ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2025Справа № 910/8732/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці від 30 травня 2025 року на дії державного виконавця у справі № 910/8732/19 за позовом Волинської митниці ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" про стягнення 2 694 081,65 грн,
за участю представників:
позивача (скаржника): Пех С.А.;
відповідача: не з'явився;
органу ДВС: не з'явився;
У червні 2019 року Волинська митниця ДФС звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача вартості непоставленого ним товару за договорами: від 25 червня 2019 року № 484-б/18, від 13 грудня 2018 року № 1077, від 21 грудня 2018 року № 1100, - у загальному розмірі 2 694 081,65 грн, з яких: 2 208 674,25 грн - вартість непоставленого товару, 485 407,40 грн - штрафні санкції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 208 674,25 грн основного боргу, 330 800,14 грн пені, 154 607,26 грн штрафу, а також 40 411,22 грн судового збору.
29 жовтня 2019 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
8 вересня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Волинської митниці ДФС надійшла заява від 2 вересня 2020 року № 832-7.3-10-14, у якій остання просила поновити стягувачу пропущений строк для пред'явлення вказаного виконавчого документа до виконання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року задоволено цю заяву.
4 травня 2023 року на адресу суду від Державної митної служби України (далі - Митниця) в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці (далі - Підрозділ) надійшла заява від 27 квітня 2023 року № 7.3-10/14-4717, у якій заявник просив замінити сторону виконавчого провадження № 63385025 (об'єднаного виконавчого провадження № 59404815) - стягувача: Волинську митницю ДФС, на її правонаступника - Митницю в особі Підрозділу, за наказом Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2023 року вказану заяву Митниці задоволено, замінено сторону виконавчого провадження № 63385025 (об'єднаного виконавчого провадження № 59404815) - стягувача: Волинську митницю ДФС, на його правонаступника - Митницю в особі Підрозділу, за наказом Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19.
30 травня 2025 року через систему "Електронний суд" від Митниці в особі Підрозділу надійшла скарга на постанову заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - ВДВС) Коваль Любові Іванівни (далі - Виконавець) від 1 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 63385025 (об'єднане виконавче провадження № 59404815) за наказом Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2025 року вказану скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 червня 2025 року.
4 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Митниці в особі Підрозділу надійшла заява від цієї ж дати про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 9 червня 2025 року задоволено.
6 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від ВДВС надійшли заперечення на скаргу, у яких останній зазначив, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 1 травня 2025 року вказано лише загальні мотиви повернення виконавчого документа стягувачу, які не відображають заходи примусового характеру, вчинені Виконавцем, а відтак не можуть бути підставою для скасування відповідної постанови. При цьому, зазначена постанова містить вказівку на конкретну підставу для повернення виконавчого документа стягувачу - пункт 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). На думку ВДВС, спірна постанова відповідає по формі й змісту вимогам Закону та винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки останнім не передбачено обов'язку відображати перелік усіх здійснених виконавцем виконавчих дій. Разом із цим, ВДВС також повідомило суд про внесення виправлення в оскаржувану постанову шляхом зазначення стягувача - Митниці, замість помилково зазначеної Волинської митниці ДФС.
У судовому засіданні представник Митниці підтримав вищевказану скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники судового процесу про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене засідання не забезпечили.
Відповідно до частини 2 частини 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги встановлений частиною 1 статті 341 ГПК України присічний строк, передбачений для розгляду вказаної скарги, суд дійшов висновку про її розгляд без участі представників боржника та ВДВС.
Розглянувши подану скаргу на дії державного виконавця у справі № 910/8732/19, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї скарги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Судом встановлено, що постановою ВДВС від 27 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63385025 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19.
Однак, 1 травня 2025 року Виконавцем винесено постанову про повернення вищевказаного виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону.
В обґрунтування своєї скарги Митниця посилалася на те, що в мотивувальній частині вказаної постанови зазначено про те, що: "...звернення стягнення на транспортні засоби та нерухоме майно божника є недоцільним, з огляду на перевищення вартості такого майна над наявною сумою боргу". Вказане свідчить про помилковість висновків Виконавця про відсутність у боржника майна, на яке могло бути звернено стягнення за виконавчим документом, та про відсутність підстав для його повернення Митниці на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону. Крім того, у порушення частини 4 статті 37 Закону Виконавцем не було складено відповідного акта. Окрім того, у спірній постанові вказано про повернення виконавчого документа Волинській митниці ДФС, незважаючи на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2023 року останню, як сторону виконавчого провадження, було замінено її правонаступником - Митницею в особі Підрозділу. У зв'язку з цим скаржник просив суд визнати відповідні дії Виконавця неправомірними, а оскаржувану постанову від 1 травня 2025 року - скасувати.
Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частинами 1 та 5 статті 74 Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 341 ГПК України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) (далі - Інструкція), постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа; за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. строку і порядку набрання чинності постановою. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Постанова про повернення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії, а також в електронному кабінеті в ЄСІТС (за наявності). Копії постанов виконавця, передбачені цим пунктом, у день їх винесення надсилаються відповідним органам, установам, посадовим особам для їх виконання. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що в ході проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 63385025 Виконавцем встановлена відсутність будь-якого майна боржника, грошових коштів на рахунках у банківських установах, а також відсутність будь-якого рухомого майна, у тому числі й транспортних засобів. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 24 квітня 2025 року № 423148003, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 червня 2025 року № 429462604, а також відповіді Державної фіскальної служби України від 24 квітня 2025 року на запит Виконавця від 24 квітня 2025 року № 265030647, копія якої міститься в матеріалах виконавчого провадження № 63385025 (Автоматизованій системі виконавчих проваджень за ідентифікатором доступу 9А5Д0А442БГА).
Докази наявності у боржника будь-якого іншого майна чи грошових коштів, на яке можливо звернути стягнення в межах виконавчого провадження № 63385025, скаржником надано не було і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Так само в матеріалах справи відсутні докази того, що Виконавцем не було вчинено всіх необхідних виконавчих дій, передбачених Законом, з метою розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення. Факт існування таких обставин також не був покладений в основу доводів скарги Митниці.
При цьому, згідно з статтею 19 Закону сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
За приписами статті 1 Закону виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, позивач зобов'язаний реалізовувати свої права, брати активну участь і у виконавчому провадженні, у тому числі дізнаватись про хід виконавчого провадження.
Відтак, скаржник не був позбавлений права й можливості ознайомлюватися з документами та інформацією, отриманими Виконавцем у ході проведення заходів з розшуку майна боржника.
При цьому, оскаржувана постанова відповідає вимогам, встановленим пунктом 7 розділу І Інструкції.
У свою чергу, зазначені в мотивувальній часині оскаржуваної постанови мотиви Виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу не можуть бути підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування, оскільки останні жодним чином не нівелюють наявності підтверджених належними доказами передбачених нормою пункту 2 статті 37 Закону (яка чітко зазначена Виконавцем у спірній постанові) підстав для повернення виконавчого документа стягувачу в цій справі - відсутність у боржника майно, на яке може бути звернено стягнення.
Крім того, відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції акт - це лише документ, що фіксує певні встановлені факти або події.
Тобто, передбачений частиною 4 статті 37 Закону акт не є беззаперечним доказом наявності чи відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, як і не є самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду вкладі Касаційного господарського суду від 19 серпня 2021 року в справі № 42/109.
При цьому, ні нормами Закону, ні положеннями Інструкції не передбачено можливість скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу з огляду на відсутність відповідного акта. У зв'язку з цим посилання Митниці на відсутність акта Виконавця як на підставу скасування спірної постанови є необґрунтованими.
Судом також враховано й те, що постановою Виконавця від 6 червня 2025 року було виправлено помилку в оскаржуваній постанові від 1 травня 2025 року та замінено з власної ініціативи помилково зазначеного стягувача - Волинську митницю ДФС, на Митницю.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Митницею в особі Підрозділу не доведено належними доказами порушення оскаржуваними діями та постановою Виконавця її прав як стягувача у виконавчому провадженні № 63385025 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19, суд дійшов висновку про необґрунтованість даної скарги.
Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Отже, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби або приватних виконавців. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21 травня 2021 у справі № 905/64/15.
Вимога Митниці саме про скасування постанови Виконавця суперечить приписам вказаної норми.
Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення поданої скарги.
У той же час, відповідно до частини 5 статті 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищезазначеної скарги.
Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні скарги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Волинської митниці від 30 травня 2025 року на дії заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівни від 1 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 63385025 (об'єднане виконавче провадження № 59404815) за наказом Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в справі № 910/8732/19 щодо примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2019 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складання повного тексту ухвали 16 червня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко