ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2025Справа № 910/204/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель.Буд", м. Київ
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Золотухіна Ю.В. (адвокат за ордером серія АЕ№1272911 від 25.03.2024);
від відповідача: Галайський О.В. (адвокат за ордером серія ВС№1256484 від 25.02.2024).
03.01.2024 року до Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" (позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель.Буд" (відповідач) суми коштів в розмірі 6 765 338,76 грн, суми 3% річних в розмірі 127 892,71 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 39 315,05 грн, суми витрат на проведення перевірки несправності обладнання в розмірі 250 950,00 грн та суми витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 9 936,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №27/01/2023/01ПС від 27.01.2023 року в частині поставки якісної продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Стальконструкція" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
15.01.2024 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2024.
02.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що товар, поставлений позивачеві в повному обсязі, в строк передбачений договором, належним чином упакованим та з усіма супровідними документами. Оскільки товар позивачем був прийнятий без жодних зауважень та претензій і разом з товаром позивачу було надано оригінали всіх товаро супроводжуючих документів, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що поставлений товар був у використанні. При цьому, як зазначає відповідач, з моменту отримання товару позивачем до моменту виявлення недоліків вже минуло півтора місяці, що може свідчити про використання позивачем в цей період товару, поставленого відповідачем. У відзиві також зазначено, що матеріалами справи не підтверджується наявність недоліків товару, виявлених у визначений Договором строк.
22.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем вказано, що повідомлення про виявлені недоліки, як і претензія, направлялись відповідачу, проте повернулись «за закінченням терміну зберігання». У відповіді також зазначено, що Акт про приховані недоліки складається протягом 5 днів з дня виявлення недоліків, що і було вчинено позивачем. Виявлені недоліки товару не дають змоги його експлуатації через те, що товар має неповну комплектацію, містить паролі, тобто був у використанні. Окрім того, висновком експертизи встановлено, що кожен інвертор був у використанні (експлуатації). Враховуючи, що умовами Договору визначено гарантійний строк товару 5 років, тому відповідач мав обов'язок замінити товар, чого не здійснив, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок повернути кошти за неякісний товар.
07.03.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких вказано, що акт про виявлені недоліки не відповідає даті його направлення на адресу відповідача. При цьому, оскільки доступ до товару мав лише позивач, не встановлено як він його використовував та як розпоряджався ним. Також, відповідач наполягав на тому, що позивач порушив порядок виявлення недоліків і повідомлення відповідача про такі виявлені недоліки.
08.03.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель.Буд" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Артель.Буд" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2024.
Судове засідання 25.06.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 наступне засідання у справі призначено на 17.09.2024.
В судових засіданнях 17.09.2024 та 17.12.2024 судом оголошувались перерви до 17.12.204 та до 25.02.2025 відповідно.
Ухвалою від 24.01.2025 року повідомлено сторін, що засідання 25.02.2025 не відбудеться, у зв'язку з проходженням суддею Морозовим С.М. навчання в Національній школі суддів. Наступне засідання призначено на 04.02.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 постановлено повернутись до розгляду справи №910/204/24 в підготовчому провадженні.
В підготовчому засіданні 04.02.2025 судом було оголошено перерву до 18.03.2025 та запропоновано відповідачу надати до суду документи на підтверження якості поставленого за Договором товару та документи на підтвердження ввезення товару на митну територію України.
10.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява (письмові пояснення), в яких зазначено, що всі оригінали товаро супровідних документів надані позивачу, а у відповідача вони відсутні, оскільки змінювалось керівництво відповідача.
26.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на заяву (письмові пояснення) відповідача та заява про уточнення позовних вимог. У відповіді на заяву відповідача позивачем зазначено, що всі документи, в тому числі товаро супроводжуючі документи митного оформлення, зберігаються 5 років, однак відповідач їх не надав, що свідчить про поставку позивачу товару, який завезений на митну територію України з порушеннями, товару, що був у використанні.
В підготовчому засіданні 18.03.2025 судом було відмовлено в прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог та оголошено перерву до 01.04.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2025.
В судовому засіданні 20.05.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Артіль.Буд» (надалі також - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція» (надалі також - покупець, позивач) укладено Договір поставки №27/01/2023-01ПС (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник на передбачених Договором умовах зобов'язується передати у власність покупцю обладнання (далі по тексту - товар), найменування, кількість та асортимент якого зазначені у Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною Договору, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до вимог положень Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця після здійснення покупцем повної оплати за товару, з урахуванням вимог п. 4.2., 4.5. Договору та Специфікації.
Постачальник одночасно з поставкою товару повинен надати покупцю оригінали наступних документів на товар: сертифікат якості на товар, видаткову накладну, транспортні документи. (п. 2.6. Договору).
Пунктом 2.7. Договору визначено, що приймання товару по якості та кількості здійснюються при передачі товару постачальником покупцеві, приймання товару здійснюється відповідно до Додатку (Специфікації) до Договору, вимогам виробника товару, по кількості - шляхом перерахування, по якості - згідно документів, що підтверджують якість товару або технічним вимогам виробника.
Сторони складають та підписують Акт про виявлені недоліки, на підставі якого покупець на власний розсуд має право:
- вимагати усунення виявлених недоліків товару протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами Акту про виявлені розбіжності. Усі витрати, пов'язані із заміною/допоставкою продукції несе постачальник (п. 2.8.1. Договору);
- відмовитися від приймання товару та вимагати повернення сплачених грошових коштів (п. 2.8.2. Договору).
Інформацію про прийняте покупцем рішення сторони зазначають в Акті про виявлені розбіжності. Акт про виявлені розбіжності повинен бути складений в 2 примірниках, один з яких передається постачальнику відразу після його складання, або надсилається поштою за адресою постачальника протягом 5 робочих днів від дати його складання. (п. 2.9. та п. 2.10. Договору).
Якість товару повинна відповідати діючим світовим стандартам та має бути підтверджена відповідною технічною документацією та іншими документами, що посвідчують якість товару. (п. 3.1. Договору).
Постачальник гарантує, що товар не має дефектів і відповідає технічним характеристикам, зазначеним у відповідній технічній документації товару. (п. 3.2. Договору).
Відповідно до пунктів 3.4. та 3.6. Договору гарантійний строк товару складає 5 років з дати поставки товару від заводу виробника. Гарантія поширюється на недоліки товару викликані невідповідною якістю, що була заявлена постачальником (заводом-виробником) та які не могли бути виявлені при прийманні товару і виявлені лише в процесі підготовки до монтажу, випробуванні або використанні (експлуатації) товару.
Оплата за товар, визначена у Специфікаціях, здійснюється покупцем у наступному порядку: передплата у розмірі 100% від суми замовленого товару, а саме 6 765 338,76 грн без ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника. (п. 4.2. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. (п. 5.1. Договору).
При виявленні протягом гарантійного строку недоліків товару покупець має повідомити постачальника про це не пізніше 10-денного строку з моменту виявлення, направивши письмову претензію. Строки усунення виявлених недоліків не повинні перевищувати 10 календарних днів з моменту відправлення постачальнику такої претензії. В зазначений строк постачальник зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти чи-або недоліки товару, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації або зберігання товару. У випадку неможливості усунення дефектів товару або здійснення заміни, постачальник зобов'язується відшкодувати покупцю вартість дефектного товару на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця. (п. 6.2. Договору).
Специфікацією №1 від 27.01.2023 року до Договору сторони оформили перелік найменування товару (інвентори мережеві Huawei), його кількість та вартість.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було здійснено 100% оплату вартості товару на суму в розмірі 6 765 338,76 грн згідно платіжної інструкції №17800 від 30.01.2023 року.
В подальшому, на підставі видаткової накладної №32 від 31.01.2023 року відповідачем було поставлено позивачу інвентори мережеві Huawei в кількості 155 штук на загальну суму в розмірі 6 765 338,76 грн.
В процесі підготовки до монтажу, випробуванні та використанні (експлуатації) товару, згідно умов Договору, позивачем було виявлено приховані недоліки поставленого відповідачем товару.
Так, 15.03.2023 року позивачем було складено Повідомлення про виклик представника постачальника №15/03-3, яким позивач просив відповідача прийняти участь в складанні двостороннього акту про приховані недоліки товару, оскільки позивачем виявлено, що поставлені інвертори мають не повну комплектацію та вже були у використанні до моменту поставки.
Зазначене повідомлення позивачем направлено на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення (№4909401683391) 12.04.2023 року (докази чого містять в матеріалах справи), однак не було вручене відповідачу «за закінченням терміну зберігання» та було повернуто відправнику.
У зв'язку з неврученням Повідомлення про виклик представника постачальника №15/03-3 від 15.03.2023 року відповідачу, позивачем за підписом директора складено Акт про виявлені недоліки товару від 21.04.2023 року, в якому зазначено, що кожен із 154 штук поставлених інверторів має недоліки: був у використанні, не повна комплектація, вигорів, стоїть пароль, конектор розшатаний. При цьому, 155-й інвертор, який мав бути поставлений, (серійний номер HV20В0003411) відсутній.
В подальшому, позивачем складено та надіслано відповідачу претензію №25/04-1 від 25.04.2023 року з вимогою повернути сплачені кошти, у зв'язку з неякісністю та неможливістю експлуатації поставленого відповідачем товару (направлено засобами поштового зв'язку за №4909401687524 26.04.2023 року) (не було вручене відповідачу «за закінченням терміну зберігання» та було повернуто відправнику).
Задля підтвердження якості/неякісності товару позивачем, як замовником, було укладено Договір про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Стратегія» (виконавець), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надати послуги з діагностики обладнання та устаткування, наданого замовником, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити такі послуги.
Додатком №1 до Договору про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року оформлено кошторис на послуги по діагностиці обладнання.
Додатком №2 до Договору про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року оформлено специфікацію №1 щодо вартості наданих послуг.
На виконання Договору про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Стратегія» було складено Акт перевірки несправності обладнання від 02.10.2023 року, відповідно до змісту якого: кожен зі 154 інвенторів, наданих на дослідження, мають недоліки: несправний, був у використанні, не повний комплект.
На підтвердження виконання Договору про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року до матеріалів долучено акти надання послуг: №209 від 21.07.2023 року на суму 32 028,00 грн, №244 від 02.08.2023 року на суму 5 400,00 грн, №249 від 28.08.2023 року на суму 213 522,00 грн.
Позивачем вказані акти оплачено згідно наступних платіжних інструкцій: №19911 від 21.07.2023 року на суму 32 028,00 грн, №20729 від 04.09.2023 року на суму, №20204 від 03.08.2023 року на суму 5 400,00 грн.
Також, 20.10.2023 року позивачем отримано висновок експерта №ГО-807, складений експертом Дніпропетровської торгово-промислової палати Більговським Валерієм, відповідно до якого 154 інвертори, поставлені за Договором мають недоліки: несправні, були у використанні, не повний комплект.
За товарознавчу експертизу згідно Акту №ГО-807 від 20.10.2023 року позивачем сплачено 9 936,00 грн (платіжна інструкція №21483 від 16.10.2023 року).
У зв'язку з тим, що, відповідачем не прийнято жодного рішення щодо заміни товару чи повернення коштів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з вимогою про стягнення з відповідача суми вартості товару в розмірі 6 765 338,76 грн, суми 3% річних в розмірі 127 892,71 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 39 315,05 грн, суми витрат на проведення перевірки несправності обладнання в розмірі 250 950,00 грн та суми витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 9 936,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що товар, поставлений позивачеві в повному обсязі, в строк передбачений договором, належним чином упакованим та з усіма супровідними документами. Оскільки товар позивачем був прийнятий без жодних зауважень та претензій і разом з товаром позивачу було надано оригінали всіх товаро супроводжуючих документів, не відповідають дійсності твердження позивача про те, що поставлений товар був у використанні. При цьому, з моменту отримання товару позивачем до моменту виявлення недоліків вже минуло півтора місяці, що може свідчити про використання позивачем в цей період товару, поставленого відповідачем. У відзиві також зазначено відповідачем, що матеріалами справи не підтверджується наявність недоліків товару, виявлених у визначений Договором строк. Також відповідач вказував, що акт про виявлені недоліки не відповідає даті його направлення на адресу відповідача. При цьому, оскільки доступ до товару мав лише позивач, не встановлено як він його використовував та як розпоряджався ним. Також, відповідач наполягав на тому, що позивач порушив порядок виявлення недоліків і повідомлення відповідача про такі виявлені недоліки. Щодо товаро супроводжуючих документів, то відповідачем повідомлено суд, що всі оригінали товаро супровідних документів надані позивачу, а у відповідача вони відсутні, оскільки змінювалось керівництво відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
За положеннями частин 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Норми статей 675, 678, 679, 680 ЦК України передбачають, зокрема, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості у момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Гарантії якості товару, визначені статтею 675 ЦК України, вказують, зокрема, що договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) (ч. 2 ст. 675 ЦК України), тобто, строк, протягом якого виробник (продавець) зобов'язаний забезпечити застосування (використання) товару за призначенням. В такому разі продавець приймає на себе зобов'язання, що товар відповідатиме вимогам покупця не лише на час його передачі, але й на строк, встановлений договором.
Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України).
Відповідно до частин 1-6 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).
Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.
Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб.
Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Разом із цим, ст. 678 ЦК України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.
За ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
В силу положень ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві, або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечують обставин поставки відповідачем позивачу інвенторів, згідно умов Договору.
Проте, відповідачем заперечується обставина неякісності поставленого за Договором товару.
Так, умовами Договору, а саме п. 3.2., визначено, що постачальник гарантує, що товар не має дефектів і відповідає технічним характеристикам, зазначеним у відповідній технічній документації товару.
Пунктами 2.8.1. та 2.8.2. Договору визначено, що сторони складають та підписують Акт про виявлені недоліки, на підставі якого покупець на власний розсуд має право:
- вимагати усунення виявлених недоліків товару протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами Акту про виявлені розбіжності. Усі витрати, пов'язані із заміною/допоставкою продукції несе постачальник;
- відмовитися від приймання товару та вимагати повернення сплачених грошових коштів.
Інформацію про прийняте покупцем рішення сторони зазначають в Акті про виявлені розбіжності. Акт про виявлені розбіжності повинен бути складений в 2 примірниках, один з яких передається постачальнику відразу після його складання, або надсилається поштою за адресою постачальника протягом 5 робочих днів від дати його складання. (п. 2.9. та п. 2.10. Договору).
15.03.2023 року позивачем було складено Повідомлення про виклик представника постачальника №15/03-3, яким позивач просив відповідача прийняти участь в складанні двостороннього акту про приховані недоліки товару.
Проте, повідомлення позивача (№4909401683391 від 12.04.2023 року) не було вручене відповідачу «за закінченням терміну зберігання» та було повернуто відправнику (докази чого містять в матеріалах справи).
В подальшому, позивачем складено та надіслано відповідачу претензію №25/04-1 від 25.04.2023 року з вимогою повернути сплачені кошти, яке також не було вручене відповідачу «за закінченням терміну зберігання» та було повернуто відправнику (відправлення №4909401687524 26.04.2023 року) (докази чого містять в матеріалах справи).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Поштові картки, листи з позначкою Вручити особисто, рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил).
Рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку (п. 81 Правил).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом прийнято до уваги, що позивачем було вжито належних заходів, щодо повідомлення відповідача про виявлені приховані недоліки товару.
Окрім того, суд зазначає, що судові документи направлені відповідачу на його офіційну адресу також повернуті до суду як не вручені «за закінченням терміну зберігання» (докази чого містяться в матеріалах справи).
При цьому, відповідно до п. 3.1. Договору якість товару повинна відповідати діючим світовим стандартам та має бути підтверджена відповідною технічною документацією та іншими документами, що посвідчують якість товару.
Відповідно до пунктів 3.4. та 3.6. Договору гарантійний строк товару складає 5 років з дати поставки товару від заводу виробника. Гарантія поширюється на недоліки товару викликані невідповідною якістю, що була заявлена постачальником (заводом-виробником) та які не могли бути виявлені при прийманні товару і виявлені лише в процесі підготовки до монтажу, випробуванні або використанні (експлуатації) товару.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4 ст. 268 ГК України).
На підтвердження якості товару, поставленого відповідачем, а також докази того, що товар було ввезено на митну територію України в межах укладеного між сторонами даної справи Договору, судом було запропоновано відповідачу надати відповідні підтверджуючі документи.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проте, в противагу зазначених норм, відповідачем не надано до суду відповідної технічної документації чи інших документів, що посвідчують якість товару, а лише зазначено, що всі оригінали товаро супровідних документів надані позивачу, а у відповідача вони відсутні, оскільки змінювалось керівництво відповідача.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регулятором поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.
Отже, встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач такого принципу добросовісності не дотримався та не довів обставин якісності товару.
Натомість, згідно наданих позивачем Акту перевірки несправності обладнання від 02.10.2023 року (складений Товариством з обмеженою відповідальністю Геліос Стратегія») та Висновку експерта №ГО-807 від 20.10.2023 року (складений експертом Дніпропетровської торгово-промислової палати Більговським Валерієм), кожен зі 154 інвенторів (враховуючи, що 155-й інвертор з серійним номером HV20В0003411 загалі не поставлений), мають суттєві недоліки (несправний, був у використанні, не повний комплект) які не дозволяють їх експлуатацію позивачем.
Таким чином, надані до матеріалів справи зазначені вище докази підтвердили обставину неякісності (наявності прихованих недоліків) поставленого відповідачем позивачу згідно умов Договору товару.
Умовами п. 6.2. Договору визначено, що у випадку неможливості усунення дефектів товару або здійснення заміни, постачальник зобов'язується відшкодувати покупцю вартість дефектного товару на протязі 14 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.
Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені ст. 678 ЦК України, згідно з ч. 2 якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Наведене вище свідчить, що приписами даної статті встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої суми.
Зазначене право покупця також передбачено ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Положенням абз. 1 ч. 2 ст. 673 ЦК України передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Частиною 4 ст. 673 ЦК України визначено, що якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Статтею 674 ЦК України закріплено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та ін. нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Згідно з положеннями ст. 676 ЦК України, законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності). Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.
Згідно з ч. 1 ст. 679 ЦК України, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Частиною 2 ст. 679 ЦК України передбачено, що якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару (ч. 2 ст. 678 ЦК України).
З підстав викладених вище, а також враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки за Договором належної якості, в противагу чого позивачем надано до матеріалів справи докази на підтвердження неякісності поставленого відповідачем товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості неякісного товару в сумі 6 765 338,76 грн.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 127 892,71 грн суми 3% річних та 39 15,05 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 127 892,71 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 39 315,05 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума суми коштів в розмірі 6 765 338,76 грн, сума 3% річних в розмірі 127 892,71 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 39 315,05 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Так, позивачем до матеріалів справи надано докази на підтвердження здійснення оплати вартості перевірки несправності обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос Стратегія» за Договором про надання послуг з діагностики обладнання/устаткування №Д-0906/3 від 06.06.2023 року на суму в розмірі 250 950,00 грн (платіжні інструкції: №19911 від 21.07.2023 року на суму 32 028,00 грн, №20729 від 04.09.2023 року на суму, №20204 від 03.08.2023 року на суму 5 400,00 грн) та вартості витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 9 936,00 грн (платіжна інструкція №21483 від 16.10.2023 року).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 107 901,49 грн, суми витрати на проведення перевірки несправності обладнання в розмірі 250 950,00 грн та сума витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 9 936,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель.Буд» (код ЄДРПОУ 43765315, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 43/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція» (код ЄДРПОУ 38677882, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 36А) суму коштів в розмірі 6 765 338,76 грн (шість мільйонів сімсот шістдесят п'ять тисяч триста тридцять вісім гривень 76 копійок), суму 3% річних в розмірі 127 892,71 грн (сто двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто дві гривни 71 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 39 315,05 грн (тридцять дев'ять тисяч триста п'ятнадцять гривень 05 копійок), суму витрат на проведення перевірки несправності обладнання в розмірі 250 950,00 грн (двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), суму витрат на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 9 936,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 107 901,49 грн (сто сім тисяч дев'ятсот одна гривня 49 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 16.06.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