Справа № 488/1349/25
Провадження № 3/488/465/25
16.06.2025 року Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Головіна Т.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце роботи не відоме, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП,
за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 126 ч.5 КУпАП, -
30.03.2025 року о 02.04 годині в м.Миколаєві по пр. Богоявленському в районі будинку № 240, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем «Peugeot 301», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «В». Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою, зазначеною ОСОБА_1 при складанні протоколу, про причини неявки суду не повідомив.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» зазначено, що недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
З огляду на те, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, мала можливість отримати судові повістки за місцем проживання, проте не вживала заходів для явки до суду, її поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення притягнення до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З досліджених письмових матеріалів справи вбачається, що провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126КУпАП повністю доведена та підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285547 від 30.03.2025 року, який останній підписав без заперечень, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4362186 від 26.03.2025 року, відеозаписом з нагрудного реєстратора патрульного дослідженого в судовому засіданні.
Відповідно довідок Управління патрульної поліції у Миколаївської області від 31.03.2025 року, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами та згідно постанови ЕНА №4362186 від 26.03.2025 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Також, відповідно до довідки УПП в Миколаївській області транспортний засіб «Peugeot 301», номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .
Надавши оцінку представленим доказам, суддя находить доказаною вину ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126КУпАП - у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно, протягом року.
Відповідно до ст. 33, 34 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Разом з тим, відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд не вправі накладати стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у випадку, коли винна особа позбавлена такого права або його не мала.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
З аналізу наведених норм та обставин справи слідує, що ОСОБА_3 під час вчинення адміністративного правопорушення не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом, а тому останнього неможливо позбавити такого права.
З врахуванням скоєного, особи ОСОБА_1 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності, характеру вчиненого правопорушення та ступіню його суспільної небезпеки, вважаю за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення, визначене санкцією частиною 5 статті 126КУпАП, а саме у вигляді штрафу без позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки останній не є власником даного транспортного засобу.
Керуючись статтями 283-284, 289, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. без позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень в дохід держави (р/р UA318999980313191206000014481, одержувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37992030).
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.М. Головіна