Справа № 481/672/25
Провадж.№ 3/481/294/2025
12 червня 2025 року м. Новий Буг
Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дрига Н.О. за участю секретаря судового засідання - Войцеховської О.А., розглянувши адміністративні матеріали які надішли від начальника групи проведення перевірок та службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, одруженого, військове звання капітан, який обіймає посаду начальника начальника штабу - заступника командира в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Відповідно викладеному у протоколі про військове адміністративне правопорушення №178 від 07 травня 2025 року ОСОБА_2 інкримінується, що 23.01.2025 - 08.03.2025 капітан ОСОБА_2 , що є службовою особою військової частини НОМЕР_1 та постійно обіймає посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 , на яку, крім іншого, покладено адміністративно-господарські функції, маючи реальну можливість виконувати належним чином службові обов'язки, виконуючи покладені на нього обов'язки військової служби, діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов'язків, приписів законів та інструкцій, розуміючи протиправний характер та можливі наслідки своїх дій через особисту недисциплінованість та безвідповідальність, недбале ставлення до покладених на нього обов'язків за посадою начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 неналежно виконав свої службові обов'язки, визначені статтями 11, 16, 68, 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зокрема у межах своїх повноважень на належному рівні заходів щодо обліку озброєння боєприпасів військової частини НОМЕР_1 не вживав, відповідні заходи щодо узгодження діяльності начальників родів військ і служб не провів, відомостями про наявність і стан озброєння, боєприпасів не володів, щоденне управління ведення їх обліку у військовій частині НОМЕР_1 не здійснював,не забезпечив належне ведення обліку майна служби забезпечення засобами ближнього бою та приладами розвідки і спостереження озброєння та своєчасне надання до вищого штабу необхідних донесень, питання організації чергової служби у військовій частині НОМЕР_1 організував неналежно що у причинно-наслідковому зв'язку призвело до викрадення в період з 07.03.2025 по 08.03.2025 (точний час не встановлено) невстановленими особами військового майна Збройних Сил України, а саме : - 9 мм пістолет BerettaPistols - 10 одиниць (№ 2023161, № 2025108, № 2021932, № 2025113, № 2024429, № 2025114, № 1419927, № 1403146, № 1353856F, № 1343926); - 5,56 мм гвинтівка Colt M4 Rifle - 3 одиниці (№ 0000247GB, № 0702042GB, № 0702142); - приціли Trijicon Sight, Bore, Optical (RCO) - 3 одиниці; - магазини Magazine Cartrige 5,56 мм - 3 одиниці; - лазерні ціле вказівники Target Location & Observ - 3 одиниці. 10.03.2025 року о 11.20 під час повторного огляду території прилеглої до місця тимчасового розташування підрозділів військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_2 було виявлено викрадене раніше зі сховища військове майно.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, та зазначив, що дійсно він у період часу з23.01.2025 - 08.03.2025 року обіймав посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 . Не мав фізичного доступу до складів зберігання, не здійснював контроль за добовими нарядами та не входив до ланки посадових осіб, що відповідають за охорону зазначеного об'єкта та взагалі йому не доповідали про надходження зброї до військової частини. ДБР відмовило у відкритті кримінального провадження, що свідчить про відсутність ознак правопорушення навіть більш високого ступеня суспільної небезпеки. Висновки службового розслідування є припущеннями і не підтверджені об'єктивними доказами. Упродовж проходження військової служби він неодноразово демонстрував сумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, зокрема: своєчасно і якісно виконував накази командування, дотримуючись дисципліни та внутрішнього розпорядку; не мав порушень військової дисципліни, про що свідчать матеріали особової справи та відсутність дисциплінарних стягнень; проявляв ініціативу та відповідальність у виконанні службових завдань; дбав про збереження ввіреного майна роти та безпеку підлеглого складу, діючи відповідно до статутів Збройних Сил України.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі №185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 обіймав посаду заступника командира військової частини, однак як під час надходження до військової частини НОМЕР_1 озброєння та і безпосереднього викрадення військового майна з 07.03.2025 по 08.03.2025 в управління військовою частиною здійснював командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , який безпосередньо є відповідальним не тільки за особовий склад але й за забезпечення збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів.
Згідно службової характеристики командир військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_2 характеризується позитивно, з 2022 проходить службу в Збройних Силах України. 3 01.08.2023 року обіймає посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 . Виявляє високий рівень професіоналізму, уважний до підлеглих, дотримується військової дисципліни, рішучий у прийнятті рішень. Протягом проходження служби неодноразово брав участь у бойових діях 2022 - 2023 роках, за що був нагороджений медаллю «Захисник України» (наказ від 05.12.2022 року), а також відзначений почесною грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, дисциплінарних стягнень не мав, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався. У зв'язку з подіями, які сталися на об'єкті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 07-08.03.2025 року, капітан ОСОБА_2 не мав фізичного доступу до складів зберігання, не здійснював контроль за добовими нарядами та не входив до ланки посадових осіб, що відповідають за охорону зазначеного об'єкта.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган, що розглядає справу, не наділений повноваженнями на збирання доказів та розглядає справу в межах тих доказів, що зібрані та надані на розгляд суду разом із протоколом про адміністративне правопорушення, а тому, предмет судового розгляду обмежений даними, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
В той же час, тягар доказування події адміністративного правопорушення покладено на посадову особу яка складає протокол про адміністративне правопорушення, що слідує з положень ст. 251 КУпАП, та суд не вправі самостійно віднаходити докази та здійснювати інші дії на встановлення винуватості особи, оскільки в такому разі суд візьме на себе обов'язки сторони обвинувачення, що є неприпустимим.
В судовому засіданні не встановлено доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а саме що він допустив недбале ставлення до військової служби, в той же час встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про відсутність недбалого ставлення капітана ОСОБА_2 до військової служби .
Таким чином, у сукупності вищезазначені докази спростовують обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_2 допустив недбале ставлення до військової служби.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а справа підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 33, 268, 280, 283, 247, 294 КУпАП України, суддя,
Провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Повний текст постанови буде виготовлено 16.06.2025 року.
Суддя Наталя ВАСИЛЬЧЕНКО-ДРИГА