ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2025Справа № 910/4310/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
про стягнення 1 235 725, 96 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1 235 725,96 грн, з яких: 705 766,40 грн 3% річних та 529 959,56 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про участь у балансуючому ринку №2350-04015 від 01.10.2022 та вимогою сплатити суму відповідальності за невиконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/4310/25, визнано справу малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
01.05.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву до 07.05.2024 включно, з посиланням на те, що для надання обґрунтованого відзиву, враховуючи зміст і обсяг позову, необхідний додатковий час.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 07.05.2025 включно.
08.05.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому останній заперечує проти задоволення позову, та, зокрема, зазначає, що позивачем не доведено факту надсилання подекадних рахунків відповідачу, а тому позовні вимоги позивача є недоведеними та задоволенню не підлягають.
12.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з доводами викладеними у відзиві, та зазначає, що відповідач намагається повторно оцінити обставини виникнення суми основного боргу в розмірі 35 682 168, 28 грн, що встановлені рішенням суду в справі № 905/534/25, зокрема, про надсилання подекадних рахунків відповідачу, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України доказуванню не підлягають.
22.05.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху.
23.05.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження та надано позивачу строк на усунення недоліків.
26.05.2025 від представника позивача на виконання вимог ухвали від 26.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 продовжено розгляд справи після залишення її без руху за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
03.06.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
09.06.2025 від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
09.11.2023 рішенням Господарського суду Донецької області в справі № 905/534/23, яке набрало законної сили 18.01.2024, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» про стягнення 21 828, 14 грн задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 21 603, 11 грн. Задоволено зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 35 682 168, 28 грн та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» суму боргу у розмірі 35 682 168, 28 грн. Проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» суму боргу в розмірі 35 660 565, 17 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» судові витрати в розмірі 532 576, 33 грн. У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» про відстрочення виконання рішення в справі № 905/534/23 відмовлено.
Так, у межах справи судом було встановлено наявність заборгованості в Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕНЕРГЕТИЧНА СТАНЦІЯ» за договором про участь у балансуючому ринку № 2350-04015 від 01.10.2022 в редакції, що затверджена Наказом НЕК «Укренерго» № 57 від 27.01.2023.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що сума основного боргу в розмірі 35 682 168, 28 грн була сплачена відповідачем лише 17.10.2024, а тому враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору та в подальшому судового рішення, позивач просить суд стягнути з відповідача 705 766, 40 грн 3% річних за загальний період з 21.04.2023 по 16.01.2024 та 529 959,56 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по жовтень 2024 року.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Донецької області в справі № 905/534/23 від 09.11.2023, яке набрало законної сили 18.01.2024, було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов?язання за договором про участь у балансуючому ринку № 2350-04015 від 01.10.2022 (надалі - договір) в редакції, що затверджена Наказом НЕК «Укренерго» № 57 від 27.01.2023, в частині повної та своєчасної оплати проданої електричної енергії та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем станом в розмірі 35 682 168, 28 грн.
Отже, оскільки в даній справі та в справі № 905/534/23 беруть участь ті самі особи, та правовідносини стосуються того самого договору про участь у балансуючому ринку № 2350-04015 від 01.10.2022, то обставини встановлені в рішенні Господарського суду Донецької області в справі № 905/534/23 не підлягають повторному доказуванню в даній справі.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
Згідно з укладеним між сторонами договором про надання послуг з передачі електричної енергії Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» є постачальником послуг з балансування (надалі - ППБ), а Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» є оператором системи передачі (надалі - ОСП).
Як визначено у ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії (п.п. 7, 12, 46 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
На балансуючому ринку оператором системи передачі (ОСП) здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Згідно ч.7 ст.68 Закону України «Про ринок електричної енергії» за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Як установлено судом у справі № 905/534/23 від 09.11.2023, через систему управління ринком Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» були виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО», а саме рахунки: від 14.04.2023 № 1404202300006 на суму 6 471 331, 42 грн, від 26.04.2023 № 2604202300406 на суму 2 784 002, 63 грн, від 04.05.2023 № 0405202300005 на суму 5 785 462, 62 грн, від 16.05.2023 № 1605202300200 на суму 3 503 443, 51 грн, від 15.06.2023 № 1506202300005 на суму 1 078 426, 50 грн, від 06.06.2023 № 0606202300548 на суму 1 616 214, 70 грн, від 26.06.2023 № 2606202300202 на суму 6 717 961, 09грн, від 06.07.2023 № 0607202300205 на суму 7 725 325, 81грн.
Дата формування рахунків у системі управління ринком є датою направлення рахунків (платіжних документів).
За умовами пп.1. п.5.3. договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (ППБ) має право отримувати від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (ОСП) оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.
Відповідно до пп. 1 п. 5.4 договору ОСП зобов'язується: здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим договором.
За приписами п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Щодо доводів відповідача, що позивачем не доведено факту надсилання подекадних рахунків відповідачу, суд у справі № 905/534/23 зазначив таке.
Посилання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» не надав доказів виставлення рахунків у СУР та не виконав у повному обсязі зобов'язання по наданню рахунків та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, судом до уваги не приймались, оскільки спростовувались наявними матеріалами справи.
Крім того, суд у справі № 905/534/23 зауважив на тому, що ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків є належним (пункт 15 постанови Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №910/15364/20).
