ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2025Справа № 910/4147/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Розе Геннадія Олександровича
про стягнення 154 796, 79 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Розе Геннадія Олександровича (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 154 796, 79 грн, з яких: 115 166, 67 грн основний борг за спожиту теплову енергію, 30 014, 94 грн інфляційні втрати, 7 807, 43 грн 3% річних, 894, 26 грн пеня та 913, 49 грн заборгованість за абонентське обслуговування з постачання гарячої води.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 185, 190, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 901, 903, 936, 938, 942, 946, 948 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №3010016-0102 на постачання теплової енергії від 14.03.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/4147/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Також з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 03061, місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 40, а також на адресу зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: 03058, місто Київ, вулиця Тетянинська, будинок 33, квартира 33.
Однак, два конверти, які були направлені на дві адреси відповідачу, з ухвалою про відкриття провадження в справі від 24.03.2025, були повернуті з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/4147/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з типовим договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 25.04.2016 (надалі - договір оренди), що міститься в матеріалах справи, укладеного між Державним житлово-комунальним підприємством НАН України, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, вбачається, що відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 108, 0 кв.м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24.
Відповідно до п. 10.1. договору оренди, він діє з 25.04.2016 по 31.12.2019 включно. У подальшому, додатковою угодою від 31.12.2019 строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2020, а додатковою угодою від 31.01.2021 до 31.12.2021.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 01.05.2018 позивач здійснює постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
14.03.2019 між позивачем (надалі - теплопостачальна організація) та відповідачем (надалі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії № 3010016-0102 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.2.1. та п. 2.2.2. договору, теплопостачальна організація зобов'язується:
- постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору;
- підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2).
Пунктом 2.3.2. договору визначено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, підключення теплової енергії до систем теплоспоживання абонента здійснюється відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації про початок опалювального періоду за умови здійснення абонентом передплати згідно обсягів, зазначених у додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 5.1. договору, облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».
Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до договору (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 5.3. договору, в разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі.
Згідно з п. 8.1. - п. 8.3. договору, він набуває чинності з 01.03.2019 та діє до 31.12.2019. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення господарським судом; передбачених п. 6.4.1. договору; ліквідація сторін.
Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії відповідачу.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 50 964, 41 грн з ПДВ.
Пунктом 4 додатку № 1 до договору визначено, що дата зняття абонентом показників приладів обліку - 25 число поточного місяця, а надання звіту в ЦОК за адресою проспект Повітрофлотський, будинок 58 не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Додатком № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.
За умовами п. 2 додатку № 4 до договору абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з довідкою даних по об'єкту відповідача (додаток № 8 до договору), за адресою м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24, з опалювальною площею 108, 0 кв.м. опалення здійснюється від теплових мереж позивача за особовим рахунком № 3010016-0102.
14.09.2020 відповідач звернувся із заявою до позивача, в якій просив продовжити дію договору, в зв'язку з отриманням нового договору оренди.
У відповідь на вказану заяву позивач листом від 15.09.2020 № 30/5/3/9902 повідомив позивача про продовження терміну дії договору на постачання теплової енергії № 3010016-0102 від 14.03.2019 до 31.12.2020.
Отже, договір на постачання теплової енергії № 3010016-0102 від 14.03.2019 припинив свою дію 31.12.2020, доказів продовження строку дії вказаного договору матеріали справи не містять.
За актом прийому-передачі нерухомого майна від 22.01.2024 (а.с. 38) відповідач повернув/передав, а Державне житлово-комунальним підприємством НАН України прийняло нежитлове приміщення, загальною площею 108, 0 кв.м., що розміщено в гуртожитку НАН України за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24.
Таким чином відповідач у спірний період (з листопада 2021 року по січень 2024 року) користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24.
15.02.2024 відповідач звернувся із заявою до позивача, в якій просив розірвати договір на постачання теплової енергії № 3010016-0102 від 14.03.2019, у зв'язку з припиненням договору оренди приміщення за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав свої грошові зобов'язання за договором на постачання теплової енергії, внаслідок чого, за період з листопада 2021 року по лютий 2024 року у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 115 166, 67 грн та за період з лютого 2024 року по січень 2025 року утворилась заборгованість за абонентське обслуговування з постачання гарячої води в розмірі 913, 49 грн, що підтверджується актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи; актом прийняття теплового вузла обліку; корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, відомостями споживання теплової енергії.
Спір у даній справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої теплової енергії в з листопада 2021 року по січень 2024 року та з оплати абонентського обслуговування з постачання гарячої води за період з лютого 2024 року по січень 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 115 166, 67 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 30 014, 94 грн інфляційних втрат, 7 807, 43 грн 3% річних, 894, 26 грн пені та 913, 49 грн заборгованості за абонентське обслуговування з постачання гарячої води.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, у тому числі, параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання» проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц та від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17)
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Будинок за адресою м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24, обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наданими позивачем щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 55-98).
Позивачем за період з листопада 2021 року по січень 2024 року було поставлено теплову енергію до нежитлового приміщення, загальною площею 108, 0 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24 на загальну суму 119 541, 67 грн, на підтвердження чого позивачем надано:
- копії актів прийняття теплового вузла обліку від 29.03.2005 та від 08.07.2005 (а.с. 44-45);
- копії актів перевірки вузла обліку теплової енергії споживача: № 7705615 і № 7056016 від 11.05.2021 (а.с. 46-47);
- копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2022-2023 роки: № 04583 від 27.06.2022 і № 04584 від 27.06.2022; копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2023-2024 роки: № 234258 від 15.08.2023 і № 234257 від 25.08.2023; копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2024-2025 роки: № 627 і № 628 від 16.08.2024 (а.с. 48-53);
- копію корінцю наряду на включення опалення № 698 від 22.10.2021 та відключення опалення № 501 від 26.03.2022; копію корінцю наряду на включення опалення № 2535 від 20.10.2022 та відключення опалення № 915 від 08.04.2023; копію корінцю наряду на включення опалення № 690 від 16.10.2023 та відключення опалення № 1524 від 28.03.2024; копію корінцю наряду на включення опалення № 1863 від 30.10.2023 (а.с. 39-42);
- копії актів надання послуг з постачання теплової енергії: №301001611020100/11/2021/2 від 30.11.2021 на суму 16 714, 27 грн, №3010016111020100/12/2021/2 від 31.12.2021 на суму 14 420, 29 грн, №3010016111020100/01/2022/2 від 31.01.2022 на суму 17 532, 46 грн, №3010016111020100/02/2022/2 від 28.02.2022 на суму 6 360, 45 грн, №3010016111020100/02/2022/2 від 28.02.2022 на суму 7 632, 54 грн, №3010016111020100/03/2022/2 від 31.03.2022 на суму 11 191, 06 грн, №3010016111020100/04/2022/2 від 30.04.2022 на суму 17 100, 99 грн, №3010016111020100/05/2022/2 від 31.05.2022 на суму -7 678, 55 грн, №3010016111020100/06/2022/2 від 30.06.2022 на суму 443, 51 грн, №3010016111020100/07/2022/2 від 31.07.2022 на суму 147, 77 грн, №3010016111020100/08/2022/2 від 31.08.2022 на суму - 2 619, 42 грн, №3010016111020100/09/2022/2 від 30.09.2022 на суму 268 грн, №3010016111020100/11/2022/2 від 30.11.2022 на суму 5 542, 62 грн, №3010016111020100/12/2022/2 від 31.12.2022 на суму -12 439, 64 грн, №3010016111020100/01/2023/2 від 31.01.2023 на суму 8 050, 94 грн, №3010016111020100/02/2023/2 від 28.02.2023 на суму 6 827, 71 грн, №3010016111020100/03/2023/2 від 31.03.2023 на суму 6 401, 11 грн, №3010016111020100/04/2023/2 від 30.04.2023 на суму 1 471, 96 грн, №3010016111020100/05/2023/2 від 31.05.2023 на суму 366, 07 грн, №3010016111020100/07/2023/2 від 31.07.2023 на суму 149, 60 грн, №3010016111020100/10/2023/2 від 31.10.2023 на суму 3 511, 52 грн, №3010016111020100/11/2023/2 від 30.11.2023 на суму 8 208, 90 грн, №3010016111020100/12/2023/2 від 31.12.2023 на суму 10 878, 10 грн, №3010016111020100/01/2024/2 від 31.01.2024 на суму 8 479, 88 грн, №3010016111020100/02/2024/2 від 29.02.2024 на суму 7 306, 07 грн, №3010016111020100/03/2024/2 від 31.03.2024 на суму -10 366, 89 грн (а.с. 107-132).
Як зазначає позивач, відповідач, у свою чергу здійснив оплату за отриманні послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по січень 2024 року в розмірі 4 375, 00 грн, а тому несплаченими залишились послуги в розмірі 115 166, 67 грн (119 541, 67 грн - 4 375, 00 грн) за спожиту теплову енергію.
Суд зазначає, що позивачем було здійснено нарахування відповідачу заборгованості за спожиту теплову енергію в лютому 2024 року на суму 7 306, 07 грн, згідно з актом надання послуг з постачання теплової енергії №3010016111020100/02/2024/2 від 29.02.2024, однак актом надання послуг з постачання теплової енергії №3010016111020100/03/2024/2 від 31.03.2024 здійснено перерахунок за лютий 2024 року на суму -7 306, 07 грн.
Також як зазначає позивач, у лютому 2024 року ним були надані відповідачу послуги абонентського обслуговування з постачання гарячої на суму 913, 49 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №3010016111020100/02/2024/1 від 29.02.2024 на суму 983, 87 грн та №3010016111020100/03/2024/1 від 31.03.2024 на суму -70, 38 грн.
У подальшому позивачем виставлено рахунок № 30100161120100/01/2025 від 31.01.2025 на оплату заборгованості за абонентського обслуговування з постачання гарячої води станом на 01.01.2025 в розмірі 913, 49 грн.
Разом з цим, як було встановлено судом вище, за актом прийому-передачі нерухомого майна від 22.01.2024 (а.с. 38) відповідач передав, а Державне житлово-комунальним підприємством НАН України прийняло нежитлове приміщення, загальною площею 108, 0 кв.м., що розміщено в гуртожитку НАН України за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24, а тому нарахування відповідачу заборгованості за абонентське обслуговування з постачання гарячої за лютий 2024 року в розмірі 913, 49 грн є необґрунтованим, оскільки він вже не був користувачем вказаного приміщення, в зв'язку з його поверненням балансоутримувачу.
При цьому, суд наголошує, що припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку зі сплати коштів за спожиту теплову енергію, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, відповідач у спірний період (з листопада 2021 року по січень 2024 року) користувався нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24.
Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в свою чергу, не спростовано, що в період з листопада 2021 року по січень 2024 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Доброхотова академіка, буд. 24 (особовий рахунок № 3010016-0102) на загальну суму 115 166, 67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі правовідносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії та споживачем унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (надалі - Правила № 830).
Згідно п. 35-37 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Отже, відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Як зазначає позивач, відповідач, здійснив оплату за отриманні послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по січень 2024 року суму в розмірі 4 375, 00 грн, а тому несплаченими залишились послуги в розмірі 115 166, 67 грн (119 541, 67 грн - 4 375, 00 грн) за спожиту теплову енергію.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 року по січень 2024 року та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 115 166, 67 грн основного боргу та про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 913, 49 грн заборгованості за абонентське обслуговування з постачання гарячої води.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 30 014, 94 грн за загальний період з грудня 2021 року по січень 2025 року, 7 807, 43 грн 3% річних за загальний період з 01.12.2021 по 31.01.2025.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.
Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 7 807, 43 грн за загальний період з 01.12.2021 по 31.01.2025, суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положень п. 35-37 Правил № 830 та визначено період прострочення відповідно до умов договору, який припинив свою дію 31.12.2020. Судом здійснено власний розрахунок 3% річних, з урахуванням положень п. 35-37 Правил № 830, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем наступним чином:
Місяць, рікНарахування (з урахуванням перерахунку)ОплатаСума боргуПеріод нарахування3% річних
Листопад 20216 559, 56-6 559, 5601.01.2022 - 31.01.202216, 71
Грудень 202113 743, 28-20 302, 8401.02.2022 - 28.02.202246, 72
Січень 202216 939, 26-37 242, 1001.03.2022 - 31.03.202294, 89
Лютий 20228 786, 84-46 028, 9401.04.2022 - 30.04.2022113, 50
Березень 20228 068, 61-54 097, 5501.05.2022 - 31.05.2022137, 84
Квітень 202263, 22- 54 160, 7701.06.2022 - 30.06.2022133, 55
Травень 2022145, 18-54 305, 9501.07.2022 - 31.07.2022138, 37
Червень 2022184, 43-54 490, 3801.08.2022 - 31.08.2022138, 84
Липень 2022214, 62-54 705, 0001.09.2022 - 30.09.2022134, 89
Серпень 2022131, 54-54 836, 5401.10.2022 - 31.10.2022139, 72
Вересень 2022268, 80-55 105, 3401.11.2022 - 30.11.2022135, 88
Жовтень 2022556, 64-55 661, 9801.12.2022 - 31.12.2022141, 82
Листопад 20225 542, 621 500, 0059 704, 6001.01.2023 - 31.01.2023152, 12
Грудень 20227 608, 74-67 313, 3401.02.2023 - 28.02.2023154, 91
Січень 20237 494, 301 000, 0073 807, 6401.03.2023 - 31.03.2023188, 06
Лютий 20236 827, 71875, 0079 760, 3501.04.2023 - 30.04.2023196, 67
Березень 20236 401, 111 000, 0085 161, 4601.05.2023 - 31.05.2023216, 99
Квітень 20231 471, 96-86 633, 4201.06.2023 - 30.06.2023213, 62
Травень 2023366, 07-86 999, 4901.07.2023 - 31.07.2023221, 67
Червень 20230, 00- 86 999, 4901.08.2023 - 31.08.2023221, 67
Липень 2023149, 60-87 149, 0901.09.2023 - 30.09.2023214, 89
Серпень 20230, 00-87 149, 0901.10.2023 - 31.10.2023222, 05
Вересень 20230, 00-87 149, 0901.11.2023 - 30.11.2023214, 89
Жовтень 20233 511, 52-90 660, 6101.12.2023 - 31.12.2023231, 00
Листопад 20238 208, 90-98 869, 5101.01.2024 - 31.01.2024251, 23
Грудень 20239 870, 62-108 740, 1301.02.2024 - 29.02.2024258, 48
Січень 20246 426, 54-115 166, 6701.03.2024 - 31.01.20253 182, 05
Всього:7 513, 03
Отже, за розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 01.01.2022 по 31.01.2025 складає 7 513, 03 грн, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 30 014, 94 грн за загальний період з грудня 2021 року по січень 2025 року суд встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положень п. 35-37 Правил № 830 та визначено період прострочення відповідно до умов договору, який припинив свою дію 31.12.2020. Крім цього, позивачем не враховано, що в липні та серпні 2023 року була дефляція, оскільки індекс інфляції у вказаних місяцях є меншим за одиницю та помилково визначено, що інфляційна складова боргу дорівнює 0, 00 грн, тоді як такий розрахунок руйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003. Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням положень п. 35-37 Правил № 830, при цьому обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем наступним чином:
Місяць, рікНарахування (з урахуванням перерахунку)ОплатаСума боргуПеріод нарахуванняІнфляційні втрати
Листопад 20216 559, 56-6 559, 56Січень 202285, 27
Грудень 202113 743, 28-20 302, 84Лютий 2022324, 85
Січень 202216 939, 26-37 242, 10Березень 20221 675, 89
Лютий 20228 786, 84-46 028, 94Квітень 20221 426, 90
Березень 20228 068, 61-54 097, 55Травень 20221 460, 63
Квітень 202263, 22- 54 160, 77Червень 20221 678, 98
Травень 2022145, 18-54 305, 95Липень 2022380, 14
Червень 2022184, 43-54 490, 38Серпень 2022599, 39
Липень 2022214, 62-54 705, 00Вересень 20221 039, 40
Серпень 2022131, 54-54 836, 54Жовтень 20221 370, 91
Вересень 2022268, 80-55 105, 34Листопад 2022385, 74
Жовтень 2022556, 64-55 661, 98Грудень 2022389, 63
Листопад 20225 542, 621 500, 0059 704, 60Січень 2023477, 64
Грудень 20227 608, 74-67 313, 34Лютий 2023471, 19
Січень 20237 494, 301 000, 0073 807, 64Березень 20231 107, 11
Лютий 20236 827, 71875, 0079 760, 35Квітень 2023159, 52
Березень 20236 401, 111 000, 0085 161, 46Травень 2023425, 81
Квітень 20231 471, 96-86 633, 42Червень 2023693, 07
Травень 2023366, 07-86 999, 49Липень 2023-522, 00
Червень 20230, 00- 86 999, 49Серпень 2023-1 217, 99
Липень 2023149, 60-87 149, 09Вересень 2023435, 75
Серпень 20230, 00-87 149, 09Жовтень 2023697, 19
Вересень 20230, 00-87 149, 09Листопад 2023435, 75
Жовтень 20233 511, 52-90 660, 61Грудень 2023634, 62
Листопад 20238 208, 90-98 869, 51Січень 2024395, 48
Грудень 20239 870, 62-108 740, 13Лютий 2024326, 22
Січень 20246 426, 54-115 166, 67Березень 2024 - Січень 202514 435, 99
Всього:29 773, 08
Отже, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з січня 2022 року по січень 2025 року складає 29 773, 08 грн, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 894, 26 грн пені за загальний період з 01.02.2024 по 31.07.2024.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7 додатку № 4 до договору, абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як встановлено судом вище, договір на постачання теплової енергії № 3010016-0102 від 14.03.2019 припинив свою дію 31.12.2020, доказів продовження строку дії вказаного договору матеріали справи не містять.
Згідно із частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати припинення дії договору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.02.2025 у справі № 904/3385/24.
Як убачається з матеріалів справи договір припинив свою дію 31.12.2020, а тому нарахування позивачем пені на підставі договору після припинення його дії, а саме з 01.02.2024 по 31.07.2024, є неправомірним та безпідставним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 894, 26 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 115 166, 67 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 29 773, 08 грн інфляційних втрат, 7 513, 03 грн 3% річних.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Розе Геннадія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, Площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 115 166 (сто п'ятнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн 67 коп. основного боргу, 29 773 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн 08 коп. інфляційних втрат, 7 513 (сім тисяч п'ятсот тринадцять) грн 03 коп. 3% річних, та 2 982 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн 15 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань