Справа № 484/1286/25
Провадження № 2/484/778/25
Рішення
іменем України
(заочне)
16.06.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/16 частку квартири та виплату її грошової компенсації,
встановив
у березні 2025 року в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду її представник адвокат Цихоня Ю.А. з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/16 частку квартири та виплату її грошової компенсації.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником 15/16 частки квартири АДРЕСА_1 . Іншим співласником 1/16 частки в спільній частковій власності даної квартири є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується випискою підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності станом на 21.12.2012 року та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 04.03.2025 року.
Спірна квартира не може бути поділена, а частка невістки позивача ОСОБА_2 в ній є незначною і не може бути виділена в натурі. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 народилася в росії, є громадянкою російської федерації, та постійно проживає в АДРЕСА_2 , в тому числі і в період з 2000 року, коли проживали разом із сином позивача та із своєю донькою від попереднього шлюбу, а тому не має потреби в житлі. Жодного разу до міста Первомайська Миколаївської області відповідач не приїжджала, нерухомістю, яка їй належить юридично не цікавиться та будь-якої участі в утриманні спірної квартири не приймає. Крім цього, 12.09.2017 року відповідач надала на ім'я позивача доручення, посвідчене нотаріусом Новоросійського нотаріального округу щодо її представництва в особі позивача з усіх питань, пов'язаних із веденням спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , продажу належної їй 1/16 частки в спільній частковій власності на квартиру, тощо, що також свідчить про відсутність особистої зацікавленості у цьому нерухомому майні, а тому реєстрація за нею права власності на частину цієї квартири створює позивачу певні труднощі у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цим майном.
Зважаючи на вищевикладене, представник позивача вважає за доцільне припинити право відповідача на частку у цьому майні шляхом сплати їй грошової компенсації за належну їй 1/16 частку у розмірі 8393,32 грн. Розмір компенсації визначався виходячи зі вартості 1/16 частки згідно звіту про оцінку від 26.02.2025 року.
Припинення права відповідача на цю частку не завдасть істотної шкоди, оскільки з 2000 року відповідач в квартирі не проживає, натомість постійно проживає у іншій країні, а тому забезпечена житлом у рф.
Ухвалою судді від 10 березня 2025 року позов залишено без руху в зв'язку з частковою сплатою судового збору за позовні вимоги та ненадання доказів щодо внесення вартості частки в спільному майні на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна) ТУ ДСА в Миколаївській області.
Від представника позивача адвоката Цихоні Ю.А. 11 березня 2025 року на виконання ухвали суду про залишення позову без руху надійшли квитанції №49179482 про сплату грошових коштів в якості внесення частки в спільному майні в сумі 8393,30 грн. на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області, та № НОМЕР_1 - про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
Ухвалою судді від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача через канцелярію суду надав заяву про проведення судового засідання у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася, будь-яких інших клопотань від неї до суду не надходило.
Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 липня 1989 року позивач ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї (чоловік - ОСОБА_3 ,син - ОСОБА_4 ,син ОСОБА_3 , та донька ОСОБА_5 ) на підставі ордеру на жиле приміщення №311, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради народних депутатів від 18.07.1989 року №271, вселилися до чотирьохкімнатної квартири, жлою площею 48,38 кв.м, загальною площею 80,40 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до наказу керівника Первомайського молочно-консервного комбінату, як органу приватизації, отримано на вказану квартиру свідоцтво про право власності на житло від 07.07.1993 року №53, за яким позивач та члени її сім'ї стали співвласниками на праві спільної часткової власності вищевказаної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 27.11.1995 року, актовий запис №979.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 листопада 2016 року, посвідченого Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №2-696, спадщину, після смерті ОСОБА_3 , яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , успадкували: - дружина ОСОБА_1 на 3/4 частки спадкового майна, у тому числі з урахуванням 1/4 частки, від якої відмовилась донька спадкодавця ОСОБА_5 та 1/4 частки від якої відмовився син спадкодавця ОСОБА_4 ; - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_4 , російська федерація на 1/4 частку спадкового майна.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 02.10.2001 року, актовий запис №756.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 серпня 2017 року, посвідченого Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №1-471, спадщину, після смерті ОСОБА_4 , яка складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , успадкувала його мати позивач по справі ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Норосійськ Краснодарського краю російської федерації помер син позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 27.07.2011 року, актовий запис №2032.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2017 року, посвідченого Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстрованого в реєстрі за №1-625, спадщину, після смерті ОСОБА_3 , яка складається з 1/16 частки квартири АДРЕСА_1 , успадкувала його дружина відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянка російської федерації, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно договору дарування 1/4 частки в праві приватної, спільної часткової власності на квартиру, посвідченого 20 лютого 2025 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. та зареєстрованого в реєстрі за №973, донька позивача ОСОБА_5 подарувала позивачу ОСОБА_1 1/4 частку в праві приватної, спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .
З виписки підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності станом на 21.12.2012 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 04.03.2025 року №416117337 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником 15/16 частки в спільній частковій власності квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 - 1/16 частки в спільній частковій власності даної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 народилася в росії, є громадянкою російської федерації, та постійно проживає в АДРЕСА_2 , в тому числі і в період з 2000 року, коли проживали разом із сином позивача та із своєю донькою від попереднього шлюбу, а тому не має потреби в житлі. Жодного разу до міста Первомайська Миколаївської області відповідач не приїжджала, нерухомістю, яка їй належить юридично не цікавиться та будь-якої участі в утриманні спірної квартири не приймає. Крім цього, 12.09.2017 року відповідач надала на ім'я позивача доручення, посвідчене нотаріусом Новоросійського нотаріального округу щодо її представництва в особі позивача з усіх питань, пов'язаних із веденням спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , продажу належної їй 1/16 частки в спільній частковій власності на квартиру, тощо, що також свідчить про відсутність особистої зацікавленості у цьому нерухомому майні, а тому реєстрація за нею права власності на частину цієї квартири створює позивачу певні труднощі у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цим майном.
Спірна квартира не може бути поділена, а частка відповідача ОСОБА_2 в ній є незначною і не може бути виділена в натурі.
З довіреності №23АА7404109, наданої відповідачем ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 , посвідченої 12.09.2017 року нотаріусом Новоросійського нотаріального округу Гетманенко О.В. і зареєстрованої в реєстрі за №1-3598, судом встановлено, що відповідач надала доручення щодо продажу 1/16 частки квартири АДРЕСА_1 з отриманням грошової компенсації.
Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає за доцільне припинити право відповідача на частку у цьому майні шляхом сплати їй грошової компенсації за належну їй 1/16 частку у розмірі 8393,32 грн.
Розмір компенсації визначався виходячи зі вартості 1/16 частки згідно звіту про оцінку від 26.02.2025 року
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна на майно.
Стаття 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб, без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частинами 1 та 2 ст. 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до висновку Верховного суду України, викладеного постанові від 24 лютого 2016 року у цивільній справі №6-2784цс15, положеннями статті 365 ЦК України встановлено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21) зроблено висновок, що: «аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об'єкта, який є спільним майном. Правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1)частка є незначною іне може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володінняі користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365ЦК України). В постанові від 23 листопада 2016 року по цивільній справі №6- 1943цс16 Верховний суд дійшов наступного правового висновку: аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 зроблено висновок, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування положень ст. 365 ЦК України. Виходячи із встановлених у справі обставин, з урахуванням при вирішенні спору інтересів всіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до росії, у спірній квартирі вона тривалий час (понад двадцять п'ять років) не проживає та не зареєстрована, не користується своєю часткою в квартирі і не обслуговує її, не приймає участі в її утриманні, частка відповідача у спільному нерухомому майні є незначною (1/16), ця частка не може бути виділена в натурі, тривалий час через постійне проживання відповідача за межамиУкраїни спільне володіння та користування майном є неможливим, відповідач погоджується на припинення її частки у спільному майні, припинення її частки у праві власності на 1/16 частку квартири АДРЕСА_1 не завдає істотної шкоди інтересам відповідача та інших співвласників, то позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом припинення права ОСОБА_2 на 1/16 частку у праві спільної часткової власності на частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на цю частку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265, 271-273, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/16 частку квартири та виплату її грошової компенсації задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 (громадянки російської федерації, яка мешкає в АДРЕСА_2 ) на 1/16 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/16 частку квартири АДРЕСА_1 .
Сплатити ОСОБА_2 які були внесені ОСОБА_1 , на депозитний рахунок Держказначейської служби України у м. Києві, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Миколаївській області, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності на 1/16 частку квартири та виплату її грошової компенсації, відповідно до квитанції від 11 березня 2025 року №49179582.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянка російської федерації, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 16.06.2025 року.
Суддя: