79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.05.2025 Справа № 914/7/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІККО"
до відповідача Львівської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі
за участю представників:
від позивача Чайка Ю.Т.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІККО" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 28.12.2011, що зареєстрований у Львівській міській раді 28.12.2011 за №Ш-2419 у редакції, що наведена у прохальній частині позовної заяви.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив, що представник Львівської міської ради Пилип'як Х.І. в цей час братиме участь в іншому судовому засіданні у справі №466/11751/23 у Шевченківському районному суді м. Львова, а враховуючи те, що вступ у процес нового представника потребує часу для ознайомлення з матеріалами справи, з метою забезпечення належного захисту законних прав та інтересів Львівської міської ради, відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
У підтвердження вищенаведених обставин відповідачем долучено повідомлення Шевченківського районного суду м. Львова.
Згідно повідомлення про розгляд справи №466/11751/23 у Шевченківському районному суді м. Львова, долученого відповідачем, Львівську міську раду представляють два представники позивача, а саме Наумець Анастасія Глєбівна та Пилип'як Христина Ігорівна.
У клопотанні відповідачем не наведено обставин за яких розгляд справи №466/11751/23 є неможливий за участі лише одного представника позивача, а відтак неможливість забезпечення 29.05.2025 представника відповідача у даній справі № 914/7/25 належними доказами не доведена.
Поряд з цим слід зазначити, що розгляд даної справи № 914/7/25 по суті розпочато 08.05.2025, де представником відповідача висловлено свою позицію по суті спору, також відповідачем на стадії підготовчого провадження подано письмові заяви по суті спору з долученими до них доказами, а відтак матеріалів (доказів) у даній справі є достатньо для завершення розгляду справи по суті.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
З огляду на викладене, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 29.05.2025, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.
28.12.2011 між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІККО» (орендар) укладено договір оренди землі №Ш-2419, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 «Про затвердження Положення про організацію проведення та оформлення договорів купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові», №2712 від 18.06.2009 «Про затвердження нормативно-грошової оцінки земель м. Львова» (зі змінами), №37 від 16.12.2010 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова», №369 від 31.03.2011 «Про деякі питання практики нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м. Львова та ухвали Львівської міської ради № 696 від 14.07.2011 «Про користування ТзОВ «Рікко» земельною ділянкою на вул. Гетьмана І. Мазепи, 11а», надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Львів, вул. Гетьмана І. Мазепи, 11а.
Відповідно до пунктів 2 та 3 зазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4610137500:05:007:0123, загальною площею 0,0077 га, у тому числі під забудовою - 0,0053 га, під твердим покриттям - 0,0024 га. На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна 1-поверхова металева нежитлова будівля.
Згідно з пунктом 8 розділу зазначеного договору «Строк дії договору», договір укладено на 10 (десять) років терміном до 14.07.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 (дев'яносто) днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
13.04.2021 орендарем подано до Львівської міської ради заяву, в якій заявник просив укласти додаткову угоду про поновлення діючого договору оренди землі (кадастровий номер 4610137500:05:007:0123), право оренди якої зареєстровано у встановленому законом порядку, на той самий строк. Вказана заява зареєстрована за №2-30920/АП-Л-24 від 13.04.2021. До вказаної заяви, орендарем додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 28.12.2011 та ряд інших документів, згідно опису прийнятих документів від 13.04.2021.
22.11.2023 орендарем повторно подано до Львівської міської ради заяву ТзОВ «РІККО» про поновлення строку оренди земельної ділянки на вул. Гетьмана І. Мазепи, 11а, яку зареєстровано за №2-20552/АП-2403.
Як вказано у позовній заяві, за результатами розгляду даного звернення Управлінням земельних ресурсів було підготовлено проєкт ухвали Львівської міської ради «Про надання ТзОВ «РІККО» земельної ділянки в оренду на вул. Гетьмана І. Мазепи, 11а», яким пропонувалось надати ТОВ «РІККО» земельну ділянку площею 0,0077 га (кадастровий номер 4610137500:05:007:0123) на вул. Гетьмана І.Мазепи, 11а в оренду терміном на 3 роки для обслуговування торгового павільйону (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Зазначений проєкт ухвали розглядався на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради, що відбулося 16.05.2024, однак не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу.