Отже, суд відхиляє, як необґрунтовані, посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту надсилання подекадних рахунків відповідачу, оскільки дані твердження вже були відхилені судом у справі № 905/534/23, а в даній справі відповідач намагається повторно оцінити обставини виникнення суми основного боргу в розмірі 35 682 168, 28 грн, які встановлені рішенням суду у вказаній справі, що суперечить положенням ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд у справі № 905/534/23 дійшов висновку, що строк оплати поставленої позивачем за зустрічним позовом у період з квітня по липень 2023 року балансуючої електричної енергії є таким, що настав.
Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення 3% річних у розмірі 705 766, 40 грн за загальний період з 21.04.2023 по 16.01.2024 та 529 959,56 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по жовтень 2024 року.
Відповідно до норм статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов?язання. У той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов?язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов?язання, зокрема, після прийняття судом відповідного рішення.
Так, з урахуванням пп. 1 п. 5.4 договору та п. 7.7.4 гл. 7.7 розділу VII Правил ринку, відповідач повинен був здійснювати оплату за продану позивачем електричну енергію наступним чином:
- за рахунком-фактурою № 140420230006 від 14.04.2023 на суму 6 471 331, 42 грн до 20.04.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 2604202300406 від 26.04.2023 на суму 2 784 002, 63 грн до 02.05.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 0405202300005 від 04.05.2023 на суму 5 785 462, 62 грн до 10.05.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 1605202300200 від 16.05.2023 на суму 3 503 443, 51 грн до 22.05.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 0606202300548 від 06.06.2023 на суму 1 616 214, 70 грн до 12.06.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 1506202300005 від 15.06.2023 на суму 1 078 426, 50 грн до 21.06.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 2606202300202 від 26.06.2023 на суму 6 717 961, 09 грн до 30.06.2023 включно;
- за рахунком-фактурою № 0607202300205 від 06.07.2023 на суму 7 725 325, 81 грн до 12.07.2023 включно.
Як убачається з матеріалів справи, за загальний період з 30.01.2024 по 17.10.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 35 682 168, 28 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»: № 24130G16A від 30.01.2024 на суму 1 078 426, 50 грн, № 24130G15A від 30.01.2024 на суму 1 616 214, 70 грн, № 24130G12A від 30.01.2024 на суму 2 784 002, 63 грн, № 24130G14A від 30.01.2024 на суму 3 503 443, 51 грн, № 24130G13A від 30.01.2024 на суму 5 785 462, 62 грн, № 24130G11A від 30.01.2024 на суму 6 471 331, 42 грн, № 24130G17A від 30.01.2024 на суму 6 717 961, 09 грн, № 24130G18A від 30.01.2024 на суму 7 703 722, 70 грн, № 000000511 від 11.10.2024 на суму 374, 30 грн, № 000001741 від 14.10.2024 на суму 338, 70 грн, № 000000656 від 15.10.2024 на суму 29, 95 грн, № 000000589 від 16.10.2024 на суму 533, 45 грн, № 000001811 від 17.10.2024 на суму 20 326, 71 грн.
У зв?язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов?язання відповідачем у розмірі 35 682 168, 28 грн, позивачем здійснено нарахування 3% річних у розмірі 705 766, 40 грн за загальний період з 21.04.2023 по 16.01.2024 та 529 959,56 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по жовтень 2024 року.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов?язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов?язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов?язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об?єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 705 766, 40 грн за загальний період з 21.04.2023 по 16.01.2024, суд встановив що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 529 959, 56 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по жовтень 2024 року, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції, а також невірно пораховано інфляційні втрати за рахунком-фактурою № 0607202300205 від 06.07.2023 за січень 2024 року. Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем:
Рахунок-фактураСума боргу (грн)Оплата (грн)Період нарахуванняІнфляційні втрати
№ 140420230006 від 14.04.20236 471 331, 426 471 331, 42 (30.01.2024)Травень 2023 - Січень 2024142 290, 66
№ 2604202300406 від 26.04.20232 784 002, 632 784 002, 63 (30.01.2024)Травень 2023 - Січень 202461 214, 23
№ 0405202300005 від 04.05.20235 785 462, 625 785 462, 62 (30.01.2024)Травень 2023 - Січень 2024127 209, 88
№ 1605202300200 від 16.05.20233 503 443, 513 503 443, 51 (30.01.2024)Червень 2023 - Січень 202459 219, 86
№ 0606202300548 від 06.06.20231 616 214, 701 616 214, 70 (30.01.2024)Червень 2023 - Січень 202427 319, 41
№ 1506202300005 від 15.06.20231 078 426, 501 078 426, 50 (30.01.2024)Липень 2023 - Січень 20249 525, 39
№ 2606202300202 від 26.06.20236 717 961, 096 717 961, 09 (30.01.2024)Липень 2023 - Січень 202459 337, 53
№ 0607202300205 від 06.07.20237 725 325, 81 Липень 2023 - Грудень 202337 185, 24
7 703 722, 707 703 722, 70 (30.01.2024)Січень 202430 814, 89
21 603, 11374, 30 (11.10.2024)Лютий 2024 - Жовтень 20241 715, 98
21 228, 81338, 70 (14.10.2024)
20 890, 1129, 95 (15.10.2024)
20 860, 16533, 45 (16.10.2024)
20 326, 7120 326, 71 (17.10.2024)
Всього:555 833, 07
Отже, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з травня 2023 року по жовтень 2024 року складає 555 833, 07 грн, що більше, ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому вимога позивача, про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, проте невірною та враховуючи положення ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 529 959, 56 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 705 766, 40 грн та 529 959, 56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» (69006, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, будинок 20, ідентифікаційний код 43594541) 705 766 (сімсот п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 40 коп. 3% річних, 529 959 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 56 коп. інфляційних втрат та 14 828 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 71 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань