Миколаївської області
Справа №477/919/25
Провадження №1-кс/477/674/25
про арешт майна
04 червня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12025150000000069 від 27 січня 2025 року про арешт майна,
02 червня 2025 року до Вітовського районного суду Миколаївської області засобами поштового зв'язку надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025150000000069 від 27 січня 2025 року про накладення арешту на майно, що було вилучене 27 травня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку транспортного засобу, автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_4 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№12025150000000069 від 27 січня 2025 року за фактом зловживання службовими особами ПП «РП Вирішальний» своїми повноваженнями, що могло завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та державним інтересам з попередньою кваліфікацією правопорушення за частиною другою статті 364-1 КК України.
В ході досудового розслідування здобуто докази які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, пов'язане зі зловживання службовими особами ПП «РП Вирішальний» своїми повноваженнями, а також встановлено осіб, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення, їх місце проживання, місце здійснення протиправної діяльності, транспортні засоби що перебувають у користуванні останніх, тощо.
Оскільки здобуті органом досудового розслідування дані вказували про ймовірну причетність до вчинення протиправних дій ОСОБА_5 , який мав у користуванні транспортний засіб, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , то у органу досудового розслідування були підстави також вважати, що останній у цьому транспортному засобі може зберігати речі та документи, що мають значення для досудового розслідування цього кримінального правопорушення.
27 травня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи - транспортного засобу - автомобіля, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено майно: автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також документи, які було вилучено ході обшуку даного автомобіля.
Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_3 звернувся з даним клопотанням.
У судове засідання прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 не з'явився, надіславши заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
ОСОБА_5 , як володілець вилученого майна у судове засідання не з'явився.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025150000000069 від 27 січня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 364-1 КК України за фактом зловживання службовими особами ПП «РП Вирішальний» своїми повноваженнями, що могло завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та державним інтересам.
Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що посадові особи ПП «РП Вирішальний», використовуючи спеціальний дозвіл на вилов біоресурсів у рибогосподарських об'єктах Дніпровсько-Бузької гирлової системи, за допомогою рибацького знаряддя, сіток, рибацьких снастей, здійснюють вилов риби перекриваючи сітками гирло річки Південний Буг на окремих ділянках річки, що призводить до масового знищення риби.
В ході досудового розслідування, за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлено адреси фактичного проживання осіб, що можуть бути причетними до вчинення цього кримінального правопорушення, місця їх роботи, місця можливого зберігання речей та документів, носіїв інформації, що можуть мати доказове значення для досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання про арешт майна, 27 травня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи - транспортного засобу - автомобіля, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 було вилучено вказаний вище транспортний засіб, а також майно, яке віднайдено під час обшуку даного автомобіля.
Постановою слідчого від 27 травня 2025 року вилучене під час проведення обшуку майно визнано у якості речового доказу в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025150000000069 від 27 січня 2025 року.
З метою збереження речових доказів, прокурор, шляхом направлення клопотання засобами поштового зв'язку звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.
Порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Зі змісту клопотання, та доданих до нього матеріалів, зокрема протоколу обшуку від 27 травня 2025 року вбачається, що під час обшуку іншого володіння особи - транспортного засобу - автомобіля, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , слідчим віднайдено в середині цього транспортного засобу документи на відшукання яких також було надано дозвіл ухвалою слідчого судді від 18 травня 2025 року, після чого вилучено сам транспортний засіб.
При цьому, звертаючись із цим клопотанням прокурор ОСОБА_3 просив накласти арешт на вилучене майно, виключно з метою збереження речових доказів, посилаючись на відповідність вилученого майна ознакам, визначених статтею 98 КПК України.
Оцінюючи дані доводи слідчого, слідчий суддя погоджується, що вилучені під час обшуку речі та документи, які перебували в середині автомобіля, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 можуть містити у собі відомості, що підлягають встановленню під час досудового розслідування, та відповідають критерію речового доказу, що наведений у статті 98 КПК України, тому для їх збереження такі речі та документи мають бути арештовані, для запобігання їх пошкодженню, знищенню чи спотворенню.
У свою чергу, слідчий суддя вважає неналежними доводи прокурора в частині необхідності накладення арешту на вилучений транспортний засіб, так як ним не наведено підстав та обставин вважати вказане вище вилучене майно речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Так за змістом клопотання прокурора неможливо зрозуміти яким чином транспортний засіб -автомобіль, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , відноситься до кримінального провадження, які сліди зберіг на собі, чи є вказаний транспортний засіб предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Матеріали поданого клопотання не містять достатніх підстав вважати, що вилучений автомобіль, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, слідчим не наведено які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати вилучене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна з метою його збереження як речового доказу, через його невідповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При цьому, підстав вважати, що вказане майно могло бути здобуто незаконним шляхом, що могло мати своїм наслідком застосування до нього спеціальної конфіскації ініціатором клопотання не наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено.
З огляду на викладене, оскільки за загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 132 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження можливе лише тільки коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні сторони обвинувачення, а накладення арешту, без з'ясування вище вказаних обставини може бути надмірним тягарем та перешкоджати реалізації підозрюваним та членами його родини гарантованих Конституцією України прав, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна не обґрунтовано належним чином в частині що стосується транспортного засобу, а необхідність накладення арешту на це майно не підтверджена належними засобами доказування.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
З урахуванням вищевикладеного доводи клопотання про необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобіля, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 для запобігання його зникнення, втрати або пошкодження, або настанні інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також те, що таке майно відповідає зазначеним у частині другій статті 167 КПК України критеріям, слідчий суддя відхиляє як такі, що не підтвердженні належними доказами й спростовуються матеріалами судового провадження.
За вказаного клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, шляхом накладення арешту на майно, що було віднайдене та вилучене під час обшуку транспортного засобу, автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак без арешту самого транспортного засобу.
Керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучене 27 травня року, під час проведення обшуку іншого володіння особи - транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном, а саме на:
трекер жовтого кольору серії МК 0316;
судновий білет серії НОМЕР_2 ;
дозвіл №ДД-51/3-п на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового і рибальства) від 06 червня 2024 року;
посвідчення рибалки на ім'я ОСОБА_6 у кількості 4 шт.;
договір DBL8MAX2024 на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частини) від 30 січня 2024 року;
довіреність серії НРА 044919;
технічна документація (експлуатаційна) на човен риболовний, проект 5000.1500.500;
дозвіл DBL1MACRO2025-1 на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства) від 27 січня 2025 року.
В частині накладення арешту на автомобіль, марки «Volkswagen», моделі «Transport», державний номерний знак НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7