Не отримавши від Львівської міської ради рішення про продовження оренди, відмови чи жодних інших пропозицій стосовно укладення додаткової угоди до договору оренди землі, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020. Цим Законом суттєво змінено підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши Земельний кодекс України статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон України «Про оренду землі» - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 Земельного кодексу України, та виклавши статтю 33 Закону України «Про оренду землі» у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі).
У частині зазначених змін і доповнень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16.07.2020.
Вказаним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» Закон України «Про оренду землі» розділ IX «Перехідні положення» доповнено абзацом четвертим такого місту:
«Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення"».
Враховуючи, що спірний договір оренди землі було укладено між сторонами 28.12.2011, тобто до набрання 16.01.2020 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», позивач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі», до зміни її редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», - тобто в редакції, що діяла на момент укладення відповідного договору.
Таким чином, як зазначено у позовній заяві, бажаючи поновити дію договору оренди землі від 28.12.2011 згідно з умовами, передбаченими пунктом 8 Договору, орендар - ТзОВ «РІККО», 13.04.2021, тобто не пізніше ніж за 90 (дев'яносто) днів до закінчення строку дії Договору подав Орендодавцю - Львівській міській раді Заяву про намір поновити укладений між сторонами 28.12.2011 договір оренди землі у порядку реалізації належного ТзОВ «РІККО» (як орендарю) переважного права на поновлення договірних відносин на той самий строк і на тих самих умовах. До вказаного листа також додано проект Додаткової угоди до договору оренди землі від 28.12.2011 року у 3 (трьох) примірниках.
Таким чином, позивач вважає, що ТзОВ «Рікко», належно виконуючи свої обов'язки за договором оренди землі від 28.12.2011 та бажаючи поновити його дію, виконало усі умови, встановлені пунктом 8 цього Договору та частинами 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема щодо встановленої нормами статті процедури і строків звернення до орендодавця з пропозицією поновити укладений між сторонами 28.12.2011 договір оренди землі у порядку реалізації належного ТзОВ «РІККО» переважного права на поновлення договірних відносин на той самий строк і на тих самих умовах.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до договору оренди землі від 28.12.2011, що зареєстрований у Львівській міській раді 28.12.2011 за №Ш-2419 у редакції, що наведена у прохальній частині позовної заяви.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Львівська міська рада з позовом не погоджується, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.
Зокрема відповідач зазначив, що на адресу департаменту містобудування Львівської міської ради надійшла заява ТзОВ «РІККО», що зареєстрована в СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2-30920/АП-Л-24 від 13.04.2021, про укладення додаткової угоди, на яку управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради надало відповідь, зареєстровану в СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2403-вих-36063 від 29.04.2021р., про те, що заявник має переважне право на укладення договору оренди землі на підставі статті 33 ЗУ «Про оренду землі» (в новій редакції закону) та наведено перелік документів, які необхідно надати для розгляду звернення.
Надалі, від ТзОВ «РІККО» надійшла заява, зареєстрована в СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2-20552/АП-2403 від 22.11.2023 про поновлення строку оренди, у відповідь на яку управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради поінформувало заявника - листом, зареєстрованим в СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2403-вих-7426 від 19.01.2024р., про те, що проект ухвали «Про надання ТзОВ «РІККО» в оренду земельної ділянки на вул. Гетьмана І.Мазепи, 11-А» буде винесено на розгляд сесії ради.
Листом управління земельних ресурсів департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, що зареєстрований в СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2403-вих-70779 від 20.05.2024р. поінформовано ТзОВ «Рікко», що вищезазначений проект ухвали розглядався Львівською міською радою на пленарному засіданні сесії 16.05.2024 та не набрав необхідної кількості голосів депутатського корпусу на підтримку.
Заперечення Львівської міської ради зводяться до того, що застосуванню підлягає законодавство, яке регулює вказані правовідносини у новій редакції, оскільки звернення про продовження орендних відносин надійшло 13.04.2021, а договір оренди землі закінчився 14.07.2021.
Відповідач також зазначив, що надання земельної ділянки комунальної власності в оренду повинно здійснюватись на підставі рішення Львівської міської ради, а зобов'язання судом до укладення договору оренди землі є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань господарського судочинства, а тому позов задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що на його думку в даному випадку пропущено строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 791 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.
При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини шосту - восьму, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.
Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
При цьому, Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи №906/1314/21 у постанові від 23.11.2023 було висловлену правову позицію щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", яку суд, відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, повинен застосовувати у подібних правовідносинах.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі, у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Відповідно до абзацу четвертого розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України, щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.
Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі N 903/1030/19 та постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі N 910/7864/20 суди зазначили, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар".
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі") (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі N 903/1030/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.07.2024 у справі №911/1283/23 зазначив, що базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає таким чином:
- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";
- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах" (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 926/2720/21).
Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України "Про оренду землі" строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов'язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов'язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди" (подібна правова позиція є усталеною та міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі N 910/7864/20).
Виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.
Разом з тим суд зазначає щодо належного направлення повідомлення про намір реалізації права на укладення договору оренди землі на новий строк суд зазначає, що чинним законодавством, виходячи з аналізу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", не визначено спосіб повідомлення про це орендодавця.
Зокрема такими способами можуть бути: подання такого повідомлення безпосередньо орендодавцю, надсилання його засобами поштового зв'язку, кур'єрською доставкою тощо.
Виходячи з принципу добросовісності переговорів сторін орендних правовідносин, відтвореного у положеннях статті 33 Закону України "Про оренду землі", таке повідомлення повинно бути реалізовано у спосіб, який передбачав би можливість його своєчасного отримання орендодавцем, обізнаність щодо руху та стану відправлення, та пред'явлення доказів на підтвердження виконання даної операції.
Приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 13.04.2021 через Центр надання адміністративних послуг позивачем подано до орендодавця заяву про намір укласти додаткову угоду на поновлення діючого на той час договору оренди землі (кадастровий номер 4610137500:05:007:0123) на той самий строк, у порядку реалізації належного ТзОВ «Рікко» (як орендарю) переважного права на поновлення договірних відносин на той самий строк і на тих самих умовах. Ця заява отримана та зареєстрована за №2-30920/АП-Л-24 від 13.04.2021.
Таким чином судом встановлено, що позивач не пізніше ніж за 90 (дев'яносто) днів до спливу строку вказаного договору оренди звернувся до відповідача з повідомленням про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, до якого додав проект договору оренди земельної землі (додаткової угоди).
Як вбачається із матеріалів справи, Управління земельних ресурсів ЛМР 29.04.2021 надіслало позивачу лист, в якому зазначило, що для продовження терміну оренди зазначеної земельної ділянки необхідно представити:
- Поновлений план земельної ділянки масштабу 1:500 із зазначеними межами ділянки, вирахуваною загальною її площею, виготовлений юридичними особами, у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичними особами-підприємцями, які є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, і володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням (два примірники);
- Поновлений кадастровий план земельної ділянки із зазначенням загальної площі земельної ділянки, нанесеними червоними лініями, експлікацією земель;
- Висновок управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельною ділянкою (виданий в поточному році);
- Копії правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, копії реєстраційних посвідчень або витягів про реєстрацію права власності, коли право власності не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (засвідчені нотаріально у поточному році);
- Копію технічного паспорта на нерухоме майно, виданого суб'єктами господарювання, в складі яких працює один або більше відповідальних виконавців видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури (завірена заявником);
- Довідку про справляння плати за землю за 2 роки, що передують даті подання заяви на оформлення землекористування, із вказаними сумами сплати та заборгованості, видана територіальним органом ДФС за місцем розташування земельної ділянки;
- Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділямку.
Як вказано у листі Управління земельних ресурсів ЛМР від 29.04.2021, додаткову інформацію з цього приводу можна отримати, звернувшись до спеціаліста відділу землеустрою управління земельних ресурсів.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не дотримався вимог Закону України "Про оренду землі" та не розглянув у місячний термін лист-повідомлення орендаря з проектом додаткової угоди, не перевірив його на відповідність вимогам закону, рішення з приводу продовження договору оренди землі на новий строк у встановлений законом місячний термін не прийняв, водночас у той самий термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі.
При цьому відповідачем визнаються ті обставини, що позивач як користувач земельної ділянки з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача із листом-повідомленням та додав до листа-повідомлення проєкт додаткової угоди про продовження (поновлення) договору оренди землі від 28.12.2011.
За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення має самостійне правове значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", якщо орендар дотримався процедури, встановленої, зокрема, частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме надав до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.
Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.
У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.
Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.
Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.
Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.
Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.
Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови.
До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 23.11.2023 при розгляді справи № 906/1314/21. Цей же висновок, відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, №159/5756/18, №903/1030/19, №594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.
Варто зазначити, що відповідачем також не спростовано аргументів і тих доказів представлених суду, котрі підтверджують факти того, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконувати взяті на себе зобов'язання за зазначеним договором, в тому числі зі сплати орендної плати, а також відповідних податкових платежів, що пов'язані з виконанням умов цього Договору.
Із поданих позивачем матеріалів вбачається, що він належним чином виконував свої обов'язки щодо сплати орендної плати за час фактичного користування об'єктом оренди.
Щодо тексту додаткової угоди, яка долучена до позовної заяви та наведена у прохальній частині позовної заяви суд зазначає таке.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Пункт 2 додаткової угоди викладений в наступній редакції: "Дані зміни є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 28.12.2011 року за №Ш-2419, і вступають в силу з моменту підписання та реєстрації у Львівській міській раді".
Суд зазначає, що така умова додаткової угоди, як дані зміни вступають в силу з моменту підписання та реєстрації у Львівській міській раді не забезпечить ефективного поновлення прав позивача на підставі судового рішення, оскільки може призвести до невизначеності у праві позивача на стадії виконання судового рішення, з огляду на що суд дійшов висновку визнати укладеною додаткову угоду в запропонованій позивачем редакції за виключенням цієї умови.
Таким чином враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідач, з огляду на що підлягає задоволенню частково.
Щодо строку позовної давності суд зазначає таке.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, підстави для застосування позовної давності в даному випадку відсутні.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжною інструкцією №1290 від 23.12.2024 на суму 3028,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити.
Крім того, позивач до закінчення судових дебатів заявив клопотання про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши при цьому, що докази на підтвердження їх розміру будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.
Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та встановити строк для подання доказів щодо розміру таких витрат.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 28.12.2011 року, що зареєстрований у Львівській міській раді 28.12.2011 за № Ш-2419 у наступній редакції:
зареєстрованого у Львівській міській раді 28.12.2011 року за № Ш-2419
Орендодавець Львівська міська рада, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 1, в особі в.о. директора департаменту містобудування, начальник управління земельних ресурсів Коровайник С.С., що діє на підставі довіреності, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвали Львівської міської ради від 19.10.2006 № 219 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради (зі змінами), з одного боку і
Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікко», в особі директора Кіт С.В., яка діє на підставі Статуту з другого боку, погодились про наступне:
1) На підставі Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про адміністративні послуги», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про Державний земельний кадастр» внести зміни в договір оренди землі, що зареєстрований у Львівській міській раді 28.12.2011 року за № Ш-2419, а саме:
- Договір переукладено на новий строк на 10 (десять) років терміном до 14.07.2031 року (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахування ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
- Пункт 9 викласти в наступній редакції: «Орендна плата за землю вноситься Орендарем у формі та розмірі 22068,20 гривня (двадцять дві тисячі шістдесят вісім гривень) 20 (копійок) в рік, що становить 10 (десять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №__________________________, МФО____________________________, ЄДРПОУ 38007662, одержувач міський бюджет для Шевченківського району, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяці наступного за звітним».
2) Дані зміни є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Львівській міській раді 28.12.2011 року за № Ш-2419.
Орендодавець Львівська міська рада (ідентифікаційний номер 04055896)
Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Рікко» (ідентифікаційний номер 20788770)
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІККО" (79058, місто Львів, вулиця Джерельна, будинок 21, ідентифікаційний код 20788770) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
6. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 12.06.2025 на 15:45 год.
7. Позивачу до 03.06.2025 включно надати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 16.06.2025.
Суддя Петрашко М.М.