про передачу справи за підсудністю
09 червня 2025 року Справа № 915/859/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Квартирно-експтуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62-А, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Михайловича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів у розмірі 27 293, 00 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Квартирно-експтуатаційний відділ міста Миколаїв з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Михайловича пеню за прострочення виконання умов договору в сумі 27 293, 00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.
Підставою позову зазначено, що між Квартирно-експтуатаційним відділом міста Миколаїв та Фізичною особою-підприємцем Маркевич Віктором Михайловичем укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 2478 від 17.01.2025.
Додатковою угодою № 2 від 25.02.2025 сторони розірвали договір, зафіксували ціну договору та підтвердили, що розірвання договору не звільняє від відповідальності за штрафами та пенею.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у строки, встановлені умовами договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 16.02.2025 по 25.02.2025 в сумі 27 293, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 173, 193, ГК України, ст. 509, 525, 526, 530, 629, 901, 903 ЦК України та умовами договору.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.
За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб'єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).
Так, у параграфі 3 глави 2 "Юрисдикція" розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходження чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено відповідачем Фізичну особу-підприємця Маркевич Віктора Михайловича та зазначено місцезнаходження останнього: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Фізичної особи-підприємця Маркевич Віктора Михайловича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) є “ АДРЕСА_2 ».
В позовній заяві (вх. № 8444/25 від 03.06.2025) позивач обґрунтовує підсудність спору Господарському суду Миколаївської області приписами ст. 127 ЦПК України, вказуючи, що згідно п. 5.2 договору місце поставки товару: паливний склад КЕВ м. Миколаїв. Оскільки спір виник у зв'язку невиконанням умов договору № 2478, укладеного між КЕВ м. Миколаїв та ФОП Маркевич В.М., позов подається за місцем виконання договору.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов'язання", але й іншими словосполученнями.
Тобто, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише в певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви договору про закупівлю товару за державні кошти № 2478 від 17.01.2025 сторонами не врегульовано питання щодо місця виконання договору.
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товару: паливний склад Миколаївського КЕУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не визначено конкретного місця виконання договору. Також із умов даного договору не вбачається, що цей договір можливо виконувати лише у певному місці.
Разом з тим, предметом позову в даному спорі є вимога про стягнення пені, а не вимога щодо виконання умов договору щодо поставки товару.
Стягнення коштів не є таким, який належить через його особливість сплачувати тільки в певному місці.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави також і для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати позовну заяву з додатками (вх. № 8444/25 від 03.06.2025) за позовом Квартирно-експтуатаційного відділу міста Миколаїв до Фізичної особи-підприємця Маркевича Віктора Михайловича про стягнення коштів у розмірі 27 293, 00 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області (проспект Шевченко, 29, м. Одеса, 65119).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.М. Олейняш