Справа № 484/2494/25
Провадження № 2/484/1183/25
Рішення
іменем України
16.06.2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Максютенко О.А.,
за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (розпискою),
встановив
в травні 2025р. до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (розпискою).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 березня 2023 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30000,00 грн., про що власноруч написав розписку. Борг в сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 01 червня 2024 року.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що звертавшись неодноразово до відповідача в усній формі з проханням повернути борг, останнім на дату звернення до суду боргу повернуто не було і він продовжу користуватися її грошовими коштами. Також позивач зазначає, що на підтвердження боргових зобов'язань має оригінал розписки, договір позики вчинено у письмовій формі. Вказує, що починаючи з 01.06.2024р. відповідач повинен був повернути борг позивачу, а також сплатити 3 % річних, які встановлені статтею 625 ЦК України як міра відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки своєчасно грошові кошти так і не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з останнього на її користь 30000,00 грн. як суму основного боргу, 836,91 грн. як 3 % річних за період з 01.06.2024р. по 06.05.2025р., та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.05.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі; призначене підготовче судове засідання на 16.06.2025 року.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 до початку підготовчого судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до початку підготовчого судового засідання надав заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що позивач та відповідач не заперечували проти задоволення позовних вимог, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд, за результатами підготовчого провадження, ухвалює рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Суд, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов наступного.
Судом встановлено що 11 березня 2023 року ОСОБА_2 власноручно написав розписку, якою підтвердив, що взяв в борг у ОСОБА_1 30000,00 грн. Борг зобов'язався повернути до 01.06.2024р..
Судом встановлено, та не заперечувалась самим відповідачем, що борг у розмірі 30000,00 грн. кредитору ОСОБА_1 відповідач не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Вимогами ч.1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним було надано у борг відповідачу грошові кошти в сумі 30000,00 грн., що підтверджується розпискою від 11.03.2023р., а ОСОБА_2 борг станом на день розгляду справи судом не повернув.
У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
В свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виникли правовідносини позики. Борг за розпискою не повернуто, а відтак визнання позову відповідачем, що передбачає задоволення позовних вимог про стягнення боргу, ґрунтується на вимогах статей 525, 526, 530, 1046, 1047 ЦК України.
Одночасно із заявленням вимог про повернення суми основного боргу 30000,00 грн., позивач ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 01.06.2024р. по 06.05.2025р. у розмірі 836,91 грн.
Така вимога позивача ґрунтується на вимогах статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, суд констатує, що позовні вимоги позивача про стягнення як суми основного боргу, так і трьох відсотків річних як міри відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, ґрунтується на вимогах закону.
Суд враховує вимоги статті 200 ЦПК України, відповідно до якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Враховуючи наявність письмової заяви про визнання позовних вимог, суд вважає за можливе ухвалити рішення по суті у підготовчому судовому засіданні.
Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором позики, що оформлений розпискою, щодо повернення позивачеві суми позики, беручи до уваги факт визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення на його користь з відповідача суми позики в розмірі 30000,00 грн. та 3% річних за період з 01.06.2024р. по 06.05.2025р. є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону. Відтак, на користь позивача слід стягнути 30386,91 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (розпискою) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) борг за розпискою від 11 березня 2023 року в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 91 копійку як 3 % річних за період з 01.06.2024р. по 06.05.2025р., а всього стягнути 30836 (тридцять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 91 копійку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грвиень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
Повне судове рішення складено 16.06.2025 року.
Суддя: