ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2025Справа № 910/698/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Сервіс Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс»
про стягнення 55 912,02 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Сервіс Україна» (далі - позивач, ТОВ «ВК Сервіс Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (далі - відповідач, ТОВ «Інтер Буд Сервіс») 55 912,02 грн, з яких: 36 700,00 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 3 254,53 грн та 15 957,49 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 18-11/20 від 18.11.2020 на надання послуг по подачі бетону на відстань в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/698/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 04.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).
На виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 04.02.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0610229227753) на адресу місцезнаходження ТОВ «Інтер Буд Сервіс», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 41.
Відповідно до рекомендованого повідомлення відділення поштового зв'язку Укрпошта про вручення поштового відправлення (№ 0610229227753 (№ 0690289039640) зазначена ухвала суду вручена відповідачу 20.02.2025.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
18.11.2020 між ТОВ «Інтер Буд Сервіс» (далі - Замовник) та ТОВ «ВК Сервіс Україна» (далі - Виконавець) було укладено Договір № 18-11/20 на надання послуг по подачі бетону на відстань (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується надати Замовнику в установленому даним Договором порядку послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача бетононасосом (далі - послуги) на об'єктах Замовника з використанням обладнання, наведеного у Додатку 1 до договору, на умовах згідно даного Договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним Договором. Надання послуг включає в себе знаходження на об?єктів, вказаному Замовником, бетононасосу Виконавця в режимі очікування (тобто без вивантаження бетону з автобетонозмішувача) або в режимі роботи в узгоджений сторонами час.
Вартість послуг за цим Договором, визначається сторонами за фактом їх надання згідно рахунків на оплату Виконавця та актів про надані послуги. Ціни на послуги - договірні (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 3.6. Договору, авансовий платіж за надання послуг, вказаних в рахунку-фактурі Виконавця, Замовник зобов'язується сплатити в розмірі 100%, не пізніше ніж за добу до початку надання послуг. Проте - якщо Замовник надає Виконавцю письмову заявку на виконання послуг з вивантаження бетону бетононасосами, й додає гарантійний лист Замовника на доплату наданих послуг у майбутньому, то розрахунок може відбутися частинами: авансовий платіж зобов'язується сплатити в розмірі 70%, а залишок 30% - протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання Акту передачі-приймання наданих послуг.
Остаточний розрахунок - доплата по додатковим рахункам-фактурам Виконавця за фактично надані послуги, сформованим згідно підписаним листам обліку Виконавця, на об'єктах Замовника уповноваженими особами обох сторін, Замовник проводить не пізніше як за 3 (три) дні після підписання Акту передачі-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін (п. 3.7. Договору).
Умовами п. 3.9. Договору передбачено, що загальна вартість послуг, що надаються згідно даного Договору, визначаються з сум зазначених в актах про надані послуги згідно даного Договору.
Зобов'язання Замовника по оплаті надання послуг вважаються виконаними тільки після надходження на поточний рахунок Виконавця грошових коштів в прядку, передбаченому даним Договором (п. 3.11. Договору).
Обов'язками Замовника є, зокрема, своєчасно сплачувати послуги Виконавця в послідовності, передбаченій в п.п. 3.5-3.12 даного Договору (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 7.3. Договору, передача-приймання наданих послуг у відповідності з даним Договором оформляється сторонами шляхом підписання Актів передачі-приймання наданих послуг. Після надання всіх послуг, передбачених заявкою Замовника, Виконавець надає Акти передачі-приймання послуг, а Замовник зобов'язаний розглянути надані Виконавцем Акти виконаних робіт та листи обліку наданих послуг протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту їх надання, та (або) прийняти виконані роботи, або надати Підряднику письмову мотивовану відмову у прийнятті виконаних робіт із зазначенням переліку виявлених недоліків. В разі немотивованої відмови Замовника підписати вказаний акт, доказом надання послуг є дані листа обліку наданих послуг і вартість наданих послуг розраховується на підставі даних листа обліку, підписаного на об?єктів Замовник: уповноваженими особами обох сторін.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо наприкінці дії даного договору (за 30 календарних днів) сторони в письмовому вигляді не повідомили іншу сторону про його зміни, або скасування, то договір продовжує свою дію до 31.12.2021 (п. 12.3. Договору).
На виконання умов Договору, позивач надав, а відповідач - прийняв обумовлені Договором послуги на загальну суму 36 700,00 грн, на підтвердження чого були надані Акти надання послуг № 1550 від 02.07.2021 на суму 7 000,00 грн (рахунок на оплату покупцю № 1625 від 02.07.2021), № 2183 від 20.08.2021 на суму 27 200,00 грн (рахунок на оплату покупцю № 2321 від 20.08.2021), № 2529 від 16.09.2021 на суму 2 500,00 грн (рахунок на оплату покупцю № 2653 від 16.09.2021), підписані без заперечень представниками сторін та скріплені печатками товариств, копії яких надані в матеріали справи.
Проте, як зазначає позивач, відповідач допустив порушення господарського зобов'язання та не здійснив оплату наданих йому послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 36 700,00 грн, яка також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: 2021 р., підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 22.01.2024, копії яких також надані в матеріали справи.
13.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензійною вимогою від 09.02.2024 про сплату заборгованості у розмірі 36 700,00 грн протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання цієї претензійної вимоги, на підтвердження чого позивачем були надані копії опису вкладення у цінний лист 0101306501802, накладної Укрпошта № 0101306501802 від 13.02.2024 та фіскального чеку від 13.02.2024.
Вказана претензійна вимога була отримана відповідачем 22.02.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101306501802, проте, як вбачається з матеріалів справи, залишена відповідачем без відповіді та належного виконання.
Зазначене і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Правовідносини сторін виникли на підставі Договору № 18-11/20 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 18.11.2020, який за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, зокрема, глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)
Внаслідок укладення вказаного Договору згідно з п. 1 частини другої ст. 11 ЦК України, у сторін виникли цивільні права та обов'язки.
Частиною першою ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалось, на підтвердження надання відповідачу послуг на загальну суму 36 700,00 грн, позивачем були надані Акти надання послуг № 1550 від 02.07.2021 на суму 7 000,00 грн, № 2183 від 20.08.2021 на суму 27 200,00 грн, № 2529 від 16.09.2021 на суму 2 500,00 грн, підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, із зазначенням, що відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.
Окремо претензій та зауважень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг зі сторони відповідача заявлено також не було і в подальшому.
Верховний Суд у справі № 908/771/19 дійшов висновку, що акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі якого виникає обов'язок сплати. Суд касаційної інстанції, застосовуючи ст. 530 ЦК України, зазначив, що саме з часу їх отримання і підписання має відраховуватися строк, визначений у договорі.
Слід зазначити, що судом враховано відсутність посилання на Договір № 18-11/20 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 18.11.2020 в наданих позивачем Актах надання послуг, проте в матеріалах справи відсутні докази існування інших господарських правовідносин, на виконання яких буди надані спірні послуги з вивантаження бетону з автобетонозмішувача автобетононасосом та технічне очікування бетононасосу, ніж заявлені позивачем.
Частиною першою ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами п. 3.7. Договору передбачено, що остаточний розрахунок - доплата по додатковим рахункам-фактурам Виконавця за фактично надані послуги, сформованим згідно підписаним листам обліку Виконавця, на об'єктах Замовника уповноваженими особами обох сторін, Замовник проводить не пізніше як за 3 (три) дні після підписання Акту передачі-приймання наданих послуг уповноваженими представниками сторін.
Проте, доказів здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 36 700,00 грн згідно вказаних Актів надання послуг за період липень - вересень 2021 року в матеріали справи не надано.
Також, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості в розмірі 36 700,00 грн, позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків за період 2021 року, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Інформація, що відображена в підписаному представниками сторін з печатками товариств Акті звірки взаємних розрахунків відносно наявності заборгованості у розмірі 36 700,00 грн, підтверджена наданими в матеріали справи Актами надання послуг за період липень - вересень 2021 року, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками товариств без зауважень, отже цей Акт суд приймає як один із доказів на підтвердження існування викладених позивачем обставин.
Заперечення відповідача щодо даних, зазначених у Акті звірки взаємних розрахунків, в матеріалах справи відсутні.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 36 700,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 254,53 грн та 15 957,49 грн інфляційних втрат, розрахованих за кожним Актом надання послуг окремо, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1. та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Судом враховано, що Договір № 18-11/20 на надання послуг по подачі бетону на відстань від 18.11.2020, з урахуванням п. 12.3., продовжував свою дію до 31.12.2021, а 3% річних та інфляційні втрати розраховані за загальний період з 06.07.2021 по 30.07.2024.
Разом із тим, суд зазначає, що законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні наведеного позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання. Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18.
Оскільки внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання у позивача виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних виникає у позивача за кожен місяць (день) з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково не враховано положення частини п'ятої ст. 254 ЦК України відносно останнього дня строку, що припадає на вихідний (19.09.2021 - неділя), який є перший за ним робочий день (20.09.2021), у зв'язку з чим судом, здійснено власний розрахунок, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 254,32 грн.
Також, суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановив, що розрахунок здійснено арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 15 957,49 грн.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем у позовній заяві повідомлено, що у зв'язку з подачею позову до суду, він планує понести такі витрати, пов'язані з розглядом справи: сума судового збору - 3 028,00 грн та сума витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката - 10 000,00 грн, що включає в себе вивчення наданих позивачем матеріалів та документів для підготовки та подачі до суду позовної заяви, а також написання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Буд Сервіс» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 41; ідентифікаційний код 40725987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Сервіс Україна» (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 5; ідентифікаційний код 38374839) 55 911 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 81 коп., з яких: 36 700 (тридцять шість тисяч сімсот) грн 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 3 254 (три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 32 коп. та 15 957 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 49 коп. інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 99 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова