025 року.
В якості доказів заявником до заяви про видачу судового наказу додано, зокрема, акти наданих послуг з розподілу природного газу на загальну суму 215334,68 грн: від 28.02.2025 за лютий 2025 рок; від 31.03.2025 за березень 2025 року; від 30.04.2025 за квітень 2025 року; від 31.05.2025 за травень 2025 року, разом з цим, акт наданих послуг за січень 2025 року в матеріалах заяви відсутній. В матеріалах справи також наявний акт наданих послуг з розподілу природного газу за червень 2025 року, датований 30.06.2025, яка станом на 10.06.2025 ще не настала, а стягнення заборгованості за цей період заявником заявлено не було.
Водночас, за умовами п. 6.8 договору, надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Разом з тим, суд зауважує, що в матеріалах заяви відсутні й інші докази, які б підтверджували наявність заборгованості у боржника за період січня - травня 2025 року в розмірі 233427,47 грн, а отже заявником документально не підтверджено наявність заявленої до стягнення суми заборгованості.
За таких обставин не вбачається виникнення та порушення права грошової вимоги заявника до боржника на підставі договору розподілу природного газу № 007246, безспірності грошової заборгованості.
За приписами п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Судом встановлено, що первинні документи, а саме акти наданих послуг, на підставі яких за умовами договору розподілу природного газу № 007246 має здійснити розрахунки, підтверджують лише заборгованість в розмірі 215334,68 грн.
За наведеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума у розмірі 233427,47 грн є необґрунтованою та не підтвердженою, оскільки з поданих матеріалів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги за період січень - травень 2025 року.
Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та розмір якої підтверджується доданими до заяви документами. Суд не має можливості самостійно визначити суму, яка підлягає стягненню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що під час розгляду заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» у порядку наказного провадження не вбачається за можливе встановити факт отримання боржником послуг з розподілу природного газу на загальну суму 233427,47 грн.
Наведені вище обставини згідно з пунктами 1, 8 частини першої, частини третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суд відмовляє Акціонерному товариству «Одесагаз» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Моноліт-Сервіс» 233427,47 грн грошової заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу на виконання договору розподілу природного газу №007246 на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
За наведених обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству «Одесагаз» у видачі судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Моноліт-Сервіс» про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №007246 у загальній сумі 233427,47 грн.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Одесагаз» (вх. №2325/25 від 10.06.2025) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Моноліт-Сервіс» про стягнення заборгованості у сумі 233 427,47 грн - відмовити.
2. До уваги заявника, згідно ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили 16.06.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський