65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" червня 2025 р. Справа № 916/1126/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрія, 7; код ЄДРПОУ 05523398),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (68602, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Ізмаїл, вул. Українська, будинок 44; код ЄДРПОУ 41347695),
про стягнення 432358,19 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Фісенко Я.О., ордер серія СА № 1116706;
від відповідача - не з'явився.
Обставини справи.
Акціонерне товариство "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" про стягнення суми основного боргу у розмірі 150891,70 грн, суми пені у розмірі 166425,94 грн, суми 10% річних у розмірі 44895,45 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 70145,10 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № БТРО 2021/04/084 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 12.04.2021.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 справу № 916/1126/25 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1126/25. Справу № 916/1126/25 постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 13.05.2025 о 10:00 год. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Викликано представників сторін у підготовче засідання, призначене на 13.05.2025 о 10:00 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Ухвалою суду від 13.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/1126/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025 о 14:05 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.06.2025 о 14:05 год.
Представник відповідача у судове засідання 10.06.2025 не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Станом на 10.06.2025 заяви по суті справи до суду від відповідача у справі не надходили.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній доказами.
Представник позивача у судовому засідання 10.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.
У судовому засіданні 10.06.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представнику позивача про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 12 квітня 2021 року між акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (надалі - постачальник або позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір поставки № БТРО 2021/04/084 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.
Відповідно до умов п. 2.2. Договору поставка товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інтеркомерс 2020: поставка бетонних сумішей готових та будівельних розчинів покупцю здійснюється спеціалізованим автомобільним транспортом (АБЗ) на наступних умовах: FCA - склад постачальника: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, або м. Київ, вул. Святошинська, 34, або м. Київ, вул. Пшенична, 2, або Київська обл., м. Ірпінь, вул. Північна, 54, або Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 54.). Конкретне місце відвантаження погоджується сторонами в заявках. Завантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. DAP - місце призначення погоджене сторонами в заявках. Покупець додатково сплачує постачальнику вартість доставки товару, яка визначається постачальником у видаткових накладних.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що на товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, видаткова накладна - 2 екземпляри, та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товарно-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов'язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом 5 (п'яти) днів з дати її отримання. Податкова накладна повинна бути оформлена Постачальником у відповідності до вимог і в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі постачання товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна. Датою поставки і датою переходу права власності є дата зазначена в видатковій накладній.
Згідно умов п. 4.1. Договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається в видаткових накладних.
Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника (п. 4.3. Договору).
Відповідно до умов п. 9.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 12 квітня 2022 року.
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач з 24.07.2021 по 23.02.2022 поставив відповідачу товар належної кількості, комплектності та якості, на загальну суму 687891,70 грн. Проте відповідач частково розрахувався за отриманий товар, лише у розмірі 537000,00 грн.
Факт поставки товару підтверджується відповідними накладними та актами звіряння взаємних розрахунків.
Позивач вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 150891,70 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, в частині оплати за поставлений товар, позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 166425,94 грн, 10% річних у розмірі 44895,45 грн та інфляційні втрати у розмірі 70145,10 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" підлягають задоволенню, з таких підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши зміст Договору поставки № БТРО 2021/04/084 від 12.04.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
У відповідності до ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на виконання умов Договору АТ "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" поставило ТОВ "ТМГ-БУД" у період з 24.07.2021 по 23.02.2022 товар на загальну суму 687891,70 грн.
Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджено доданим до матеріалів справи актами звіряння взаємних розрахунків та накладними (т. 1, а.с. 21-43), які підписані сторонами без будь-яких претензій і зауважень.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 537000,00 грн.
Строк та умови здійснення відповідачем оплати повної вартості товару поставленого за Договором, визначені розділом 4 Договору.
Відповідно до умов п. 4.3. Договору, покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.
Матеріали справі свідчать, що відповідачем в порушення приписів розділу 4 Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 150891,70 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 150891,70 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 10% річних у розмірі 44895,45 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 70145,10 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений Товар, покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків сум 10% річних у розмірі 44895,45 грн та інфляційних втрат у розмірі 70145,10 грн (т. 1, а.с. 13,15), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 10% річних у розмірі 44895,45 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 70145,10 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 166425,94 грн, нарахованої станом на 28.02.2025, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Судом перевірено правильність виконаного позивачем розрахунку суми пені у розмірі 166425,94 грн (т. 1, а.с. 14), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 166425,94 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача, яке викладене в четвертому пункті позовної заяви про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, згідно яких суд має вказане право, а не обов'язок, та ті обставини, що у разі задоволення цього клопотання, є значна ймовірність того, що під час виконання рішення суду в даній частині, у стягувача виникнуть труднощі з його виконанням, які пов'язані з недосконалим законодавчим врегулюванням даного питання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТМГ-БУД" (68602, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Ізмаїл, вул. Українська, будинок 44; код ЄДРПОУ 41347695) на користь акціонерного товариства "ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ІМ. СВІТЛАНИ КОВАЛЬСЬКОЇ" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрія, 7; код ЄДРПОУ 05523398) суму основного боргу у розмірі 150891,70 грн, суму пені у розмірі 166425,94 грн, суму 10% річних у розмірі 44895,45 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 70145,10 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5188,30 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя Нікітенко С.В.