Справа №487/1291/25
Провадження №2/487/1410/25
03.06.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Кузьменко В.В. за участю секретаря судового засідання Рафальської Т.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,
27.02.2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що позивач має доньку від першого шлюбу з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.03.2009 року за рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва, по справі №2- 2918/2009 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2009р. та до її повноліття.
11.05.2018 року позивачем було зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 . Від шлюбу народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 30.05.2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва видано Судовий наказ №487/2550/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.05.2023 року.
Наразі обставини змінились і позивач не має змоги сплачувати аліменти у вищезазначеному розмірі, оскільки на його утримані є ще дитина та його стан здоров'я погіршився і він потребує тривалого лікування. У зв'язку з чим звертається до суду та просить зменшити розмір аліментів.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.02.2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.03.2025 року відкрито провадження у справі.
16.04.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
18.04.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що в позивача змінився матеріальний стан чи погіршився стан здоров'я, тому відсутні підстави для зменшення розміру аліментів. В задоволені позову просить відмовити.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, задоволено.
29.04.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про визначення підсудності.
30.04.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
08.05.2025 року від відповідача ОСОБА_6 надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
19.05.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
27.05.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
29.05.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
29.05.2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовну заяву просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну заяву не визнала та просила відмовити у задоволені позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали даної справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 21.03.2009 року за рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва, по справі №2- 2918/2009 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.02.2009р. та до її повноліття.
11.05.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
Від цього шлюбу народилась дитина - донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
30.05.2023 року Заводським районним судом міста Миколаєва видано Судовий наказ №487/2550/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.05.2023 року.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Як передбачено ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Зі змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він має ще на утриманні доньку від другого шлюбу та потребує тривалого лікування.
Факт наявності у платника аліментів інших та виникнення законного обов'язку щодо їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини. Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, а тому суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує такий при вирішенні даного спору.
Отже, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану та погіршення його здоров'я.
Разом з тим, зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має інших дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення доньки ОСОБА_4 та суперечитиме її інтересам.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про зменшення розміру аліментів суперечать інтересам дитини, її рівню життя, погіршать її матеріальне становище, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-13, 81, 89, 258, 264-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.В.Кузьменко