"13" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2740/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" (код ЄДРПОУ 43874399, 61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, буд.3, кв.39)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" (код ЄДРПОУ 42645338, 65045, м. Одеса, вул. Катерининська, буд. 37, офіс 42-43)
про стягнення 168633,75 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" про стягнення 168633,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №2022-12/З-ТЕО від 07.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою від 15.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи.
26.07.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву, 30.07.2024 - клопотання про визнання неналежними та недопустимим подані позивачем докази, а саме рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №520/23551/23.
26.08.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній, крім іншого, просить долучити до матеріалів справи додаткові докази.
Розглянувши означені пояснення та клопотання про долучення додаткових доказів, суд зазначає наступне.
За приписами ст.80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ст.161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідно до положень ст.165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Крім іншого, відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Так в ухвалі про відкриття провадження у справі суд запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в свою чергу останній не містив посилання на те, що ним не можуть бути подані відповідні докази у встановлений судом строк, і що такі докази будуть подані пізніше.
Частинами 1, 2 статті 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Разом з тим, звертаючись до суду із клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (листа АТ "Укрзалізниця" №Д-2/6168 від 05.08.2024), відповідач не заявив суду клопотання про поновлення строку на подання такого доказу.
Крім того, як зазначено вище, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Однак, під час розгляду справи ні у суду, ні у інших учасників провадження не виникало питань, з приводу яких відповідачем подано додаткові пояснення, отже суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду додаткових пояснень ТОВ "Продекс Південь" від 25.08.2024 та доданих до них доказів (вх. ГСОО №31152/24 від 26.08.2024).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов'язані із запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники, тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглянута поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 07.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" (експедитор, відповідач) було укладено договір №2022-12/3-ТЕО, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах, які належать йому на праві власності або іншому праві.
Згідно п.1.2 договору, вагони, надані відповідно цього договору, призначені для перевезення зернових та олійних культур, продуктів переробки олійних культур, можуть бути використані тільки за призначенням зазначеного вантажу.
За умовами п.1.4 договору, розмір винагороди (оплати) за організацію перевезень вантажів у вагонах та перелік послуг узгоджується сторонами та встановлюється в Протоколах узгодження договірної ціни (Додаток 1).
Як зазначає позивач, 27.12.2022 на підставі договору №2022-12/3-ТЕО ТОВ "Кол Трейд" замовило у ТОВ "Продекс Південь", як у експедитора, перевезення вантажу, та 04.01.2023 і 05.01.2023 сплатило експедитору за перевезення вантажу вартість послуг у розмірі 2160000,00 грн. та 442984,80 грн.
Відповідно до пункту 2.4.13 договору, обов'язками експедитора є реєстрація податкових накладних, розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що надаються клієнту, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки та формі відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з п. 3.4.4 договору, податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що надаються клієнту, експедитор реєструє у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки та формі відповідно до Податкового кодексу України.
Так, ТОВ "Продекс Південь", як експедитор, після отримання оплати за послуги склав та зареєстрував податкові накладні від 04.01.2023 за №13 на суму 366459,12 грн., в
тому числі ПДВ 61076,52 грн., від 05.01.2023 №14 на суму 442 984,80 грн., в тому числі ПДВ 73830,80 грн.
В свою чергу, ТОВ "Кол Трейд", як особа, яка отримала послуги від ТОВ "Продекс Південь", та як особа, яка має право на відшкодування ПДВ, включила податкові накладні від 04.01.2023 за №13 на суму 366459,12 грн., в тому числі ПДВ 61076,52 грн., від 05.01.2023 №14 на суму 442984,80 грн., в тому числі ПДВ 73830,80 грн., до бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку ТОВ "Кол Трейд".
Як слідує з матеріалів справи, ГУ ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кол Трейд" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.04.2023 за № 9086429763 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 14.06.2023 №18749/20-40-07-05-03/43874399.
Висновками акту перевірки встановлено, що ТОВ "Кол Трейд" (податковий номер 43874399), внаслідок відображення у складі податкового кредиту податкових накладних, які складені не за першою подією та відображені в облікових регістрах не в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені по взаємовідносинам з ТОВ "Продекс Південь" (податковий номер 42645338), чим порушено абзац "а" пункту 198.1, пункт 198.2 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.7 статті 201 Кодексу та частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", безпідставно сформовано значення рядку 10.1 (колонка Б) Декларації на суму 134907,00 грн., за березень 2023 року (з урахуванням округлення до гривні за загальновстановленими правилами, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку №21).
Оскільки ТОВ "Кол Трейд" (податковий номер 43874399) завищено показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації на суму 134907,00 грн. за березень 2023 року, внаслідок врахування при визначенні податку на додану вартість у складі податкового кредиту податкових накладних, які складені не за першою подією, всупереч абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Кодексу та частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", завищено показник рядку 17 (колонка Б) за березень 2023 року на суму 134907,00 грн., що зі свого боку призвело до завищення наступних показників податкової декларації з ПДВ:
- рядка 19 на суму 134907,00 грн.;
- рядка 20.2.1 на суму 134907,00 грн.
При цьому податковою службою зазначено, що фактичне здійснення операції з надання послуги ТОВ "Продекс Південь" на адресу ТОВ "Кол Трейд" з перевезення пшениці 4 класу у кількості 409,12 т. відбулось у грудні 2022 року, що підтверджується даними додатка до акту надання послуг №13 від 31.01.2023 та вантажною митною декларацією від 27.12.2022 № 22UA806020014912U2.
Частиною 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області 04.07.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00192430705 (В1), яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 134907 грн. та застосовану штрафну санкцію у розмірі 33726,75 грн.
Не погодившись з рішенням податкового органу ТОВ "Кол Трейд" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, у якому просило суд скасувати Податкове повідомлення - рішення від 04.07.2023 № 00192430705
Головного управління ДПС у Харківської області м.Харкова; визнати податкову накладну від 04.01.2023 за №13 на суму 366459,12 грн. в тому числі ПДВ 61076,52 грн, складену та зареєстровану ТОВ "Продекс Південь", дійсною; визнати податкову накладну від 05.01.2023 №14 на суму 442984,80 грн. в тому числі ПДВ 73830,80 грн., складену та зареєстровану ТОВ "Продекс Південь", дійсною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, у задоволенні позову ТОВ "Кол Трейд" відмовлено.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову Харківський окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що "фактичне здійснення операції з надання послуги ТОВ "Продекс Південь" на адресу ТОВ "Кол Трейд" з перевезення пшениці 4-го класу у кількості 409,12 т відбулось 27.12.2022 року, що підтверджується даними додатку до акту надання послуг №13 від 31.01.2023.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення
права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Таким чином, в даному випадку датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата, яка припадає на податковий період (грудень 2022), протягом якого відбулась перша подія - надання послуг з перевезення пшениці.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що податкові накладні від 04.01.2023 за №13 на суму 366459,12 грн. в тому числі ПДВ 61076,52 грн., від 05.01.2023 №14 на суму 442984,80 грн. в тому числі ПДВ 73830,80 грн., складені з порушенням норм пункту 187.1 статті 187, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Кодексу та частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки надання послуг відбулось раніше за списання коштів з банківського рахунка позивача на оплату послуг."
Позивач наполягає, що вище наведені Акт Державної податкової служби України та рішення судових інстанцій призвели до того, що ТОВ "Кол Трейд" фактично позбавлений права на відшкодування ПДВ за податковими накладними, які склав та зареєстрував експедитор ТОВ "Продекс Південь" на суму 134907,00 грн., та більш того, до ТОВ "Кол Трейд" податковими органами було застосовано штраф у розмірі 33726,75 грн. за порушення вимог податкового законодавства України, у зв'язку з тим, що ТОВ "Кол Трейд" включило податкові накладні ТОВ "Продекс Південь", які складені з порушенням вимог законодавства, до відшкодування суми ПДВ.
У зв'язку з реєстрацією ТОВ "Продекс Південь" податкових накладних з порушенням вимог податкового кодексу України, ГУ ДПС України у Харківській області зменшило суму відшкодування ПДВ на рахунок платника ТОВ "Кол Трейд" на суму 134907,00 грн. Крім того, ТОВ "Кол Трейд" сплатило штрафні санкції у розмірі 33726,75грн., з яких 9526,75 грн. списано ГУ ДПС України у Харківській обл із суми переплати, яка обліковувалася на особовому рахунку ПДВ товариства, а 24200,00 грн. сплачено платіжною інструкцією №84 від 22.05.2024.
На переконання позивача, неотримане підприємством бюджетне відшкодування суми ПДВ у розмірі 134907,00 грн. та сплата штрафу у розмірі 33726,75 грн. є збитками, які настали від недобросовісного виконання своїх обов'язків та умов договору ТОВ "Продекс Південь".
Відповідно до п. 4.7 договору, у разі порушення сторонами умов договору, винна сторона сплачує управнений стороні спричинені збитки згідно з чинним законодавством України.
У зв'язку з наведеним позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати зазначені збитки на підставі вимог ст. 22 ЦК України та ст.224 ГК України.
06.05.2024 позивач скерував на адресу ТОВ "Продекс Південь" претензію, відповідно до якої вимагав від відповідача відшкодувати збитки. Разом з тим, означена претензія залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Не погоджуючись із позовом відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що повністю заперечує проти аргументів, викладених в позовній заяві; зауважує, що під час реєстрації податкових накладних відповідач діяв у точній відповідності до вимог податкового кодексу, про що свідчить реєстрація ПН у ЄРПН; факт надання послуг підтверджується первинним документом - актом надання послуг; позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів вини відповідача у спричиненні збитків; надані рішення суду щодо оскарження ППР були винесені без участі відповідача у вказаній справі, а отже останній був позбавлений можливості надавати свої заперечення; податкові органи не висували будь-яких претензій до відповідача з приводу реєстрації податкових накладних на адресу ТОВ "Кол Трейд".
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів є відшкодування збитків.
За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).
Предметом доказування у цій справі є: обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).
Так, 07.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" (експедитор, відповідач) було укладено договір №2022-12/3-ТЕО про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цими перевезеннями, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах (далі також - рухомий склад), які належать йому на праві власності або іншому праві.
Згідно п.1.2 договору, вагони, надані відповідно цього договору, призначені для перевезення зернових та олійних культур, продуктів переробки олійних культур, можуть бути використані тільки за призначенням зазначеного вантажу.
За умовами п.1.4 договору, розмір винагороди (оплати) за організацію перевезень вантажів у вагонах та перелік послуг узгоджується сторонами та встановлюється в Протоколах узгодження договірної ціни (Додаток 1).
В розділі 2 договору визначено права та обов'язки сторін.
Обов'язки клієнта (п.2.2):
- надати експедитору в письмовій формі або у вигляді листа, відправленого електронною поштою, не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю планування, орієнтовний місячний план перевезень із зазначенням вантажу (код ЄТСНВ), станцій навантаження та вивантаження, орієнтовних обсягів перевезень (кількість вагонів, тоннаж вантажу), видів супровідних документів. Вказаний план перевезень не є остаточним та підлягає коригуванню протягом місяця, в якому будуть здійснюватися перевезення, у відповідності до фактичних потреб клієнта, що виникають під час його діяльності (п.2.2.1).
- не пізніше ніж за 7 діб до початку навантаження надіслати експедитору або письмову уточнюючу заявку, або повідомлення-заявку у вигляді листа, відправленого електронною поштою, або електронне повідомлення про результати участі експедитора в тендерних торгах із зазначенням вантажу (код ЄТСНВ), вантажовідправника та вантажоодержувача, станцій навантаження та вивантаження, обсягів перевезень (кількість вагонів, тоннаж вантажу) та строків виконання навантажувальних/розвантажувальних робіт (п.2.2.2).
- надати експедитору всю необхідну інформацію, пов'язану з організацією перевезень вантажів відповідно до переліку, визначеного додатком 2 до договору, та документи встановленої форми, на підставі яких проводиться приймання вантажу до перевезення та його здача вантажоодержувачу (п.2.2.3).
- дотримуватись норми знаходження вагону під навантажувально-розвантажувальними роботами, що становить не більше 3 діб, якщо інше не встановлено в Протоколах погодження договірної ціни. При цьому датою та часом прибуття порожнього вагона на станцію призначення під навантаження вважати дату проставлення календарного штемпеля в залізничній накладній про прибуття вагону, закінченням навантаження вагону вважати дату та час оформлення перевізного документу на цей вагон. При цьому датою та часом прибуття завантаженого вагону на станцію призначення під вивантаження вважати дату та час проставлення календарного штемпеля в залізничній накладній про прибуття вагону, закінченням операцій з вивантаження вагону вважати дату та час оформлення залізничної накладної на порожній вагон (п.2.2.11).
- у строки, встановлені розділом 3 договору, підписувати акти звірки розрахунків, акти наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів (п.2.2.19).
За умовами п.2.3.3, клієнт має право вимагати від експедитора належного виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору.
Обов'язки експедитора (п.2.4):
- організовувати перевезення вантажу залізничним транспортом згідно із заявками замовника, оформленими відповідно до п.2.2.2, та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажу, шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, іншими третіми особами (п.2.4.2).
- до 25 числа включно місяця, що передує місяцю, в якому заплановані перевезення, виставити рахунок на 100% вартості послуг для здійснення попередньої оплати (п.2.4.12).
- не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, надавати клієнту рахунки, акти виконаних робіт за надані послуги експедитора, інші оригінали та завірені належним чином документи, що є підставою для стягнення плати з клієнта за надання послуг відповідно до договору, якщо вони у зв'язку з виробничою необхідністю не передавалися клієнту раніше.
Реєструвати податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що надаються клієнту, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки та формі відповідно до Податкового кодексу України (п.2.4.12).
- складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами розділу 3 договору (п.2.4.14).
За умовами п.3.1, загальна ціна договору складається із суми наданих послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, вартість яких визначається сторонами відповідно до пункту 3.4.1 цього договору.
Згідно з п.3.4.4 договору, акти виконаних робіт оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця.
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, експедитор надає клієнту рахунки, акти виконаних робіт за надані послуги експедитора та інші оригінали, а також завірені належним чином документи, що є підставою для стягнення плати з клієнта за надання послуг відповідно до договору, якщо вони у зв'язку з виробничою необхідністю не передавалися клієнту раніше. Оригінали документів можуть бути надані в паперовій або електронній формі, з використанням системи електронного документообігу М.Е.док.
Податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що надаються клієнту, експедитор реєструє у Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки та формі відповідно до Податкового кодексу України.
На підставі підписаних актів виконаних робіт клієнт здійснює остаточні розрахунки з експедитором згідно з рахунками, виставленими останнім, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та актів виконаних робіт (п.3.4.5 договору).
Згідно п.4.7, у разі порушення сторонами умов цього договору, винна сторона сплачує управненій стороні спричинені збитки згідно з чинним законодавством України.
В п.8.2 договору сторони дійшли згоди про те, що експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим договором третіх осіб. Експедитор несе відповідальність за дії таких осіб перед клієнтом в межах цього договору як за власні.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, - до повного здійснення розрахунків (п.9.1).
Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення терміну дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то строк дії цього договору вважається продовженим на кожен наступний календарний рік (п.9.4).
Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.
В якості додатку 1 до договору сторонами складено та підписано Протокол погодження договірної ціни №1 до договору від 07.12.2022 №2022-12/3-ТЕО.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до положень ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка якості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За умовами ч.1 ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно ч.3 ст.929 ЦК України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
На підставі ч.3 п.1 ст.8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Статтею 9 Закону визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Так, на підставі договору №2022-12/3-ТЕО ТОВ "Кол Трейд" замовило у ТОВ "Продекс Південь", як у експедитора, перевезення вантажу, що не заперечується сторонами.
В матеріалах справи відсутні план перевезень та заявки із зазначенням станцій навантаження та вивантаження тощо, як то передбачено умовами пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору. Разом з тим, суд враховує, що 07.12.2022 між сторонами було складено та підписано додаток 1 до договору - Протокол погодження договірної ціни №1 до договору від 07.12.2022 №2022-12/3-ТЕО.
Відповідно до означеного Протоколу, період надання послуг: з 27.12.2022 по 31.01.2023 року включно; кількість вантажу: 878 тонн 200 кг.
Згідно п.3 Протоколу, вартість (ціна) послуг з організації перевезення вантажу становить суму тарифної складової, вагонної складової та додаткових станційних зборів і платежів: культура: пшениця; станція відвантаження: Сахновщина (код 442505); станція призначення (станція переходу): ст.Ужгород (експ ЖСР, код 281104); кількість вантажу: 878,20 тонн; тарифна складова: 985,5 грн.; вагонна складова: 1978,49 грн.
Загальна ціна Протоколу складає 2602984,80 грн. (п.6).
Отже, зі змісту даного Протоколу вбачається, що експедитор (відповідач) мав надати послуги з перевезення пшениці кількістю 878,20 тонн зі станції Сахновщина на станцію Ужгород (експ ЖСР).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Так, предметом даного спору є стягнення збитків, що полягають у неотримані позивачем бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 134907,00 грн. та сплати штрафу у розмірі 33726,75 грн., які, за твердженням товариства, спричинені недобросовісним виконанням своїх обов'язків та умов договору ТОВ "Продекс Південь", а саме своєчасного складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абзац 1 пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (пункт 3 Наказу № 1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Статтею 201 Податкового кодексу України унормовано таке.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як зазначено вище, за умовами укладеного між сторонами договору експедитор (відповідач) взяв на себе зобов'язання реєструвати податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників до податкової накладної, що надаються клієнту, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки та формі відповідно до Податкового кодексу України (п.2.4.12).
З матеріалів справи слідує, що протягом грудня 2022 - січня 2023 року відповідачем ТОВ "Продекс Південь" було надано позивачу ТОВ "Кол Трейд" обумовлені договором послуги.
Так, 31.12.2022 року між сторонами було погоджено та підписано Акт надання послуг №214 на загальну суму 1390353,12 грн. та додаток до акту надання послуг №214 від 31.12.2022 року.
Відповідно до означеного акту замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
У відповідності до ст. 187 і ст. 201 ПК України, за правилом першої події - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, ТОВ "Продекс Південь" було виписано та направлено на реєстрацію дві податкові накладні № 29 від 31.12.2022 на суму тарифної складової у розмірі 462278,34 грн. (без ПДВ) та № 30 від 31.12.2022 на суму 928074,78 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 154679,13 грн.), які є зареєстрованими у ЄРПН, що підтверджується квитанціями до податкових накладних, штампом про реєстрацію таких податкових накладних в ЄРПН на самих податкових накладних та витягом з ЄРПН № 13097 від 19.07.2024.
04.01.2023 року ТОВ "Кол Трейд" було сплачено за послуги з організації перевезень згідно договору №2022-12/3-ТЕО - 2160000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 04.01.2023 та банківською випискою за 04.01.2023.
У відповідності до ст. 187 і ст. 201 ПК України, за правилом першої події - дата зарахування коштів, ТОВ "Продекс Південь" було виписано та направлено на реєстрацію дві податкові накладні № 16 від 04.01.2023 на суму тарифної складової у розмірі 403187,76 грн. (без ПДВ) та № 13 від 04.01.2023 на суму 366459,12 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 61076,52 грн.) на суму послуги організації перевезень та послуги експедитора, що разом складає суму 769646,88 грн., які є зареєстрованими у ЄРПН, що підтверджується квитанціями до податкових накладних, штампом про реєстрацію таких податкових накладних в ЄРПН на самих податкових накладних та витягом з ЄРПН № 13099 від 19.07.2024.
При цьому, як зазначає відповідач, сума в розмірі 769646,88 грн. є сумою перевищення оплати над наданими послугами та вже зареєстрованими у грудні податковими накладними.
05.01.2023 року ТОВ "Кол Трейд" було сплачено за послуги з організації перевезень згідно договору 2022-12/3-ТЕО - 442984,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 20 від 05.01.2023 та банківською випискою за 05.01.2023.
У відповідності до ст. 187 і ст. 201 ПК України, за правилом першої події - дата зарахування коштів, ТОВ "Продекс Південь" було виписано та направлено на реєстрацію податкову накладну №14 від 05.01.2023 на суму 442984,80 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 73830,80 грн.), яка є зареєстрованою у ЄРПН, що підтверджується квитанцією до податкової накладної, штампом про реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН на самій податковій накладній та витягом з ЄРПН № 13099 від 19.07.2024.
31.01.2023 року між сторонами було погоджено та підписано Акт надання послуг №13 від 31.01.2023 на загальну суму 1212631,68 грн. та додаток до акту надання послуг № 13 від 31.01.2023 року.
Відповідно до вказаного акту, замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
За приписами ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
В даному випадку транспортування ТМЦ (пшениці) підтверджується залізничною накладною № 44962504 та відомістю вагонів.
Як слідує з залізничної накладної №44962504, датою прибуття вагонів (вагони №95115234, №95110243, №58552852, №95093654, №95113403, №95226155) на прикордонну станцію призначення Ужгород експ. є 07.01.2023.
Також, матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (експедитор) було укладено договір №2022/1808-45, за умовами якого експедитор зобов'язується за плату, за рахунок та за дорученням клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів у вагонах, які належать йому на праві власності або іншому праві.
Згідно п.8.2 договору №2022-12/3-ТЕО від 07.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь", експедитор (відповідач) має право залучати до виконання своїх обов'язків за цим договором третіх осіб.
На підставі Заявки №1 від 07.12.2022 ТОВ "Алмейда Груп" було залучено відповідачем до виконання перевезень пшениці на виконання договору, укладеного з позивачем.
Відповідно до означеної Заявки №1, місцем відвантаження/елеватор є - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" філія АТ "ДПКЗУ" "Сахновщинський елеватор"; станція (код)/дорога - код 442505; тонн/вагонів - 14 вагонів/66 тонн; одержувач/код одержувача - Матевци (Словакія) 90066, станція призначення (код станцій)/дорога - Ужгород експорт, станція ЖСР.
02.01.2023 та 31.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" було складено та підписано акти №21 та №123 надання послуг з організації та супроводу перевезення вантажу, що полягають у наданні в експлуатацію рухомого складу, разом з додатком до акту виконаних робіт №123 від 31.01.2023.
Додатками до актів, в тому числі, підтверджується факт надання в експлуатацію рухомого складу - вагонів № 95115234, № 95110243, №58552852, №95093654, №95113403, №95226155.
При цьому, листом №2307 від 23.07.2024 ТОВ "Алмейда Груп" підтвердило, що, мовою оригіналу "Вагони № 95115234, № 95110243, № 58552852, № 95093654, № 95113403, № 95226155 (які були надані нашою компанією в експлуатацію ТОВ "Продекс Південь" за договором № 2022/1808-45 від 18.08.2022 року), якими здійснювалося транспортування ТМЦ (пшениця в обсязі 409,12 т, експортер ТОВ "Кол Трейд") за маршрутом ст. Сахновщина - ст. Ужгород експ., прибули на станцію призначення Ужгород експ. 07.01.2023 року, про що містяться відмітки і у самій залізничній накладній".
Таким чином, акт надання послуг ТОВ "Продекс Південь" для ТОВ "Кол Трейд" було складено 31.01.2023, тобто станом на дату понесення витрат ТОВ "Продекс Південь", а саме підписання акту виконаних робіт №123 з компанією ТОВ "Алмейда Груп", яка відзвітувалась про надані послуги ТОВ "Продекс Південь" (організація та супровід перевезення вантажу, надання в експлуатацію рухомого складу) 31.01.2023.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
В силу частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (Положення №88), визначено, що господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
При цьому, первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).
Водночас, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому слід зазначити, що відповідно до пп. 2.5 і пп. 2.13 р. ІІ Положення №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, враховуючи норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За змістом ст. 9, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за вищенаведеним договором є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з надання послуг, та відповідно до вищенаведених норм податкового законодавства така операція є підставою для виникнення у відповідача обов'язку скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України.
Як зазначено вище, факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" послуг з організації перевезень вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" підтверджено Актом надання послуг №13 від 31.01.2023.
При цьому суд враховує, що акт надання послуг ТОВ "Продекс Південь" для ТОВ "Кол Трейд" було складено станом на дату понесення витрат ТОВ "Продекс Південь", а саме підписання акту виконаних робіт №123 з компанією ТОВ "Алмейда Груп", яка відзвітувалась про надані послуги ТОВ "Продекс Південь" (організація та супровід перевезення вантажу, надання в експлуатацію рухомого складу) 31.01.2023, що є цілком правомірним.
Крім того, умовами укладеного між сторонами даного спору договору визначено, що акти виконаних робіт оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця (п.3.4.4), що і було вчинено у даному випадку.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією, що датою виникнення права платника податку (позивача) на податковий кредит є грудень 2022, оскільки надання послуг з перевезення пшениці відбулось 27.12.2022, про що свідчить додаток до Акту надання послуг №13 від 31.01.2023.
Як слідує з додатку до Акту надання послуг №13 від 31.01.2023, останній містить наступні відомості: номер документу, станція відправлення, станція призначення, найменування вантажу, маса вантажу по відправленню, № залізничної накладної, № вагону, тарифна складова, вагонна складова грн/тонна та грн/вагон, вартість послуг грн/вагон.
Так, датою документу є - 27.12.2022, станцією відправлення - Сахновщина, станцією призначення - Ужгород (експ ЖСР), найменування вантажу - пшениця, номер залізничної накладної - 44962504, номер вагону - 95115234, 95110243, 58552852, 95093654, 95113403, 95226155.
Суд наголошує, що згідно ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
В даному випадку транспортування ТМЦ (пшениці) підтверджується залізничною накладною № 44962504 та відомістю вагонів.
Так, пунктом 2.2.11 укладеного між сторонами договору визначено, що датою та часом прибуття завантаженого вагону на станцію призначення під вивантаження слід вважати дату та час проставлення календарного штемпеля в залізничній накладній про прибуття вагону.
Відповідно до залізничної накладної №44962504, датою прибуття вагонів №95115234, №95110243, №58552852, №95093654, №95113403, №95226155 на прикордонну станцію призначення Ужгород експ. є 07.01.2023.
Суд враховує, що 07.12.2022 між сторонами було складено та підписано додаток 1 до договору - Протокол погодження договірної ціни №1 до договору від 07.12.2022 №2022-12/3-ТЕО.
Відповідно до означеного Протоколу, період надання послуг: з 27.12.2022 по 31.01.2023 року включно; кількість вантажу: 878 тонн 200 кг.
Згідно п.3 Протоколу, вартість (ціна) послуг з організації перевезення вантажу становить суму тарифної складової, вагонної складової та додаткових станційних зборів і платежів: культура: пшениця; станція відвантаження: Сахновщина (код 442505); станція призначення (станція переходу): ст.Ужгород (експ ЖСР, код 281104); кількість вантажу: 878,20 тонн; тарифна складова: 985,5 грн.; вагонна складова: 1978,49 грн.
Загальна ціна Протоколу складає 2602984,80 грн. (п.6).
Отже, зі змісту даного Протоколу вбачається, що експедитор (відповідач) мав надати послуги з перевезення пшениці кількістю 878,20 тонн зі станції Сахновщина до станції Ужгород (експ ЖСР).
