Справа №127/17755/25
Провадження №1-кс/127/7508/25
12 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №12025020040000275 від 25.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
Прокурор Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за скоєння умисного корисливого кримінального правопорушення вироком Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України, будучи обізнаним про те, що на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» останнє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2025 строком на 90 діб, повторно вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, близько 23 год. 00 хв. 24.04.2025, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, поблизу будинку № 23 по вулиці Острозького у місті Вінниця, помітив на шиї ОСОБА_6 ланцюжок виготовлений із золота 585 проби, вагою 7,51 грама та розміром 55,0 сантиметра.
В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите викрадення вищевказаного ланцюжка виготовленого із металу жовтого кольору.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом та метою незаконного власного збагачення, усвідомлюючи, що його дії несуть відкритий характер, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , з метою подолання опору ОСОБА_6 застосував фізичне насильство - штовхнув її в область грудної клітини від чого остання не втримавши рівновагу впала спинною ділянкою тіла на стіну гаражного приміщення, що розташовувалось позаду неї, після чого ОСОБА_5 діючи відкрито, шляхом ривка, зірвав із шиї ОСОБА_6 ланцюжок, виготовлений із золота 585 проби, вагою 7,51 грама та розміром 55,0 сантиметра, належний потерпілій, вартість якого складає 29 369 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень.
Після вчинення вищевказаних дій, ОСОБА_5 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнового збитку на загальну суму 29 369 (двадцять дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) гривень.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецьк, громадянину України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ; 27.04.2025 повідомлено про підозру та 30.05.2025 про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану.
Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів.
В ході досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2025 (справа № 127/13029/25) відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Строк дії ухвали визначено до 25.06.2025.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2025 ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2025 скасовано та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.06.2025 із визначеним розміром застави у вигляді 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
В подальшому, 30.05.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025020040000275 від 25.04.2025 за ч. 4 ст. 186 КК України відносно ОСОБА_5 скеровано до Вінницького міського суду Вінницької області.
Оскільки досудове розслідування кримінального провадження завершено, обвинувальний акт скеровано до суду, однак підготовче судове засідання призначено на 05.08.2025, а строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу завершується 25.06.2025, та враховуючи те, що ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу не зменшились та не зникли, є підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та у вказаному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
• переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні;
• незаконний вплив обвинуваченого на потерпілого та свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
• вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий за скоєння умисного корисливого кримінального правопорушення (вирок Московського районного суду міста Харкова від 22.04.2021 за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільнено з місця відбуття покарання 08.01.2025 за відбуттям строку покарання).
Окрім того є підстави вважати, що ОСОБА_5 схильний до вчинення злочинів, особливо майнового характеру, що підтверджується вимогою про судимість, відповідно до якої обвинувачений, будучи раніше неодноразово засуджений та судимий, знову вчинив кримінальне правопорушення майнового характеру.
Також слід зазначити систематичність вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, відсутність у останнього соціальних зв'язків та стабільного джерела доходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, тому прокурор просила клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу підтримала, оскільки заявлені ризики не зменшилися.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати особисте зобов'язання, оскільки обвинувачений вину визнає та ризики зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані обвинуваченого, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що СВ ВП № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводилось досудове розслідування кримінального провадження кримінального провадження № 12025020040000275 внесеного до ЄРДР 25.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.. 4 ст. 186 КК України.
В рамках вказаного провадження 27.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру та 30.05.2025 про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2025 ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.04.2025 скасовано та застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25.06.2025 із визначеним розміром застави у вигляді 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Щодо обґрунтованості підозри та обвинувачення слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що на час розгляду клопотання, обвинувачення та причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення доведена, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.
В судовому засіданні прокурором доведено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілого може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що обвинуваченому відомі персональні дані свідків та потерпілої у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Саме тому однією з цілей продовження запобіжного заходу є зведення до мінімуму можливостей ОСОБА_5 контактувати з іншими особами, окрім як у межах, достатніх для забезпечення встановлених законом прав обвинуваченого.
Крім того, у ОСОБА_5 відсутні соціально стримуючі фактори, останній не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому враховуючи вказане та систематичність вчинення правопорушень, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення нових або продовження аналогічних злочинів.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам, які вказані прокурором та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним. Крім того, обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід та останній не позбавлений можливості внесення застави на вказаному етапі провадження.
За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025020040000275 від 25.04.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області передано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, однак підготовче судове засідання призначено поза межами строку дії запобіжного заходу.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Таким чином, враховуючи обставини та тяжкість вчинення кримінального правопорушення, характеризуючі дані обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, в період дії воєнного стану, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора доцільно задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 197, 199, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 10.08.2025 включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя