79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.06.2025 Справа № 914/1109/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ», м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД», м. Львів
про стягнення 57 126,41 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Юлії Забори
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області 07.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» про стягнення 57 126,41 грн.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.05.2025.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано додаткові пояснення у справі, в яких останній повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 45 560,04 грн.
13.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 03.06.2025, про що сторони повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.
02.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано контррозрахунок проведених позивачем нарахувань та додаткові пояснення у справі в яких останній просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 45 560,04 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору; відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 2 382,61 грн, 88,14 грн 3% річних та 474,16 грн індексу інфляції; зменшити розмір нарахованих пені, штрафу та процентів річних до 10% від заявленого розміру.
У зв'язку з оголошеною у Львівській області 03.06.2025 повітряною тривогою, судове засідання у визначений час не відбулося.
Ухвалою суду від 03.06.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.06.2025.
06.06.2025, на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2025, через систему «Електронний суд» позивачем подано уточнений розрахунок пені у відповідності до 5.4 договору, а також додаткові пояснення у справі, згідно яких останній заперечив проти зменшення розміру нарахованих пені, штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування, 3% річних, штраф, всього - у розмірі 11 318,73 грн та судовий збір.
В судове засідання 10.06.2025 представник позивача не з'явився. Клопотанням від 05.06.2025 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про неналежне виконання відповідачем, як покупцем, умов договору поставки № ЛВ1024/4 від 01.10.2024 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як постачальнику, вартості поставленого згідно договору товару.
З підстав наведеного, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 57 126,41 грн, з яких: 45 560,04 грн - основного боргу, 6 945,51 грн - пені, 776,63 грн - 3% річних, 1 566,23 грн - інфляційних нарахувань та 2 278,00 грн - штрафу.
Додатковими поясненнями від 12.05.2025, позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 45 560,04 грн та просить враховуючи зазначену оплату стягнути з ТзОВ «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» 6 945,51 грн - пені, 1 566,23 грн - інфляційних нарахувань, 776,63 грн - 3% річних та штраф у розмірі 2 278,00 грн.
Додатковими поясненнями від 05.06.2025 позивач просить суд приєднати до матеріалів справи уточнений розрахунок пені, інфляційних нарахувань, 3% річних і штрафу та стягнути з відповідача 6 766,44 грн - пені, 1 549,04 грн - інфляційних нарахувань, 725,25 грн - 3% річних, 2 278,00 грн - штрафу та судовий збір.
Позиція відповідача.
Відповідач участі у судових засіданнях особисто або уповноваженого представника не забезпечив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У додаткових поясненнях від 02.06.2025 повідомив суд про повне погашення суми основного боргу, внаслідок чого просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. Крім того, подав контррозрахунок проведених позивачем нарахувань, згідно якого зазначив, що вимоги позивача про стягнення пені на суму 2 382,61 грн, 88,14 грн 3% річних, та 474,16 грн індексу інфляції є безпідставними. Враховуючи наведене просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені на суму 2 382,61 грн, 88,14 грн 3% річних та 474,16 грн індексу інфляції; зменшити розмір нарахованих пені, штрафу та процентів річних до 10% від заявленого розміру.
Обставини справи.
01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» (позивач, за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки № ЛВ1024/4.
Згідно умов вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов цього договору (п.1.1). Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються в рахунках-фактурах та/або специфікаціях, наданих покупцеві постачальником, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2). Постачальник постачає товар на підставі замовлень, наданих покупцем узгодженим способом (п.2.1). Поставка товару відбувається відповідно до умов «Інкотермс» у редакції 2010 року: FСА (Франко-склад) - передача товару покупцеві або його перевізнику з будь-якого зі складів постачальника, розташованих за адресами: м. Одеса, 1-й Промисловий провулок, 9; м. Київ, вул. Новопирогівська, 60; м. Дніпро, вул. Квітки-Основ'яненка, 5; м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 12; м. Хмельницький, вул. Пілотська, 14/1; м. Львів, вул. Довга, 3. Перехід права власності на товар та ризики випадкового псування або знищення товару виникають з моменту завантаження товару на транспортний засіб покупця, або його перевізника. DDP - поставка товару постачальником в назване покупцем місце призначення. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Ризики випадкового псування або знищення товару виникають з моменту прибуття транспортного засобу в місце призначення та готового до розвантаження. Розвантаження товару здійснюється власними силами та засобами покупця (п.2.2). Приймання товару за кількістю та якістю відбувається в момент передачі покупцеві або перевізнику. У разі невідповідності замовленій кількості товару, постачальник зобов'язаний допоставити товар протягом 10 робочих днів (п.2.3). Покупець має право відмовитися від отримання товару, якщо виявлено неякісний товар чи пошкодження у момент приймання. Заміна товару здійснюється протягом 20 календарних днів з дня відмови покупця, крім випадків, передбачених розділом 4 цього договору (п.2.4). Здача-приймання товару відбувається в присутності представників обох сторін, підтверджується підписом та прізвищем з ініціалами представника покупця, на якого виписана довіреність, або особи, яка згідно п.9.12 має повноваження на отримання товару без довіреності (п.2.5). Поставка товару здійснюється постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання від покупця попередньої оплати, якщо інше не вказано в специфікації або додатковій угоді. Постачальник має право відстрочити поставку товару, якщо попередня оплата не здійснена повністю, або поставити товар у пропорційній кількості до оплати (п.2.8). За порушення строку поставки на більше 10 календарних днів покупець може відмовитися від прийняття товару та вимагати повернення попередньо сплачених коштів (п.2.9). Оригінали видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних підписуються покупцем в день отримання товару. У випадку неможливості підписати їх вчасно, покупець зобов'язаний підписати їх та відправити постачальнику поштою, не пізніше 5 робочих днів, з дня отримання товару (п.2.10). Покупець оплачує вартість товару 100% попередньої оплати протягом 3 календарних днів від дня отримання рахунка-фактури чи підписання сторонами договору специфікації (п.3.1). Зобов'язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (п.3.3). При порушенні постачальником строку поставки, на вимогу покупця, постачальник сплачує неустойку (пеню) 0,03% від вартості оплаченого та непоставленого/ несвоєчасно поставленого товару за кожний день порушення терміну поставки. Виплата неустойки не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором (п.5.2). При відвантаженні товару без попередньої оплати покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання та підписання видаткової накладної (п.5.3). У випадку порушення покупцем строку оплати товару визначеного договором чи специфікацією, більше ніж на 30 календарних днів, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційні нарахування за весь час прострочення платежу, а також безумовний штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару (п.5.4). Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року та до виконання всіх зобов'язань (п.9.10).
01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» укладено додаткову угоду до договору поставки № ЛВ1024/4 від 01 жовтня 2024.
Вказаною додатковою угодою сторони узгодили зміни у договорі поставки, які відображені в наступних пунктах: п.2.8. Поставка товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання замовлення та виставлення рахунку на оплату, якщо інше не визначено у специфікації; п.3.1. Ціна на товар визначається в рахунку-фактурі на кожну партію товару. Оплата повинна бути здійснена протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати зазначеної у видатковій накладній. Ціна вважається погодженою та залишається незмінною після відвантаження товару; п.3.2. Персональний грошовий ліміт покупця - це обсяг товару (сума поставок), що може бути отриманий на умовах відстрочення платежу, відповідно до умов даного договору: 200000 гривень 00 коп. Всі наступні (понадлімітні) поставки товару здійснюються на умовах 100% (стовідсоткової) попередньої оплати. Покупець зазначає повний номер та дату рахунку-фактури, а також номер цього договору в графі "призначення платежу"; п.5.3. При відвантаженні товару без попередньої оплати покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару протягом строку вказаного в п.3.1. У разі виникнення заборгованості за поставлений товар, постачальник має право зупинити поставку наступних партій товару до моменту повного погашення боргу покупцем. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами договору. Додаткова угода припиняє свою дію одночасно з припиненням дії основного договору поставки.
На виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № ЛВ-0000977/001 від 13.11.2024 на суму 280 310,04 грн та № ЛВ-0001103/001 від 02.12.2024 на суму 35 250,00 грн.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач лише частково оплатив отриманий товар в розмірі 270 000,00 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 45 560,04 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою оплати заборгованості в розмірі 45 560,04 грн. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 57 126,41 грн, з яких: 45 560,04 грн - основного боргу, 6 945,51 грн - пені, 776,63 грн - 3% річних, 1 566,23 грн - інфляційних нарахувань та 2 278,00 грн - штрафу.
В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 45 560,04 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 442 від 07.04.2025 на суму 10 000,00 грн та № 520 від 23.04.2025 на суму 35 560,04 грн.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов'язання на підставі договору поставки № ЛВ1024/4 від 01.10.2024 та додаткової угоди до договору поставки.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 315 560,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними та скріпленими печатками сторін.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати часткова сплата боржником основного боргу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
Разом з тим, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані позивачем на їх підтвердження докази, враховуючи відсутність заперечень відповідача, керуючись наведеним критерієм доказування, суд дійшов висновку, що зазначені вище докази в своїй сукупності відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору, на виконання умов якого позивачем поставлено та передано у власність відповідачу товар на загальну суму 315 560,04 грн.
Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем своєчасно не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо повної оплати за поставлений товар, чим було порушено право позивача на одержання коштів.
В процесі розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 45 560,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів. Дана обставина сторонами не заперечується.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене та наявні докази, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 45 560,04 грн.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу 6 945,51 грн - пені, 776,63 грн - 3% річних, 1 566,23 грн - інфляційних нарахувань та 2 278,00 грн - штрафу у відповідності до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Додатковими поясненнями від 05.06.2025 позивач просить суд приєднати до матеріалів справи уточнений розрахунок пені, інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафу; стягнути з відповідача 6 766,44 грн - пені, 1 549,04 грн - інфляційних нарахувань, 725,25 грн - 3% річних, 2 278,00 грн - штрафу та судовий збір.
Однак, вказані додаткові пояснення суд не може розцінювати як заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Як вбачається з позовної заяви, за порушення грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 776,63 грн - 3% річних та 1 566,23 грн - інфляційних нарахувань у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Однак, cуд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивачем не було взято до уваги положення ст. 253 ЦК України, у відповідності до як перебіг строку прострочення починається з наступного дня, на що також звернув увагу відповідач.
З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON» онлайн ресурсу «ІПС:LIGA360», суд встановив, що вірний розмір 3% річних становить 725,25 грн, а інфляційних втрат - 2 201,85 грн.
Таким чином, суд встановив, що сума інфляційних втрат є більшою ніж вказав та просить стягнути позивач. Однак, у відповідності до норм господарсько-процесуального законодавства, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання відповідно до ч.1 п.2. ст. 83 ГПК України.
Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Так, сторони у п.5.4 договору поставки погодили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару визначеного договором чи специфікацією, більше ніж на 30 календарних днів, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційні нарахування за весь час прострочення платежу, а також безумовний штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару.
Відповідач, уклавши договір поставки № ЛВ1024/4, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування штрафу та пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Згідно з п.5.4 договору, позивачем нараховано відповідачу 6 945,51 грн пені та 2 278,00 грн штрафу у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідача, що у розрахунку, при визначенні періодів прострочення, позивачем не було враховано положення п. 5.4. договору, а саме- пеня застосовується у випадку порушення покупцем строку оплати товару визначеного договором більше ніж на 30 календарних днів.
Враховуючи наведене, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON», суд зазначає, що вірний розмір пені становить 4 755,43 грн. Розмір штрафу позивачем пораховано вірно та складає 2 278,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, штрафу та процентів річних, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Проценти, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер.
Суд звертає увагу, що зменшення за певних умов, зокрема, розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, можливе у тому випадку, якщо у договорі сторони погодили інший розмір процентів річних, ніж той розмір, який згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України гарантовано належить кредитору (3% річних).
За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судом в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд враховує, що відповідачем погашено суму основного боргу. Разом з тим, суд наголошує на тому, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування підстав для зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафних санкцій.
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано належним чином наявності підстав для зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
З наведеного суд зазначає, що з аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Таким чином, станом на день прийняття рішення, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за отриманий товар - підтверджена матеріалами справи та становить 4 755, 43 грн - пені, 725, 25 грн - 3% річних, 1 549,04 грн - інфляційних нарахувань, 2 278,00 грн - штрафу. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, згідно платіжного документа № 1240 від 31.03.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 605,60 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗАХІД НЕО БУД» (м. Львів, вул. Панча, 7а, офіс 27, ідентифікаційний код 40452418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіва ТМ» (м. Одеса, вул. Степова, 18/20, ідентифікаційний код 41795348) - 4 755, 43 грн - пені, 725, 25 грн - 3% річних, 1 549,04 грн - інфляційних нарахувань, 2 278,00 грн - штрафу та 2 326,72 грн судового збору.
3. В частині стягнення 45 560,04 грн основного боргу - провадження закрити.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено 16.06.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.