65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 924/174/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №924/174/25
За позовом: Керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський район, с-ще. Доброслав,вул. Центральна, 85; код ЄДРПОУ 0352855229) в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571 Одеська обл., Одеський район,с. Фонтанка, вул. Степна, 4; код ЄДРПОУ 04379746)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» (29000, м.Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 76; код ЄДРПОУ 39373951)
Про стягнення 405007,43 грн.
За участю:
Від прокуратури: Ейсмонт І.С., посвідчення
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Встановив 18.02.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Міленіум 2014" 258327,36 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 123428,81грн. інфляційних втрат, 23251,26грн. 3% річних.
20.02.2025 на адресу суду надійшла заява Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.02.2025р. справу №924/174/25 та заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 20.02.2025 передано для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
18.03.2025р. матеріали позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову надійшли до Господарського суду Одеської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025р. прийнято позовну заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі №924/174/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "21" квітня 2025 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликати учасників справи та прокурора у підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025р. заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури від 18.03.2025р. вх. № ГСОО 2-396/25 задоволено повністю. Накладено арешт на нерухоме майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 405007,43 грн.
26.03.2025р. до суду позивачем надано заяву про розгляд справи без його участі.
04.04.2025р. до суду відповідачем надано відзив.
09.04.2025р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.
21.04.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.05.2025р. о 12:20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2025р. повідомлено Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» про підготовче засідання, яке відбудеться "12" травня 2025 р. о 12:20. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив, в порядку ст.167 ГПК України до 07.05.2025р. включно.
12.05.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 червня 2025р. о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2025р. повідомлено Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "09" червня 2025 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 09.06.2025р. о 12:00.
У судовому засіданні 09.06.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 16.06.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд встановив.
В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» 28.12.2018р. розпочато будівництво, назва об'єкта будівництва - Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Фонтанка (секція 1), щемельна ділянка кадастровий № 5122786400:01:001:3434.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.
Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807-IX Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 23.07.2021 здійснено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації вказаного об'єкта, реєстраційний номер дозвільного документа в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) ОД101210713885.
Згідно даних Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва статус реєстрації - зареєстровано (внесено реєстратором), статус документу - діючий. Дата початку будівництва - 28.12.2018, дата завершення будівництва - 25.06.2021, експлуатація від - 25.06.2021.
Відповідно до розділу технічної інвентаризації у Витязі з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ ОД101210713885 об'єкт будівництва має наступні основні показники: загальна кількість квартир - 14, загальна площа квартир у будинку - 927,9 м2.
За поясненнями прокурора, відповідним розділом дозвільного документа ОД101210713885 установлено, що Договір про пайову участь не укладався відповідно до статті 13 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" Листом Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області підтверджено відсутність відповідних договірних відносин з відповідачем.
Як зазначав прокурор, оскільки будівництво об'єкта розпочато 28.12.2018р., а до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині виключення статті 40 Закону № 3038-VI договір про пайову участь не укладено, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020р. звернутися до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області із заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку, сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Під час здійснення розрахунку пайової участі орган місцевого самоврядування керується приписами підпункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132- ІХ щодо розміру пайової участі, який, в свою чергу, визначається, зокрема, на підставі документів, наданих замовником будівництва.
Як зазначав прокурор, Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
В обґрунтування поданого позову прокурором було зазначено суду, що Фонтанська сільська рада повідомила, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на 01.01.2020 був врегульованний Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради № 301 від 10.02.2012, зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013.
Таким чином, як вказує прокурор, враховуючи, що замовник будівництва не звернувся у встановлений законом строк до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, відповідний розрахунок здійснено Фонтанською сільською радою на запит окружної прокуратури на підставі відсоткової ставки, встановленої Законом № 132-IX.
Так, Фонтанською сільською радою надано розрахунок розміру пайового внеску у зв'язку із будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Фонтанка (секція 1), відповідно до якого розмір пайової участі за вказаним об'єктом складає 258327,36 грн: 927,9 м2 (загальна площа квартир будинку) х 13 920,00 грн/м2 (вартість спорудження житла по Одеській області) х 2% (ставка розміру пайової участі для житлових будинків).
Також, інфляційні втрати складають 123428,81 грн. та 3% річних - 23251,26 грн.
Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що станом на дату складання цього відзиву між сторонами договір укладений не був, а відповідно між сторонами були відсутні договірні правовідносини, на підставі яких би виник обов'язок по сплаті грошових коштів.
За поясненнями відповідача, він не звертався із запитом на укладення договору про пайову участь, проте, і не отримував запитів або вимог від органів місцевого самоврядування щодо укладення такого договору. Відсутність укладеного договору не може автоматично свідчити про порушення з боку відповідача.
Також відповідачем було зазначено щодо необґрунтованості розрахунку та за поясненнями відповідача розрахунок розмір (величина) пайової участі замовника будівництва становить 243340,03 грн.
Відповідачем було зазначено суду, що приймаючи до уваги те, що Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області не надано будь-яких доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, він вважає за можливе зменшення розміру 116 322,74 грн. інфляційних витрат та 21 922,30 грн. 3% річних на 90 %.
Крім того, відповідачем зазначалось щодо пропуску строку позовної давності.
Надаючи відповідь на відзив, прокурором було зазначено суду, що у даному випадку вжиття заходів досудового регулювання спорів не є обов'язковим, у зв'язку з чим такі заходи не вживались, про що безпосередньо і зазначено в позові.
На спростування доводів відповідача, прокурором було зазначено суду, що розрахунок пайової участі здійснювався виходячи з основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Також, прокурором надавались заперечення щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат та було зазначено суду, що строк позовної давності не пропущено.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» 28.12.2018р. розпочато будівництво, назва об'єкта будівництва - Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Фонтанка (секція 1), щемельна ділянка кадастровий №5122786400:01:001:3434 та згідно даних Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва статус реєстрації - зареєстровано (внесено реєстратором), статус документу - діючий. Дата початку будівництва - 28.12.2018, дата завершення будівництва - 25.06.2021, експлуатація від - 25.06.2021.
На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що за матеріалами справи з'ясовано, що відповідно до розділу технічної інвентаризації у Витязі з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ ОД101210713885 об'єкт будівництва має наступні основні показники: загальна кількість квартир - 14, загальна площа квартир у будинку - 927,9 м2.
Відповідно до ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», чинної станом на дату початку будівництва, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженернотранспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.
Так, зі змісту статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому, укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
При цьому, частиною 9 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-ІХ) статтю 40 Закону № 3038-VІ виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VІ обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Водночас, частиною 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Окрім того, зазначеною нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Уrраїні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції); замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Оскільки, як з'ясовано судом, будівництво об'єкта розпочато 28.12.2018р., а до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» в частині виключення статті 40 Закону № 3038-VI, договір про пайову участь не укладено, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Фонтанська сільська рада) із заявою про визначення розміру пайової участі та після отримання відповідного розрахунку, сплатити визначену суму до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (Закону № 132- IX) порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпункту 3, 4 абзацу 2, пункту 2 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз.2 п.2 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено обов'язок (за винятком передбачених п.п.2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/21307/21.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/225 8/20.
За матеріалами справи вбачається, що Фонтанська сільська рада повідомила, що порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту станом на 01.01.2020 був врегульований Положенням про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради, затвердженим рішенням Крижанівської сільської ради №301 від 10.02.2012р., зі змінами, внесеними рішенням Крижанівської сільської ради № 580 від 25.03.2013.
Відповідно до зазначеного Положення, розмір пайової участі визначався рішенням (протоколом) комісії з питань залучення та розподілу коштів пайової участі замовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів Крижанівської сільської ради. Рішення (протокол) комісії підлягав затвердженню виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради.
Таким чином, враховуючи, що замовник будівництва не звернувся у встановлений законом строк до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, відповідний розрахунок здійснено Фонтанською сільською радою на запит окружної прокуратури на підставі відсоткової ставки, встановленої Законом №132-IX.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Відповідно витягу №ОД101210713885 від 23.07.2021р. вбачається, що загальна площа квартир складає 927,9 кв.м.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230 “Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» вартість 1 м2 загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) станом на 01.07.2021 по Одеській області встановлено у розмірі 13920,00 грн.
Фонтанською сільською радою надано розрахунок розміру пайового внеску у зв'язку із будівництвом житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Фонтанка (секція 1), відповідно до якого розмір пайової участі за вказаним об'єктом складає 258327,36 грн.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 258327,36 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у створені інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та соціальної інфраструктури населеного пункту - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23251,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 123428,18 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.
Частиною 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Дана правова позиція повністю узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, у рішенні від 14.12.2021 по справі №643/21744/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4860,09 грн. покладаються на відповідача.
Суд роз'яснює прокурору, що питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1215,02 грн. буде вирішено судом після подання відповідного клопотання до суду.
На спростування доводів відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України, до Господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є і інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з статтею 145 Конституції України, права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
Частиною 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Бюджетом розвитку згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально- економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.
Таким чином, безпідставне збереження замовником будівництва коштів пайової участі призводить до заподіяння матеріальної шкоди місцевому бюджету у виді упущеної вигоди та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури населеного пункту.
Враховуючи викладене, органом, уповноваженим державою на здійснення захисту у спірних правовідносинах, є Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ст. ст. 4, 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Судом встановлено, що Доброславською окружною прокуратурою Одеської області направлено запити до Фонтанської сільської ради та повідомлено, що у разі невжиття відповідних заходів, окружною прокуратурою будуть застосовані представницькі повноваження та Фонтанською сільською радою повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду через недостатність коштів, передбачених бюджетом на судові витрати, у зв'язку із чим, на думку суду, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, констатуючи нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.
Також матеріали справи містять відповідне повідомлення, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яке було скеровано на адресу Фонтанської сільської ради.
Судом враховується позиція Верховного Суду, що недостатнє фінансування органу державної влади чи відсутність коштів для сплати судового збору не є підставою для прокурора звертатися до суду від імені держави. Виключним випадком є нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним органом, що підтверджується неналежним виконанням функцій органом державної влади.
У даній справі судом факт, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, що позивач не звернувся до суду з відповідним позовом, після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу та неналежне здійснення захисту інтересів держави Фонтанською сільською радою Одеського району, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області та звернення до суду із вказаним позовом.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає, що згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороб (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Приймаючи до уваги, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому продовжено, прокурором не пропущено строк позовної давності у даній справі.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» про стягнення 405007,43 грн. - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» (29000, м.Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 76; код ЄДРПОУ 39373951) на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571 Одеська обл., Одеський район,с. Фонтанка, вул. Степна, 4; код ЄДРПОУ 04379746) 258327 (двісті п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять сім) грн. 36 коп. - безпідставно збережених коштів пайової участі у створені інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та соціальної інфраструктури населеного пункту, 123428 (сто двадцять три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 81 коп. та 23251 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 26 коп. 3% річних.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міленіум 2014» (29000, м.Хмельницький, вул. Кам'янецька, буд. 76; код ЄДРПОУ 39373951) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) витирати по сплаті судового збору у розмірі 4860 (чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 09 коп.
Повне рішення складено 16 червня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко