вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2898/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства “Українська залізниця» (01032, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛЬВІЛ» (08136, Київсбка обл., с. Крюківщина, вул. Вишнева, буд. 17)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство “Львівський електроламповий завод “Іскра» (79027, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14 ЄДРПОУ 00214244)
про стягнення 62462,61 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (далі - відповідач) про стягнення 62 462,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір закупівлі № ОД/НХ-24-260НЮ від 30.05.2024, в порушення умов якого, відповідач, на підставі письмових заявок (вих. НХ04/1421 від 09.08.2024 року та за вих. №НХ04/1697 від 04.09.2024 року), поставив позивачу лампи розжарювання несвоєчасно, у зв'язку з чим відповідно до п. 9.3.1 договору відповідачеві був нарахований штраф у розмірі 15 % вартості непоставленого в строк товару в сумі 62462,61 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
21.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує зазначивши, що в зв'язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочалась внаслідок військової агресії рф, опрацювання заявок, їх отримання, передання інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару дуже ускладнилось та зайняло чимало часу. Крім того, у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що поставляються за зазначеним вище договором - отримано лист, в якому повідомлено, що несвоєчасна поставка товару відбулась не з його вини, а у зв'язку із затримкою виготовлення та поставкою йому товару виробником - Львівським електроламповим заводом «Іскра». Відповідач зазначає, що за результатами розгляду даної справи в нього можуть виникнути підстави для пред'явлення регресного позову до Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра». У зв'язку з чим, відповідач просить суд в позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відмовити.
22.11.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому зазначено, що матеріали справи не містять підтвердження звернень, повідомлень або пояснень відповідача до позивача щодо неможливості своєчасно виконати свої зобов'язання за укладеним договором від 30.05.2024 року. Вказав, що укладаючи договір закупівлі, сторони усвідомлювали, що вказаний договір укладається у період дії військового стану (з 24.02.2022 року - по даний час) і в разі здійснення підприємницької діяльності має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється на власний ризик.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2024 в задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача відмовлено, залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра».
09.01.2025 до суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких зазначено, що за умовами даним договором здійснюється поставка ламп, виробником яких є ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та на жаль, через часті зупинки виробничих ліній під час повітряних тривог, мобілізацію працівників, вимкнення електроенергії на виробництві - виникла затримка виготовлення та поставки товару виробником - ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», тобто затримка поставки виникла не з вини ТОВ «Ельвіл». ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» надало лист, в якому визнало факт порушення строків виготовлення та поставки продукції, погодилося із своїм обов'язком відшкодувати штрафні санкції за порушення строків поставки перед третіми особами, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.06.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Відповідно до умов договору закупівлі № ОД/НХ-24-260НЮ від 30.05.2024 (далі договір), укладеного між сторонами по справі, відповідач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, (лампи розжарювання (МО ДРЛ, ДНАТ), ДК 021:2015-31510000-4 Електричні лампи розжарення вартістю відповідно до Специфікації №1 416 417,40 грн.). Позивач (покупець), в свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов зазначеного договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Умовами п. 4.5. договору сторони визначили, що документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024. На період дії воєнного стану строк дії договору визначається з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовника, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (п. 16.1 Договору).
На виконання умов договору позивачем було направлено відповідачу письмові заявки вих. № НХ-04/1421 від 09.08.2024 та вих. № НХ-04/1697 від 04.09.2024, які вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
В якості доказу на підтвердження факту направлення покупцем на електронну адресу постачальника заявок (вих. № НХ-04/1421 від 09.08.2024 та вих. № НХ-04/1697 від 04.09.2024, які містяться в матеріалах справи) на поставку товару, позивачем додана до позовної заяви відповідна роздруківка з його поштового програмного забезпечення.
Строк поставки товару з урахуванням обумовлених договором 10 робочих днів з моменту надання письмових заявок склав до 23.08.2024 включно та до 18.09.2024 включно.
Проте, відповідач в обумовлений договором строк свої зобов'язання не виконав, (лампи розжарювання (МО ДРЛ, ДНАТ), ДК 021:2015-31510000-4 Електричні лампи розжарення позивачу не поставив.
Відповідно до п. 9.3.1. договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 62462,61 грн. 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено обумовлений сторонами товар, доказом чого є видаткові накладні № 7464 від 06.09.2024, № 7561 від 09.10.2024.
Таким чином, відповідачем умови договору не були виконані своєчасно, зокрема, відповідно до умов договору він повинен був поставити товар по заявці вих. № НХ-04/1421 від 09.08.2024 до 23.08.2024 включно, по заявці вих. № НХ-04/1697 від 04.09.2024 включно, однак здійснив це лише 06.09.2024 та 09.10.2024 відповідно.
Оскільки відповідачем договірні зобов'язання щодо поставки товару не були виконані своєчасно, суд вважає, що позивачем правомірно нараховані 62462,61 грн. 15% штрафу від вартості непоставленого в строк товару, що відповідає п. 9.3.1 Договору, а відтак, зазначені суми підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
При цьому, відповідач у поданому суду відзиві фактично підтвердив прострочення поставки товару за Договором, а судом враховано підстави такого прострочення та приписи ст. 617 ЦК України.
Разом з тим, суд погоджується із твердженнями позивача, що матеріали справи не містять підтвердження звернень, повідомлень або пояснень відповідача до позивача щодо неможливості своєчасно виконати свої зобов'язання за укладеним договором від 30.05.2024 року.
Під час розгляду справи судом також враховано пояснення третьої особи.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідач.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Вишнева, буд. 17, прим. 193, код ЄДРПОУ 40819205) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01032, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) 62462 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 61 коп. штрафу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
Повний текст рішення складено 16.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.