Проаналізувавши наведені документи суд констатує, що 27.12.2022 (дата, зазначена в додатку до акту №13 від 31.01.2023), є датою прямування вантажу від пункту його відправлення, а датою прибуття вантажу до пункту його призначення є дата, визначена у залізничній накладній №44962504, - 07.01.2023.
Таким чином, послуги з перевезення вантажу фактично були надані з 27.12.2022 по 07.01.2023.
При цьому суд погоджується з позицією відповідача відносно того, що норми Податкового кодексу України у зобов'язаннях про надання послуг не прив'язують дату виникнення податкових зобов'язань до дати їх фактичного початку надання. В таких правовідносинах визначальним є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (за умови, якщо "перша подія" не припадає на дату отримання авансу).
Отже, відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" цілком правомірно було складено податкові накладні №13 від 04.01.2023 та №14 від 05.01.2023 за першою подією - датою отримання авансу від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд", що відповідає вимогам ст. 187 ПК України.
Що стосується посилання позивача на Акт перевірки від 14.06.2023 №18749/20-40-07-05-03/43874399, складений Головним управлінням ДПС у Харківській області та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №520/23551/23, залишеного в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, суд зауважує наступне.
У постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий висновок.
"Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.
Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов'язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.
Акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, й не є обов'язковим рішенням суб'єкта владних повноважень.
Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."
В даному випадку оцінка Акту перевірки від 14.06.2023 №18749/20-40-07-05-03/43874399, складеного Головним управлінням ДПС у Харківській області, була надана Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/23551/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кол Трейд" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №520/23551/23, залишеним в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
При цьому, під час розгляду справи адміністративний суд дійшов висновку, що фактичне здійснення операції з надання послуги ТОВ "Продекс Південь" на адресу ТОВ "Кол Трейд" з перевезення пшениці 4 класу у кількості 409,12 тонн відбулось 27.12.2022, що підтверджується даними додатку до акту надання послуг №13 від 31.01.2023. Таким чином, в даному випадку датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата, яка припадає на податковий період (грудень 2022), протягом якого відбулась перша подія: надання послуг з перевезення пшениці.
За таких підстав суд дійшов висновку, що податкові накладні від 04.01.2023 за №13 на суму 61076,52 грн., від 05.01.2023 за №14 - 73830,80 грн. складені з порушенням норм пункту 187.1 статті 187, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 Кодексу та частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки надання послуг відбулось раніше за списання коштів з банківського рахунка позивача на оплату послуг. За наведеного, суд погодився з висновками акту перевірки, що ТОВ "Кол Трейд", внаслідок відображення у складі податкового кредиту податкових накладних, які складені не за першою подією та відображені в облікових регістрах не в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені по взаємовідносинам з ТОВ "Продекс Південь", чим порушено абзац "а" пункту 198.1, пункт 198.2 статті 198, пункт 201.1, пункт 201.7 статті 201 Кодексу та частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", безпідставно сформовано значення рядку 10.1 (колонка Б) Декларації на суму 134907,00 грн., за березень 2023 року.
За приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23 наведені такі висновки щодо застосування положень статті 75 ГПК України: "Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
Правові висновки подібного змісту наведені також у постановах від 31.10.2023 у справі №902/670/22, від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 03.04.2024 у справі №615/1224/21, від 04.10.2024 у справі №607/6215/23.
Отже, преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Суд зауважує, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.
Згідно ст.50 КАС України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Аналогічні положення містять приписи ст.51 ГПК України, відповідно до якої якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Суд враховує, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекс Південь" не був залучений до участі у справі №520/23551/23, що розглядалась Харківським окружним адміністративним судом, у зв'язку з чим, при розгляді справи №916/2740/24 Господарським судом Одеської області надано оцінку наведеним сторонами доводам та обставинам справи за результатами дослідження наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає надані відповідачем докази на підтвердження дотримання ним як приписів податкового законодавства так і умов укладеного між сторонами договору більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування таких обставин.
За вказаних обставин, оскільки відповідачем у встановленому законом порядку не доведено протиправність поведінки відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 13 червня 2025 р.