Справа № 477/722/25 Провадження № 3/477/479/25
26 травня 2025 р. м. Миколаїв
Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 28 січня 2007 року,
до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП,
21 квітня 2025 року на адресу суду надійшла справа про адміністративне правопорушення №477/722/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2025 року, серії ВАД, №721517, 13 квітня 2025 року близько 19-30 години ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив сварку внаслідок якої ображав грубою нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою своїй співмешканкі, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдано шкоду її психологічному здоров'ю.
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи судом повідомлений своєчасно. Будь-яких заяв, чи клопотань до суду не надходило.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, була присутня при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлена про розгляд справи Вітовським районним судом Миколаївської області.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 268 КУпАП явка особи при розгляді цієї справи не визначена як обов'язкова.
З огляду на вказане, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні були досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області про надходження 13 квітня 2025 року о 19-31 годині повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 про те, що13 квітня 2025 року о 19-30 годині за адресою: АДРЕСА_2 , співмешканець вчиняє насилля; заяву ОСОБА_2 до відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про прийняття заходів до її співмешканця ОСОБА_1 , який вчиняє домашнє насильство відносно неї, а саме вживає нецензурну лайку та погрожує фізичною розправою; письмові пояснення потерпілої від 13 квітня 2025 року, які узгоджуються з письмовою заявою до відділення поліції від 13 квітня 2025 року; копія термінового заборонного припису стосовно кривдника з огляду на який ОСОБА_1 заборонено контактувати з потерпілою особою ОСОБА_2 строком на п'ять діб з 11-00 години 16 квітня 2025 року по 11-00 годину 21 квітня 2025 року.
Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 липня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Разом з тим, працівниками поліції, для кваліфікації дій правопорушника не здійснено будь яких заходів по встановленню осіб, як правопорушника так і потерпілої, їх взаємовідносини та місця проживання, що є необхідним для кваліфікації дій за ст. 173-2 КУпАП.
Складені органами поліції форма оцінки ризиків та заборонний припис носять формальний характер і не мають доказового значення за справою.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП України визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини 3 статті 173-2 КУпАП передбачає повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а не вчинення домашнього насильства, внаслідок чого могла бути завдана шкоду її психологічному здоров'ю.
І відповідно необхідно подати докази на підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Крім цього, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У цьому Законі визначені такі поняття як - «кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі» та «особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі». Закон передбачає, що одна з осіб - кривдник займає активну позицію та вчиняє домашнє насильство щодо постраждалої особи, яка є жертвою цього насильства. Тобто, чітко визначені ролі кривдника та постраждалого. Разом з тим Закон не передбачає, що постраждала особа може одночасно бути кривдником особи, що вчинила домашнє насильство щодо постраждалого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваності; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Систематичність як ознака злочину домашнього насильства визначається як вчинення трьох або більше діянь, які пов'язані однаковими або подібними об'єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів системності вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності домашнього насильства щодо потерпілої.
Крім цього, звертаю увагу на те, що діяння, яке ставиться ОСОБА_1 у провину, вчинене ним 13 квітня 2025 року.
Положеннями частини 1 статті 173-2 КУпАП в минулій редакції Закону №1604-IX від 01 липня 2021 року, була передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Отже, норми частини 1 статті 173-2 КУпАП до 19 грудня 2024 року встановлювали адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас, норми частини 1 статті 173-2 КУпАП, чинні на час вчинення інкримінуємого ОСОБА_1 діяння та на час розгляду цієї справи судом, встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, за чинними з 19 грудня 2024 року положеннями частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність лише за діяння, внаслідок яких шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого була завдана.
Тобто обсяг діянь, який охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, звужено, а отже Закон №3733-IX від 22.05.2024 скасував адміністративну відповідальність за діяння, які тільки можуть завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, залишивши і посиливши відповідальність тільки за ті діяння, які завдають шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Диспозиція частини 3 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку в кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування стосовно неї заходів державного примусу.
Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вказані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька з яких можуть становити собою об'єктивну сторону (форму вираження) психологічного насильства.
Домашнє насильство в розумінні статті 173-2 КУпАП є адміністративним правопорушенням з матеріальним складом, оскільки потребує доведення наявності не тільки певного діяння, але і обов'язкове спричинення шкоди, в даному випадку, психічному здоров'ю потерпілої.
Таким чином, для констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, необхідно встановити, чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) психологічного характеру, що завдали реальної шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , повторно протягом року.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №721517 від 16 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в бік своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Разом з тим, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні матеріали справи не містять відомостей про заподіяння діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 наслідків у вигляді фактичного настання шкоди її психічному здоров'ю. Про факт завдання будь-якої шкоди потерпіла не повідомила ні в заяві про вчинене кримінальне правопорушення та іншу події, ні в письмових поясненнях.
Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано і матеріалами справи не доведено, що потерпілій реально була завдана шкода психічному здоров'ю, хоча це прямо випливає з диспозиції частини 3 статті 173-2 КУпАП.
Жодних інших доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Натомість, суд не має права виходити за межі викладених в протоколі обставин та притягнути особу до адміністративної відповідальності, навівши інші обставини правопорушення, які не були викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не підтверджуються відповідними доказами.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Норми КПК України, а саме статті 337 Кодексу, визначають, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.
За таких обставин, оскільки зібрані докази не підтверджують склад правопорушення, яке ставиться у провину особі, недоведений факт завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, оскільки належних та допустимих доказів щодо цього суду не надано, приходжу до висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного порушення, передбаченого частиною 3 статтею 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вітовський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В.Полішко