Справа № 146/661/25
"12" червня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про стягнення боргу за договором позики
Виклад позиції позивача.
18 квітня 2025 року до суду з цією позовною заявою, посилаючись на ст. 526 ЦПК України, звернулася ОСОБА_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , яка зареєстрована по АДРЕСА_1 про стягнення на користь позивача грошових коштів за договором позики в розмірі 41471,13 грн. основного боргу, 7008,36 грн втрат від інфляції, 2860,95 грн, суму 3% річних.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував наступним.
24 жовтня 2022 року батько позивача ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 у позику 1 тис доларів США, що по курсу станом на 10.04.2025 року становить 41471,13 грн. Відповідач зобов'язався повернути кошти через шість місяців ОСОБА_3 або його сину ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після смерті батька позивач отримав свідоцтва про прийняття спадщини, тобто спадщину отримав.
Також позивач зазначає, що кошти у встановлений строк повернуті не були, а тому відповідно до вимог закону на вказану суму підлягають нарахування інфляційні втрати в розмірі 7008,36 грн та 3% річних в розмірі 2860,95 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначено на 20 травня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 12 червня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Позивач по справі ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилася. Станом на 12 червня 2025 року відзив на позов до Томашпільського районного суду Вінницької області не надійшов, про відкриття провадження у справі та судовий розгляд ОСОБА_2 була належним чином повідомлена, заперечень на позов не подала, в зв'язку з чим суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяви позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши права та обов'язки сторін, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_2 отримала в борг у ОСОБА_3 1000 доларів США. ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кошти через шість місяців ОСОБА_3 або його синові ОСОБА_1 .
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст.207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.12.2022, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2023 року зареєстроване в реєстрі за № 2-2110 ОСОБА_1 прийняв в спадщину після смерті ОСОБА_3 гараж номер НОМЕР_2 розташований в смт. Вапнярка, Тульчинського району Вінницької області по вул. Привокзальній.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2023 року зареєстроване в реєстрі за № 2-2109 ОСОБА_1 прийняв в спадщину після смерті ОСОБА_3 квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2023 року зареєстроване в реєстрі за № 2-2108 ОСОБА_1 прийняв в спадщину після смерті ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала в борг від батька позивача грошових коштів, а саме 1000 доларів США, що станом на час звернення до суду становить 41471,13 грн, строком на шість місяців, а отже сторони дотримались письмової форми договору.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач грошові кошти не повернув.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором позики заборгованість ОСОБА_2 становить 41471,13 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором,відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних. Оскільки період за який здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, починається після 24 лютого 2022 року, то вказані суми не підлягають нарахуванню та стягненню.
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погасила, що є порушенням законних прав ОСОБА_1 .
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу за договором позики яка складається з 41471,13 гривень основного боргу.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс судові витрати, що складаються з 1211,20 гривень, сплаченого судового збору.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позову стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 978,41 грн. (1211,20 грн. х 80,78 %)
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.207, 545, 549, 625, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 41471,13 грн. (сорок одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня тринадцять копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 978,41 грн. (дев'ятсот сімдесят вісім гривень сорок одна копійка) судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 24 жовтня 1995 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повний текст рішення виготовлено: 13 червня 2025 року
Суддя: О. В. Пилипчук