79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.06.2025 Справа № 914/1052/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут», м. Львів,
про: стягнення 16 427 069, 31 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Слівінська Н.І;
від відповідача: Денько М.В.;
Хід розгляду справи.
Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» про стягнення 16 427 069, 31 грн.
Ухвалою від 03.04.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 29.04.2025.
18.04.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (Вх. № 10141/25).
23.04.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (Вх. № 10454/25).
29.04.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив (Вх. № 11056/25).
Ухвалою від 29.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 03.06.2025.
В судове засідання 03.06.2025 з'явився представник позивач в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору просив позовні вимоги задоволити. Представник відповідача з'явився, визнав позовні вимоги частково, просив в частині стягнення 379 886, 22 грн у відмовити.
03.06.2025 суд заслухав заключні промови представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення - 05.06.2025.
05.06.2025 в судове засідання з'явилась представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 05.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-21-00409 від 23.09.2021 (та додаткових угод № 27-36). На думку позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» своїх зобов'язань щодо сплати коштів за поставлену електричну енергію належним чином не виконував. У зв'язку з чим позивачем нараховано в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 3 764 868, 43 грн 3% річних та 12 662 200, 88 грн інфляційні втрати за період з листопада 2023 року по червень 2024 року.
Правова позиція відповідача.
Відповідач позов НАЕК «Енергоатом» про стягнення 16 427 069,31 грн, з яких 3 764 868, 43 грн - 3% річних, та 12 662 200, 88 грн - інфляційних втрат, визнає частково, а саме в розмірі 16 047 183, 09 грн. Водночас, відповідач не визнає вимоги щодо стягнення 379 886, 22 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати ІІ етапу попередньої оплати за куповану електричну енергію в березні 2024 року (період прострочення з 07.03.2024 по 20.03.2024), вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, на думку відповідача, прострочення оплати з його боку було зумовлене несвоєчасним надходженням коштів від ДП «Гарантований покупець», який, у свою чергу, не отримав фінансування від НАЕК «Енергоатом». За таких обставин відповідач зазначає, що об'єктивно не мав можливості здійснити своєчасну оплату, що свідчить про відсутність вини у порушенні грошового зобов'язання.
Крім того, ТОВ «Львівенергозбут» просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням часткового визнання позову та постановити рішення (ухвалу) про повернення НАЕК «Енергоатом» 50 % сплаченого судового збору з державного бюджету.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до Закону України “Про акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420 “Про утворення акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - Постанова №1420) “Енергоатом» (далі - АТ “НАЕК “Енергоатом») є правонаступником всіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - ДП “НАЕК “Енергоатом»).
Державна реєстрація АТ “НАЕК “Енергоатом» та припинення ДП “НАЕК “Енергоатом» відбулася 11.01.2024 (відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Статут АТ “НАЕК “Енергоатом» затверджено Постановою №1420 та є додатком до неї.
Згідно з пунктом 3 постанови №1420, відокремлені підрозділи державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати, як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
З 11.01.2024 АТ “НАЕК “Енергоатом» стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП “НАЕК “Енергоатом», а відокремлений підрозділ “Енергоатом Трейдинг» ДП “НАЕК “Енергоатом» починає функціонувати як філія “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» АТ “НАЕК “Енергоатом».
23.09.2021 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг» державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - позивач за позовом, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (далі - відповідач за позовом, постачальник універсальних послуг ПУП) був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00409 (далі - договір).
Цей договір укладено відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії», Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019р. (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (пункт 1.1. договору).
Кожна cторона зобов'язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України “Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов'язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, отримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації, впровадження програмного забезпечення, тощо (п.1.2 договору).
Згідно з умовами п. 2.1 договору, продавець зобов'язаний продати, а ПУП зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в Об'єднаній енергетичній системі України (ОЕС України).
Згідно з положеннями п.2.2 договору, обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору ПУП електричної енергії.
Згідно з умовами розділу 3 договору періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год. першого календарного дня по 24:00 год. останнього календарного дня такого періоду (далі - період постачання), що зазначаються у додатковій угоді для періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону (пункт 3.1.).
Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором, у періоді постачання дорівнює обсягу мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами ПУП за годину в місяці, аналогічному до розрахункового місяця, у попередньому році, зазначається в аукціонному свідоцтві та у додатковій угоді для періоду постачання (п.3.3 договору).
Відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що є додатком до додаткової угоди для періоду постачання (п.3.4 договору).
Розділом 4 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається, як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання (п.4.2 договору).
Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. ПУП оплачує вартість електричної енергії до початку періоду постачання у строки та у розмірі, відповідно до умов додаткової угоди для періоду постачання (п.4.3 договору).
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати ПУП за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.4.6 договору).
У подальшому, у межах договору АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» та ТзОВ “Львівенергозбут» уклали додаткові угоди до нього №№ 27-36, якими фіксували необхідні обсяги електричної енергії у наступних періодах, її вартість та визначали графік попередньої оплати.
Додатковими угодами № 27-35 сторони погодили період постачання за період листопад 2023 -червень 2024 року, вартість та обсяг електричної енергії, а також етапи оплати, а саме:
-за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці;
-не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці.
Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу.
Додатковою угодою № 36 було внесено зміни до Додаткової угоди № 35 в частині обсягу та вартості електричної енергії на червень 2024 року (на підставі листа ТОВ «Львівенергозбут» № 908-2024-3198 від 28.05.2024).
Відповідно до Додаткової угоди № 36 загальний обсяг електричної енергії становить
79 362, 720 Мвт/год. Загальна вартість електричної енергії становить 276 952 718,88
грн.
Продавцем виконано свої зобов'язання за договором належним чином та здійснено продаж електричної енергії у період листопад 2023 року - червень 2024 року у строки та в обсягах, визначених відповідними додатковими угодами для періоду постачання, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електричної енергії, копії яких додано до позовної заяви.
Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено суму основного боргу за розрахункові місяці листопад 2023-червень 2024 року, однак з порушенням договірних строків оплати, а тому за твердженням позивача з відповідача підлягають стягненню за період з листопад 2023 року по червень 2024 року 3 764 868, 43 грн - 3% річних, та 12 662 200, 88 грн - інфляційних втрат,
Отже, за твердженням позивача за позовом, ТзОВ “Львівенергозбут» в порушення умов договору з урахуванням додаткових угод до нього куплену електричну енергію оплатило в повному обсязі, однак починаючи з листопада 2023 року з порушенням строків, визначених відповідними додатковими угодами, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією про надходження коштів на рахунки ДП “НАЕК “Енергоатом» за період з 01.10.2023 по 28.02.2025 та виписками по рахунку від АТ «Укрексімбанк» за періоди з 01.10.2023 по 28.02.2025, з 21.02.2024 по 24.06.2024.
Враховуючи викладене, АТ “НАЕК “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом-Трейдинг» АТ “НАЕК “Енергоатом» звернулось до суду з позовом про стягнення з ТзОВ “Львівенергозбут» про стягнення 16 427 069, 31 грн, з яких: 3 764 868, 43 грн - 3% річних, 12 662 200, 88 грн інфляційних втрат.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено судом, відносини між Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Енергоатом-Трейдинг акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» виникли на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00409 від 23.09.2021.
На виконання умов договору АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» протягом листопада 2023 року по червня 2024 року поставило електричну енергію відповідачу, проте останній взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої електричної енергії не виконав, чим порушило приписи як договірних умов, так і положень діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» з порушенням пункту 4.3 договору та строків встановлених пунктом 6 Додаткових угод до Договору, що підтверджується інформацією про надходження коштів від ТОВ «Львівенергозбут» за період з 01.10.2023 по 28.02.2025, виписками по рахунку від АТ «Укрексімбанк» за період з 01.10.2023 по 28.02.2025, за період з 21.02.2024 по 24.06.2024.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем внесення оплати придбаної електричної енергії, позивач здійснив нарахування 3 % річних у розмірі 3 764 868, 43 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 662 200, 88 грн.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Щодо стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розглянувши позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат та процентів річних, суд встановив, що розрахунки позивача загалом відповідають фактичним обставинам справи, здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та є арифметично вірними. Разом із тим, у частині нарахування інфляційних втрат за період з 07.03.2024 по 20.03.2024, які є предметом окремої оцінки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення, з огляду на викладені нижче міркування.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що за період з 07.03.2024 по 20.03.2024 за несвоєчасну оплату ІІ етапу березня 2024 року позивач просить суд стягнути з ТОВ «Львівенергозбут» інфляційні втрати в розмірі 379? 886,22 грн.
Судом встановлено, що зазначений період прострочення становить 14 календарних днів, що не перевищує половини календарного місяця.
Враховуючи те, що саме період з 07.03.2024 по 20.03.2024 зазначено позивачем у позовних вимогах як підстава для нарахування інфляційних втрат, суд погоджується з доводами відповідача та приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування інфляційних втрат за вказаний період згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Доводи позивача про те, що фактичне прострочення розпочалося раніше (з 05.03.2024) не можуть бути враховані судом, оскільки у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат виключно за період з 07.03.2024 по 20.03.2024, а суд не має права самостійно визначати період нарахування, в компетенцію суду входить перевірка правильності нарахувань за період зазначений в розрахунках позивача.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення 379?886,22 грн інфляційних втрат за ІІ етап попередньої оплати за електричну енергію у березні 2024 року задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та встановленій судовій практиці.
Щодо посилань відповідача на відсутність вини у порушенні грошового зобов'язання у зв'язку з несвоєчасним надходженням коштів від ДП «Гарантований покупець», суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Так умовами пункту 6 додаткових угод до Договору сторони визначили, що оплата вартості електричної енергії повинна здійснюватися у формі попередньої оплати за наведеним у попередньому розділі графіком.
Отже, сторони за взаємною згодою у Договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за придбану електричну енергію.
Доводи відповідача щодо порушення позивачем Положення про ПСО та строків внесення платежів ДП "Гарантований покупець", що призвело до несвоєчасного отримання грошових коштів відповідачем та відповідно проведення ним розрахунків з позивачем за договором купівлі-продажу, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
При цьому, ТзОВ “Львівенергозбут» покликається на те, що у схемі договірних відносин між “виробником», “гарантованим покупцем» та “постачальником універсальних послуг» існує певна синхронність виконання ними взятих на себе грошових зобов'язань.
Відповідну синхронність ТзОВ “Львівенергозбут» вважає послідовністю дій у ланцюгу здійснення грошових розрахунків. На думку відповідача за позовом, у такому ланцюгу спочатку кошти перераховує “виробник» “гарантованому покупцю», у подальшому “гарантований покупець» кошти перераховує “постачальнику універсальних послуг» і лише потім “постачальник універсальних послуг» перераховує кошти “виробнику».
Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем за позовом не надано суду жодних доказів наявності залежності здійснення ним оплати за договором від дій інших учасників, які також виконують спеціальні обов'язки.
Однак, приписи договорів, укладених між цими особами, не містять умов щодо джерел коштів, які приймають участь у ланцюгу фінансових зобов'язань учасників ринку електричної енергії при виконанні спеціальних обов'язків з метою дотримання відповідної синхронності руху коштів. Тобто, відсутня вказівка на те, що при виконанні договірних зобов'язань сторони використовують лише ті кошти, які надійшли від попереднього їх платника у ланцюгу взаємних розрахунків.
Відтак, доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, відтак підлягають до задоволення в повному обсязі.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку ТзОВ “Львівенергозбут» щодо оплати за поставлену електроенергію за спірний період листопад 2023 року - червня 2024 року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 3 764 868, 43 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, інфляційні втрати - частково в розмірі 12 282,314,50 грн. Загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рішенням суду, становить 16?047?183, 09 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються з частиною третьою статті 7 Закону України “Про судовий збір», де, зокрема, визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов лише частково, що не відповідає умовам, передбаченим ч.1 ст.130 ГПК України, яка застосовується виключно у випадках повного визнання позову.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про повернення позивачу 50 % сплаченого судового збору.
У даному випадку підлягають застосуванню положення статті 129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у сумі 192 566, 20 грн стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42092130) на користь Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ - 24584661) в особі філії “Відокремлений підрозділ “Енергоатом - Трейдинг» акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 42041573) 16 047 183, 09 грн та 192 566, 20 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.