Справа № 127/16586/25
Провадження 2-н/127/2013/25
13 червня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» звернулося до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надані послуги з постачання електричної енергії.
09 червня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання ОСОБА_1 про відмову у видачі судового наказу. Боржник посилається на відсутність заборгованості за спожиту електроенергію, що підтверджується платіжною інструкцією №С85В-В5НА-4ТОВ-АР54 від 29.05.2025.
Дослідивши матеріали, додані до заяви, та клопотання ОСОБА_1 , суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, встановлених частиною першою статті 161 ЦПК України.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві, призначений для розгляду окремих категорій справ. У ньому суддя, у встановлених законом випадках, за заявою про видачу судового наказу від особи, якій належить право вимоги, без судового засідання та виклику стягувача й боржника, на основі доданих до заяви документів, видає судовий наказ.
Порядок вирішення справ у наказному провадженні визначено у розділі II ЦПК України (статті 160-173).
Згідно з частиною 5 статті 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви (крім випадків подання заяви в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу) звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Суд зазначає, що якщо боржник уже розрахувався, відсутні підстави для видачі судового наказу. Матеріали заяви містять докази сплати боржником ОСОБА_1 суми заборгованості на користь стягувача. Отже, оскільки заборгованість погашена, необхідність у видачі судового наказу відсутня.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що заявлена грошова вимога не відповідає умовам, необхідним для видачі судового наказу. Зокрема, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (пункт 1 частини першої статті 165 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суд роз'яснює, що відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом II ЦПК України, після усунення її недоліків.
Згідно з частиною 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 43, 160-167, 353, 354 ЦПК України, суддя
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом II ЦПК України, після усунення її недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: