Справа № 487/4029/25
Провадження № 1-кс/487/2947/25
16.06.2025 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, -
13.06.2025 до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про вчинення службовими особами ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» кримінальних правопорушень.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом.
А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Статтею 32 КПК України визначені загальні правила територіальної підсудності.
Зазначені правила слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом. Тобто скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора розглядаються за правилами глави 26 КПК України, слідчим суддею того місцевого суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, враховуючи положення ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності.
Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Для визначення того, до якого місцевого суду може бути подано скаргу або клопотання слідчому судді ключове значення мають дві підстави: 1) територіальна юрисдикція місцевого суду; 2) знаходження органу досудового розслідування в межах відповідної територіальної юрисдикції місцевого суду.
Згідно з п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Таким чином, юрисдикція місцевого суду поширюється на відповідний район або кілька районів, район у місті, місто або місто і певний район навколо нього.
Місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.
З метою ефективного виконання покладених на ДБР завдань з 01.03.2021 у територіальних управліннях почали діяти слідчі підрозділи із дислокацією у всіх областях України.
Територіальне управління ДБР, розташоване у м. Миколаєві, змінило розташування органів досудового розслідування, які поширюють свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську та Одеську області.
Зокрема, другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління ДБР, розташованого в м. Миколаєві, розміщений у м. Одесі та підпадає під територіальну юрисдикцію одного з районних судів м. Одеси.
Відповідно до наказу директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 05.02.2025 № 16, місце дислокації першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві змінено на пр. Богоявленський, 1, в м. Миколаєві, а тому не підпадає під територіальну юрисдикцію Заводського районного суду м. Миколаєва.
Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницький) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, розміщений у м. Кропивницький та підпадає під територіальну юрисдикцію одного з районних судів м. Кропивницького.
Таким чином, ОСОБА_2 оскаржує бездіяльність службових осіб органу досудового розслідування, на місцезнаходження якого не поширюється юрисдикція Заводського районного суду м. Миколаєва.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо не підлягає розгляду в цьому суді.
Враховуючи те, що скаргу подано з порушенням правил територіальної підсудності, її слід повернути ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 32, 303, 304, 309 КПК України,-
Скаргу на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення повернути ОСОБА_2 .
Роз'яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1