479/653/25
2-а/479/26/25
12 червня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.;
за участі секретаря судового засідання Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, адміністративну справу №479/653/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 21 квітня 2025 року винесено постанову №328 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що 16 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол №71, згідно якого 16 квітня 2025 року близько 13.30 год. у супроводі органів Національної поліції з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що будучи військовозобов'язаним, по досягненню 11 лютого 2012 року 27-річного віку ОСОБА_1 не виконав встановлені законодавством вимоги щодо реєстрації, не став на облік військовозобов'язаних у районному військовому комісаріаті (з 22 лютого 2022 року - у ТЦК та СП), станом на момент виявлення правопорушення не отримав військово-обліковий документ, та протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону не уточнив адресу свого проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані та без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мав при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженої особи у зв'язку з його відсутністю, у порушення вимог, передбачених ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". З підстав, викладених у позовній заяві, просив скасувати постанову.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити, з підстав, викладених у ньому.
В судове засідання позивача не з'явився, просив розглядати справу без його участі, підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомили, був належно повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.
Згідно Витягу із застосунку "Резерв+", сформованого 22 квітня 2025 року станом на вказану дату ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_3 ) як військовозобов'язаний, відомості про відстрочку, про бронювання до завершення мобілізації - відсутні(а.с.14).
Згідно даних довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих..№2048 від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як чоловіку на утриманні якого перебуває троє дітей до 18 років(ст. дитина ІНФОРМАЦІЯ_5 , протокол №27 від 22 квітня 2025 року, на строк до 08 травня 2025 року, довідка дійсна за пред'явленням військово-облікового документа 160420258031951800001 та документа, що посвідчує особу(а.с.15).
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 21 квітня 2025 року винесено постанову №328 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що 16 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол №71, згідно якого 16 квітня 2025 року близько 13.30 год. у супроводі органів Національної поліції з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що будучи військовозобов'язаним, по досягненню 11 лютого 2012 року 27-річного віку ОСОБА_1 не виконав встановлені законодавством вимоги щодо реєстрації, не став на облік військовозобов'язаних у районному військовому комісаріаті (з 22 лютого 2022 року - у ТЦК та СП), станом на момент виявлення правопорушення не отримав військово-обліковий документ, та протягом 60 днів з дня набрання чинності цього закону не уточнив адресу свого проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані та без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мав при собі військово-обліковий документ військовозобов'язаного та не пред'явив його на вимогу уповноваженої особи у зв'язку з його відсутністю, у порушення вимог, передбачених ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з відомостей з АІТС "Оберіг" №160420258031951800001, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34).
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).
Як передбачено ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право:
1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4)змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення насамперед необхідно з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як визначено ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Така норма є бланкетною (відсильною), тобто нормою непрямої дії, яка сама не встановлює правило поведінки, а має відсильний характер до інших нормативних актів.
У даному випадку, відповідно до абз.1 ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (абз.2 ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення законодавства про мобілізацію з боку ОСОБА_1 , виходячи з такого.
У протоколі про адміністративне правопорушення та у відповідній постанові зазначено про порушення позивачем норм законодавства про мобілізацію, зокрема ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме відсутність при собі та відповідно неможливість пред'явити за вимогою уповноваженої особи військово-облікового документа.
Встановити чи містить протокол №71 від 16 квітня 2025 року відомості про здійснення фото- і відеофіксації та не пред'явлення військово-облікового документа Дідуром Є.Д., суду не представилось можливим, оскільки відповідачем даний документ до відзиву не доданий.
Доданими до позовної заяви витягом із застосунку "Резерв+" підтверджено факт реєстрації позивача у відповідному реєстрі та можливість пред'явити уповноваженим особам військово-обліковий документ у електронному вигляді чи як паперової копії електронного документа.
Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Так, Постановою №560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.
Так, за правилами п.2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559.
Відповідно до вимог п.6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: - електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; - державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; - порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами п.8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до п.9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно з інформацією, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, "Резерв+" - це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі "Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування "Резерв+" указано, що перш за все це Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі Закон №1951).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений вебсервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що додаток "Резерв+" є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, наявність уточнених даних вчасно в мобільному додатку "Резерв+" є виконанням військовозобов'язаним вимог ч.6 ст.22 Закону №3543.
Також суд враховує лист Міністерства оборони України від 31 липня 2024 року щодо офіційного роз'яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення за фактом відсутності при собі та/або непред'явлення уповноваженій особі військово-облікового документа можуть бути виключно матеріали фото- і відеофіксації у порядку абз.2 ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Як вбачається з матеріалів справи, сама вимога уповноваженого представника ТЦК та СП до ОСОБА_1 про пред'явлення військово-облікового документа, а також відповідні дії останнього, тобто непред'явлення чи пред'явлення такого документа у електронному або іншому вигляді у визначеному законом порядку, зафіксована не була, чим грубо порушено права військовозобов'язаного та вимоги абз.2 ч.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таке порушення повністю нівелює мету передбаченої законодавством вимоги про обов'язкову фіксацію пред'явлення військово-облікових документів, є неприпустимим та тягне за собою скасування судом постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд доходить висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП не з'ясував всі обставини, передбачені ст.280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно виніс Постанову №328 від 21 квітня 2025 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вказана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.210-1, 245, 251, 268, 278, 280, 283, 284 КУпАП, ст.ст.2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 268, 286 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 №328 від 21 квітня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені витрати з судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп..
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено - 12 червня 2025 року.
Суддя :