"16" червня 2025 р. Справа153/555/24
Провадження1-кп/153/117/24-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ямпіль Вінницької області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020170000010 від 05.01.2024 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Дзигівка Ямпільського району Вінницької області, місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, непрацюючого, освіта неповна середня, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
Згідно ст.65 Конституції України, ст.17 Закону Україна «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби повинні виконувати військовий обов'язок, який включає, серед іншого, призов на військову службу та її проходження. Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №425/2023 від 26.07.2023 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» №734/2023 від 06.11.2023, на території України оголошено проведення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у ході якої серед інших заходів, передбачено призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних сил України. Статтею 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.п.32, 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено постановою Кабміну України від 30.12.2022 №1487, встановлено, що призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку шляхом оповіщення військовозобов'язаних та вручення їм повісток під їх особистий підпис про явку за викликом до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У ході зазначеної мобілізації, ОСОБА_4 пройшов медичне обстеження та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №144/829 від 02.11.2023, картки обстеження та медичного огляду КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, його було визнано обмежено придатним до військової служби.
Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 02.11.2023 ОСОБА_4 роз'яснено зміст повістки про його виклик до вказаного РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_2 на 06 годину 00 хвилин 06.11.2023, для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину, а також письмово під розписку попереджено про обов'язок своєчасно з'явитись за даною повісткою та про кримінальну відповідальність за ст.336 КК України, однак, від отримання повістки ОСОБА_4 відмовився в присутності двох понятих. Надалі ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, обмежено придатним до військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, до місця призову у вказаній повістці час та місце не прибув. У зв'язку із цим, ОСОБА_4 04.01.2024 під розписку вручено повістку про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 на 16 годину 00 хвилин 05.01.2024, для отримання мобілізаційного розпорядження та вибуття у військову частину, а також письмово, особисто під розписку попереджено про обов'язок своєчасно з'явитись за даною повісткою та про кримінальну відповідальність за ст.336 КК України.
Проте, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, обмежено придатним до військової служби та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, не маючи права на відстрочку, без поважних причин та правових підстав, з метою ухилення від призову на військову службу до Збройних сил України під час загальної мобілізації, безпідставно та умисно, вдруге не прибув до місця призову у вказані у повістці час та місце.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, визнав повністю, своїми показаннями підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, підтвердив місце, час та обставини вчинення кримінального правопорушення. Зазначив, що в 2023 році він пройшов ВЛК та був визнаний обмежено придатним. 02.11.2023 та 04.01.2024 йому двічі намагалися вручити повістки, однак, він відмовився їх отримати за станом здоров'я (поганий зір, тиск та подагра). У вчиненому щиро розкаюється.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України учасникам процесу роз'яснено.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а тому його дії слід кваліфікувати за ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що останній раніше несудимий, що підтверджено вимогою, виданою відділенням поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, вих.№849/227/2024 від 29.01.2024; зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом №03-04.5/27 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, довідкою-відомістю №03-04.5/29 від 01.02.2024, виданою Дзигівським старостинським округом Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та копією паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_4 ; задовільно характеризується за місцем проживання, що підтверджено довідкою-характеристикою, вих.№03-04.5/28 від 01.02.2024, виданою Дзигівським старостинським округом Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області; за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, що підтверджено довідкою №01-4-65 від 22.01.2024, виданою КНП «Ямпільська територіальна лікарня» Ямпільської міської ради, хворіє, у зв'язку з чим неодноразово звертався за медичною допомогою до лікувальних закладів, що підтверджено епікризом виписним з медичної карти стаціонарного хворого №23, наданим КНП «Психіатрична лікарня м.Маріуполь», випискою із медичної карти стаціонарного хворого №8252 КНП «Київська міська клінічна лікарня №9», копією акта №634 обстеження стану здоров'я призовника, консультаційним висновком спеціаліста, копіями довідок №126 від 09.05.2024, №316 від 18.11.2024, б/н від 17.01.2025, консультаційним висновком спеціаліста від 09.02.2024, виданої Дзигівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини.
Згідно досудової доповіді Могилів-Подільського районного сектору №3 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Дані заходи мають бути спрямовані на проведення індивідуально-профілактичної роботи, участь у соціально-виховній роботі, здійснення нагляду за його поведінкою, а також роботою над усвідомленням наслідків своїх протиправних дій, формування навичок загальноприйнятого способу життя та право слухняної поведінки. Також є доцільним покладання на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства»).
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність обставини, які пом'якшують покарання, із урахуванням положень ч. 2 ст. 65 КК України, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції статті 336 КК України у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Беручи до уваги обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, є особою передпенсійного віку (57 років), а також те, що ОСОБА_4 хворіє та неодноразово під час розгляду справи звертався за медичною допомогою, в тому числі перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозом судинна деменція, подагричний артрит, гіпертизивна (гіпортонічна) хвороба серця з (застійною) серцевою недостатністю, суд вважає, що в даному конкретному випадку ОСОБА_4 , можливо звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням на нього відповідних обов'язків, оскільки значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю. При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався, підстави для його застосування відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати - відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368-374, 376, 395КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Речові докази: картку обстеження та медичного огляду визначення ступеня придатності до військової служби по мобілізації військовозобов'язаного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проведена ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.11.2023, яка - висновок ВЛК складається з 10 аркушів; довідку військово-лікарської комісії на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.11.2023 №144/829, яка на 1 арк.; розписку ОСОБА_4 від 04.01.2024 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 16.00 год. 05.01.2024 та попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 від 04.01.2024, які на 1 арк.; рапорт групи документувального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітана ОСОБА_6 від 05.01.2024 про неприбуття 05.01.2024 солдата запасу ЗС України військовозобов'язаного ОСОБА_4 по повістці, яка на 1 арк.; в оригіналі матеріали ІКС ІПНП (Журнал ЄО №2685 від 16.11.2023) щодо розгляду звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом неприбуття на збірний пункт ОСОБА_4 ; в оригіналі повістку №2402 від 04.01.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 про явку 05.01.2024 на 16.00 год. ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12024020170000010 від 05.01.2024.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1