вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1577/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міксбудтранс» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 27, оф. 5)
про стягнення 152 486, 19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 18.06.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксбудтранс" про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 152486,19 грн. за рамковим договором фінансового лізингу №10550-FLвід 05.08.2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 05.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Суд зауважує, що відповідач не скористався наданим ст. 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.
Водночас суд вчинив всі залежні від нього дії з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксбудтранс", зокрема копію ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/1577/24 про відкриття провадження у справі суд надсилав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (зі штриховим кодовим ідентифікатором №0600939846309) на його адресу місцезнаходження згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) відомостей. Вказане поштове відправлення повернуте на адресу суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», яке долучено до матеріалів справи.
Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі №911/1577/24 суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є днем вручення судового рішення.
Жодних інших поштових адрес відповідача, окрім адреси зареєстрованого місцезнаходження згідно даних ЄДР, матеріали справи не містять та суду не повідомлено.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним із відповідним судовим провадженням та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, із поданням заяв та / або письмових пояснень стосовно власної позиції по суті спору.
В розрізі зазначеного судом також враховано, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а відповідач є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи.
У відповідності до ч. ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.06.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксбудтранс" (далі - відповідач, лізингоодержувач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - позивач, лізингодавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов рамкового договору фінансового лізингу №10550-FL від 05.08.2021 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.03.2023 року до договору) в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.
Так, за умовами пункту 2.1 договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачуоб'єкт лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього рамкового договору.
Пунктом 2.2 Рамкового договору визначено, що об'єкт лізингу за рамковим договором передається від лізингодавця лізингоодержувачу окремими об'єктами лізингу. Об'єкт лізингу за рамковим договором включає до свого складу усі без виключення об'єкти лізингу, для кожної з яких:
- не вичерпано строк користування відповідним об'єктом лізингу, або
- існують своєчасно несплачені лізингоодержувачем зобов'язання за рамковим договором, Протоколами лізингу та/або чинними додатками до нього, або
- тимчасово документально не підтверджена передача лізингоодержувачу права власності на об'єкт лізингу за якою вичерпано строк користування об'єктом лізингу, та зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем виконані у повному обсязі.
Строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком та починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту лізингу (п. 2.3 Рамкового договору).
Згідно з п. 2.5 Рамкового договору опис, технічні характеристики об'єкта лізингу, строк передачі об'єкту лізингу, Графік сплати лізингових платежів, Умови страхування та інші умови, щодо відповідного об'єкта лізингу, що передається лізингоодержувачу в лізинг, визначається сторонами у окремому Протоколі лізингу.
Пунктом 3.1 Рамкового договору передбачено, що приймання лізингоодержувачем об'єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об'єкта лізингу і відповідність об'єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам рамкового договору.
У пункті 3.2 Рамкового договору вказано, що з моменту передачі об'єкта лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу на строк користування об'єктом лізингу права на гарантійне та сервісне обслуговування згідно з договором купівлі-продажу. Лізингоодержувач самостійно, за власний рахунок, виконує ремонт та технічне обслуговування об'єкту лізингу, при цьому не порушуючи умови гарантії. В будь-якому випадку лізингоодержувач звільняє лізингодавця від будь-яких обов'язків щодо обслуговування та будь-якого ремонту об'єкта лізингу і пов'язаних з цим витрат і судових позовів. Будь-які претензії лізингоодержувача до продавця (постачальника) щодо об'єкта лізингу мають бути повідомлені лізингодавцю у письмовому вигляді (листом, факсимільним повідомленням або електронною поштою) протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення таких вимог до продавця (постачальника).
У пункті 6.1 Рамкового договору сторони погодили, що лізінгоодержувач сплачує лізінгодавцю лізингові платежі щодо кожного об'єкту лізингу, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цього рамкового договору, відповідного протоколу лізингу та графіку наведеного у такому протоколі лізингу, кожен з яких є невід'ємною частиною цього рамкового договору. Всі такі платежі виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у рамковому договорі, відповідному протоколілізингу, відповідному графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахуванням змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов.
Усі платежі за рамковим договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до рамкового договору та відповідного Протоколу лізингу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у цьому рамковому договорі або в письмовому повідомленні лізингодавця (п. 6.9 Рамкового договору).
Відповідно до пункту 7.1.1 Рамкового договору істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем вважається випадок, коли лізингоодержувач не сплатив або неповністю сплатив лізинговий платіж або будь-який інший платіж за рамковим договором в дату платежу.
Протоколом лізингу №1-ВLR до рамкового договору фінансового лізингу №10550-FL від 05.08.2021 року (з урахуванням додаткової угоди №2 від 02.03.2023 року та №3 від 20.03.2023 року до протоколу) визначено, що об'єктом лізингу є Самоскид "МАЗ-6516С9-521-001", номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , загальна ціна предмета лізингу на момент укладення договору зазначається в специфікації та становить 2306499,20 грн. (в т.ч. ПДВ), а також сторони погодили графік сплати лізиногових платежів, зокрема першого поточних, які визначаються з урахуванням формули вказаної в п. 6.3.1. рамкового договору фінансового лізингу.
Вказані додатки до договору фінансового лізингу та до протоколу лізингу також підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а копії наявні в матеріалах справи.
Актом приймання-передачі до Протоколу лізингу від 17.08.2021 року підтверджено факт передачі лізингодавцем лізингоодержувачу об'єкту лізингу.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджував, що у період дії договору відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання з оплати лізингових платежів, зокрема, здійснюючи сплату лізингових платежів з порушенням строків, визначних договором.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд зазначає, що укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, що виникли між сторонами в справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 Лізинг глави 58 Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг".
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами ч.ч. 2-3 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець - юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об'єкт фінансового лізингу; лізингоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування.
Згідност. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу; попередити лізингоодержувача про всі права третіх осіб на об'єкт фінансового лізингу, всі відомі йому особливі властивості та недоліки об'єкта фінансового лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого об'єкта фінансового лізингу під час володіння та/або користування ним; відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати передбачені таким договором зобов'язання щодо утримання об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення об'єкта фінансового лізингу, що здійснені за письмовою згодою лізингодавця та не можуть бути відокремлені від об'єкта фінансового лізингу без заподіяння йому шкоди, на утримання такого об'єкта або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу; прийняти об'єкт фінансового лізингу у разі розірвання договору фінансового лізингу або в разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу надавалося право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу.
Пунктами 3, 7 частини другої статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" до складу лізингових платежів включаються: сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Слід зазначити, що ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить вичерпного переліку платежів, які відносяться до лізингових платежів, а такий перелік погоджується сторонами умовами договору.
Враховуючи викладене, підписання договору, протоколу, додаткових угод та акту приймання-передачі до договору фінансового лізингу без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості переданої позивачем техніки свідчить про прийняття відповідачем цього предмета лізингу та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку по оплаті позивачу погоджених сторонами лізингових платежів у передбачених графіком сплати лізингових платежів розмірі та строки.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день звернення позивача із вказаною позовною заявою до суду відповідач лізингові платежі та плату за користування об'єктом лізингу не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 152486,19 грн. заборгованості за лізинговими платежами підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючисьст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксбудтранс" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міксбудтранс" (08132, Київська обл., Бучанськийр-н, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 27, офіс 5, код ЄДРПОУ 39037808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 35912126) заборгованість у розмірі 152486 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 16.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.