Справа № 487/6887/24
Провадження №2/472/129/25
16 червня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді - Тустановського А.О.,
за участю секретаря - Маслюк А.М.,
прокурора - Миронець К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Веселинівська селищна рада Миколаївської області, про стягнення матеріальної шкоди,
Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Веселинівська селищна рада Миколаївської області, про стягнення матеріальної шкоди, посилаючись на те, що моніторингом встановлено, що постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07.07.2023 року у справі № 472/401/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Постанова набрала законної сили 18.07.2023 р.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 грубо порушив Правила любительського і спортивного рибальства та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», пп.4 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19.09.2022, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП, спричинивши шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 14229 грн.
Вказана шкода в добровільному порядку правопорушником не відшкодована. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним провідним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів Миколаївського природоохоронного патруля від 06.05.2023 року за № 017912/273, ОСОБА_1 ловив рибу забороненим знаряддям лову сіткою лісковою, під час весняно - літньої нерестової заборони. Неправомірними діями ОСОБА_1 заподіяно шкоду у розмірі 14229 грн.
З метою відшкодування заподіяної шкоди на адресу ОСОБА_1 13.11.2023 року скеровано претензію № 35.7-14/77.
Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Миколаївській області не зверталось до суду із позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів.
Захищаючи інтереси держави, прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду з даним позовом і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також відшкодувати судові витрати, понесені прокуратурою при подачі позову до суду.
У судовому засіданні прокурор Миронець К.С. підтримала вимоги позовної заяви, просила про її задоволення.
Представник позивач Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області Гуріна Я.В. в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд позову без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник третьої особи Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області не з'явився до зали судового засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на його адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
16 червня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що постановою судді Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07.07.2023 року у справі 472/401/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до цієї постанови, ОСОБА_1 на річці Південний Буг біля с. Варюшине Вознесенського району Миколаївської області, в період весняно-літньої нерестової заборони, здійснював вилов водних біоресурсів за допомогою забороненого знаряддя лову - сіткою лісковою. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв шкоду рибному господарству України на суму 14 229 грн. згідно Такс, затверджених постановою КМУ №1039 від 06.10.2021 року.
ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.3.15, 4.11 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022 року, за що передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 85 КК України».
Під час складання протоколу було виявлено та вилучено: сітку ліскову довжиною - 20 м, висотою - 1 м, вічко - 35 мм, в кількості 1 шт., рибу карась сріблястий у кількості 9 штук, загальною вагою 3,5 кг.
Відповідно до розрахунку матеріальної шкоди, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» від 21.11.2011 № 1209 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1039 від 06.10.2021), своїми діями ОСОБА_1 заподіяв збитки рибному господарству у розмірі 14229 грн.
Керівник Вознесенської окружної прокуратури 10.01.2024 та 27.05.2024 року звернулася із повідомленням до Управління державного агентства з розвитку меліорації та рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївської області, на що отримала відповідь, що вони не мають заперечень проти звернення прокурора до суду із позовом в їх інтересах до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (відповідь №1-6-9/111-24 від 02.02.2024).
Крім того, з метою досудового вирішення спору, на адресу ОСОБА_1 13.11.2023 року скеровано претензію № 35.7-14/77.
Однак, в добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував шкоду, завдану незаконним виловом риби, що встановлено постановою суду.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом та закріплено, що організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.
Підставою для звернення до суду із позовом є виявлений прокурором факт неналежного здійснення органами, уповноваженими державою на здійснення захисту її інтересів, в частині повного та своєчасного відшкодування збитків, що завдані навколишньому природному середовищу.
Прокурор довів в судовому засіданні своє право ініціювання даного позову.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед іншого, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3).
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.
У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» зазначено, що добування (вилов) - це вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об'єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов'язані додержуватися встановлених правил, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу.
Згідно зі ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об'єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання, серед іншого, монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.
Відповідно до пунктів 3.15, 4.11 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15 лютого 1999 року, зареєстрованих Міністерством юстиції України 28 квітня 1999 року за №269/3562, забороняється: лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових і інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів», яка були чинна на час притягнення до відповідальності відповідачів, слідує, що оцінка збитків, заподіяних ОСОБА_1 становить: кількість карася сріблястого (один неоподаткований мінімум доходів громадян) ціна одного карася сріблястого, а саме: 9х17х93=14229 грн. Загальна сума матеріальних збитків заподіяних відповідачем ОСОБА_1 становить 14229 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Частиною 1 ст.63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Аналіз наведених спеціальних правових норм у галузі охорони навколишнього середовища дає підстави для висновку про те, що незаконне вилучення водних біоресурсів, у тому числі, і риби із середовища їх перебування є окремим видом правопорушення, за яке передбачена, зокрема, матеріальна відповідальність у виді відшкодування шкоди відповідно до визначених розмірів (такс).
Водночас, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені в статті 1166 ЦК України.
Так, ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 85 ч. 4 КУпАП набрала чинності.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином обставини, встановленні постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 07.07.2023 року у справі №472/401/23 є встановленими та не підлягають доказуванню.
За таких обставин, суд вважає, що між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою навколишньому природному середовищу є прямий причинний зв'язок, вина відповідача у заподіянні шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 142296 грн, доведена в повному обсязі, а тому визначена шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який представляє інтереси держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову, стягується з відповідача.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області шкоду завдану внаслідок незаконного вилову водних живих ресурсів у сумі 14229 гривень, перерахувавши їх на рахунок бюджету за реквізитами: отримувач - Веселинівська селищна рада: UA 598999980333179331000014374, код бюджетної класифікації доходів 24062100, Миколаївське ГУК/тг смт Веселинове - 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, НОМЕР_2 ) судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський