вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/800/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Гриценко Р.О., розглянув матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до Сільськогосподарського кооперативу “Родинний добробут»
08511, Київська область, Фастівський район, село Великі Гуляки, вулиця Дачна, будинок 53, ЄДРПОУ 40077110
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Ярошинська І.А., ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1223854 від 01.05.2025, посвідчення адвоката України № 7751/10 від 19.04.2019;
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №5027від05.03.2025) ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу “Родинний добробут» про стягнення заборгованності.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем з виплати позивачу як асоційованому члену кооперативу - відповідача щорічних виплат на пай за 2022-2023 роки.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2025 позовну заяву (вх. №5027 від 05.03.2025) ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу “Родинний добробут» про стягнення заборгованності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/800/25 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 08.04.2025 о 15:00, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов - 15 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу строк подання відповіді на відзив - до 08.04.2025.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№4654/25 від 07.04.2025) про розгляд справи №911/800/25 без участі сторони позивача.
У підготовче засідання 08.04.2025 представники позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зважаючи на предмет та підстави позову, необхідність визначення остаточного кола обставин, що підлягають встановленню у справі, з'ясування того, чи надав позивач докази, на які посилається у позові та з метою виконання завдань підготовчого провадження, відповідно до частини 1 статті 177, частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про витребування у позивача детального розрахунку позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних із чітким зазначенням періоду нарахування, а також письмові пояснення щодо дії спірного договору про співробітництво #201021-2 від 20.10.2021, а саме: надати відповіді на такі запитання суду: 1) чи звертався позивач з вимогою до відповідача про розірвання спірного договору #201021-2 від 20.10.2021? 2) чи розірваний спірний договір #201021-2 від 20.10.2021?
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав, забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства та у зв'язку із неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2025 витребувано у позивача детальний розрахунок позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних із чітким зазначенням періоду нарахування, письмові пояснення щодо дії спірного договору про співробітництво #201021-2 від 20.10.2021, а саме: надати відповіді на такі запитання суду: 1) чи звертався позивач з вимогою до відповідача про розірвання спірного договору #201021-2 від 20.10.2021? 2) чи розірваний спірний договір #201021-2 від 20.10.2021? у строк - до 05.05.2025; встановлено відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив - до 08.05.2025; продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/800/25 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі №911/800/25 на 08.05.2025 о 10:30.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (вх.№5953/25 від 02.05.2025) про закриття провадження у справі.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення (вх.№5983/25 від 05.05.2025) щодо клопотання про закриття провадження у справі.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№5985/25 від 05.05.2025) про долучення доказів.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№6186/25 від 07.05.2025) про розгляд справи №911/800/25 без участі сторони позивача.
У підготовче засідання 08.05.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
За результатом дослідження змісту позовної заяви, клопотання відповідача про закриття провадження у справі та заперечень позивача щодо клопотання про закриття провадження у справі та приписи чинного законодавства, враховуючи правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 750/319/18, господарський суд зазначає, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, з урахуванням такого.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.
Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (подібне викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20).
Водночас, згідно із частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підлягають розгляду у господарських судах, визначені положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, віднесено до юрисдикції господарських судів: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України віднесено до юрисдикції господарських судів: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Тобто спір між юридичною особою та її членом, який пов'язаний з діяльністю такої юридичної особи, належить до юрисдикції господарських судів як такий, що виникає в корпоративних правовідносинах та є спором корпоративним.
Згідно з частинами 1, 2 статті 96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
Спір у цій справі виник між асоційованим членом Сільськогосподарського кооперативу «Родинний Добробут» ОСОБА_1 і вказаним кооперативом щодо стягнення виплат на пай, визначених договором про співробітництво #201021-2 від 20.10.2021, що укладений між асоційованим членом - позивачем та кооперативом.
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 95 Господарського кодексу України виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.
Особливості створення та ведення господарської діяльності кооперативів визначається Законом України "Про кооперацію".
Право членства в кооперативі - це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права стати членом кооперативу, порядку й умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення й реалізації його правомочностей як поєднання членських прав та обов'язків, припинення членства й виходу з кооперативу. Зміст членських правовідносин становлять суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів щодо утворення кооперативної організації або порядку вступу, прийняття в члени вже діючого кооперативу, участі в діяльності кооперативу, вихід (виключення) з нього. Суб'єктами членських правовідносин, з одного боку виступають особи, які створили кооперативну організацію (засновники), та особи, які стали членами вже діючої кооперативної організації, а з іншого - кооперативна організація як суб'єкт господарювання.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
За предметом правового регулювання зазначена норма права поділяє всі права і обов'язки членів кооперативної організації на:
- управлінські (участь в ухваленні рішень загальними зборами кооперативної організації, а також у роботі інших органів управління кооперативної організації; участь у виконанні рішень органів управління й органів контролю за діяльністю кооперативної організації тощо);
- майнові (участь у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу);
- господарські (участь у господарській діяльності кооперативної організації);
- трудові (виникають у тому разі, якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах);
- соціальні (користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
Закон України "Про кооперацію" визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване та не залежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.
За положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами дійсного члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Законодавче визначення асоційованого членства в кооперативі міститься у статті 14 Закону України "Про кооперацію", за якого асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом лише дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з повними членами кооперативу право на одержання паю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 750/319/18 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Голосіївський квартал" про стягнення з асоційованого члена кооперативу - фізичної особи, коштів за кооперативними договорами дійшла таких висновків: "Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка є членом такого кооперативу та внесла пайовий внесок у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу, що дає переважне порівняно з дійсними членами кооперативу право на одержання паю при ліквідації кооперативу.
Асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не зв'язані з кооперативом трудовою функцією, а беруть лише майнову (інвестиційну) участь у діяльності кооперативу.
Майнова складова правового статусу асоційованого члена наближає його до права участі в господарських товариствах, тоді як повне членство характеризується, насамперед, особистою трудовою участю членів у спільній виробничій діяльності кооперативу.
Асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу. Водночас, асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації. Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними.
Відтак, між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах) та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення його роботи).
При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 Господарського кодексу України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) та статті 96-1 Цивільного кодексу України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає".
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові надала такий правовий висновок: "Системний аналіз Закону України "Про кооперацію", статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та статті 96-1 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин. За таких обставин спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, тобто з корпоративними відносинами. Отже, такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства".
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги наведене, те, що спір, для вирішення якого відбулось звернення до господарського суду, виник між асоційованим членом Сільськогосподарського кооперативу і таким кооперативом щодо стягнення виплат на пай, визначених договором про співробітництво №201021-2 від 20.10.2021, що укладений між асоційованим членом та кооперативом, не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, те, що спір у цій справі виник у правовідносинах, що є подібними до спірних правовідносин у справі № 750/319/18, в постанові в якій Велика Палата Верховного Суду виклала описані вище правові висновки, те, що ці висновки мають бути врахованими за правилами частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, провадження у даній справі слід закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пункту 1 частини1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Роз'ясняючи позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, господарський суд зазначає, що спір має бути вирішений в порядку цивільного судочинства з огляду на суб'єктний склад та характер правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України ,,Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
За відсутності відповідного клопотання позивача про повернення судового збору, питання повернення з державного бюджету судового збору, сплаченого за подання позову, буде вирішено господарським судом у випадку надходження відповідного клопотання ОСОБА_1 .
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
1. Клопотання відповідача (вх.№5953/25 від 02.05.2025) про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Провадження у справі №911/800/25 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу “Родинний добробут» про стягнення заборгованості - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 16.06.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя С.О. Саванчук