Справа № 930/741/25
Провадження №2/930/574/25
12.05.2025 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Войницької Т.Є.
за участі секретаря судового засідання Поліщук Р.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сивого Михайла Віталійовича до Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області про припинення обтяження, -
Представник позивача адвокат Сивий М.В. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області про припинення обтяження.
Позов мотивований тим, що 11.08.2005р. між ОСОБА_1 та Немирівське ТВБВ «Державний ощадний банк України» було укладено Кредитний договір, для забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір №1093 від 11.08.2005р. За даним договором в іпотеку передано нерухоме майно позивача - гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж 2, земельна ділянка площею 20,5 га (згідно розпорядження про перейменування вулиць та провулків гараж № НОМЕР_1 , який зареєстрований за позивачем, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).
17.08.2005р. державним нотаріусом Карасевичем О.І. Немирівської державної нотаріальної контори було накладено заборону на відчуження об'єктів нерухомого майно згідно реєстраційного номеру обтяження №2301382.
У листопаді 2024 року представник за довіреністю гр. ОСОБА_2 звернувся в інтересах позивача до Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області, щодо отримання документа, на підставі якого було накладено заборону, а також для зняття обтяжень у зв'язку із припиненням дії договору іпотеки.
13.11.2024 року отримано лист та роз'яснення від відповідача, згідно якого зазначено, що при заміні завідувача державної нотаріальної контори 20 лютого 2008 року, вищезазначеним нотаріусом не передавались в архів договори іпотеки та застави за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005р., які були б посвідчені Немирівською ДНК. Також зазначено, що відповідно до книги реєстру заборон та арештів відсутня інформація про накладення заборони на майно позивача.
Згідно довідки №67 від 22.10.2024 р. виданою AT «Ощадбанк» у позивача відсутні невиконані зобов'язання перед АТ «Ощадбанк».
Відповідно до довідки №71 від 01.11.2024 р. AT «Ощадбанк» зазначає про припинення договору іпотеки №1093, просить зняти заборону та вилучити інформацію про іпотеку, а саме на гараж та земельну ділянку площею 20.5 та за реєстраційним номером обтяження №2301382.
Представник позивача зазначає, що оскільки, в розумінні ст. 599 ЦК України відбулося припинення зобов'язання за Кредитним договором, то відповідно відбулося і припинення зобов'язань, визначених Іпотечним договором №1093 від 11.08.2005р.
Хоч Позивач не може віднайти платіжні документи, щодо виконання зобов'язання по кредитному договору, як і самий договір, однак вважає, що довідка банку достатньо інформативна та дає підстави стверджувати, що зобов'язання по кредитному договору є припиненим, тому відсутність в ДНК на паперових носіях інформації про накладення заборони не є підставою відмови в припинені обтяження.
Представник позивача вважає, що за позивачем не рахується будь-яких невиконаних зобов'язань, підстав накладення арешту не має, а в Державному реєстрі наявна заборона на нерухоме майно, що обмежує право позивача реалізувати свої права щодо вільного розпорядження своїм нерухомим майном.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.04.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сивий М.В. в підготовче засідання не з'явилися. Від представника до суду надійшла заява про розгляду справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала щодо задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У відповідності до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
З цієї норми також випливає те, що таке визнання має не суперечити закону і не порушувати права свободи чи інтереси інших осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно довідки №174 від 17.10.2024 гараж, №2, який зареєстрований за ОСОБА_1 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 , змінена відповідно до розпорядження Немирівського міського голови від 23.04.2024 №114-р «Про перейменування вулиць та провулків на території Немирівської міської територіальної громади»).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за ОСОБА_1 , зареєстроване обтяження: заборона на нерухоме майно.
Згідно довідки №67 від 22.10.2024. виданої АТ «Ощадбанк», станом на 22.10.2024 згідно даних АБС ММФО у ОСОБА_1 відсутні невиконані зобов'язання перед АТ «Ощадбанк».
Відповідно до повідомлення АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10001/061 м.Немирів №71 від 01.11.2024 ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання по кредитному договору, в забезпечення виконання зобов'язання за яким було укладено іпотечний договір №1093 від 11.08.2005.
За даним договором в іпотеку АТ «Ощадбанк» передане наступне нерухоме майно - гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 , земельна ділянка площею 20,5 га, реєстраційний номер обтяження №2301382.
Згідно повідомлення державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області Кнап Л.П. №1444/02-14 від 13.11.2024 на звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо надання інформації про документ, на підставі якого 17.08.2005 ОСОБА_3 , державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори була накладена заборона на нерухоме майно, а саме гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 2301382, відповідно до акту прийому-передачі архівних документів Немирівської ДНК з усіма додатками, складеного при заміні завідувача державної нотаріальної контори від 20.02.2008, договора іпотеки та застави, які були б посвідчені Немирівською ДНК за період з 01.01.2005 по 31.13.2005, не передавались. Відповідно до алфавітної книги до реєстру заборон та арештів Немирівської ДНК за період з 04.01.1977 по 25.11.2007 інформація про накладення заборони на майно ОСОБА_1 , відсутня. Відповідно до реєстрів для реєстрації заборон відчуження житлових будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку та іншого нерухомого майна за період 27.01.2005 по 25.11.2007 інформація про накладення заборони на майно ОСОБА_1 , відсутня.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Отже, враховуючи вищенаведене позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно. Таким чином, заборона, яка накладена на майно порушує право власності позивача.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності заборони (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений спосіб шляхом припинення обтяження на майно.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Пункт 5.1. глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить вичерпний перелік документів на підставі яких нотаріус знімає заборону відчуження майна, а саме за повідомленням:
кредитора про погашення позики;
про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);
про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;
про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;
органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;
про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою;
про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
про смерть відчужувана за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;
про відчуження майна, переданого під виплату ренти;
за рішенням суду;
в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до Довідки №71 від 01.11.2024, виданої АТ «Ощадбанк'ТВБВ №10001/061 м.Немирів ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання по кредитному договору в забезпечення виконання якого було укладено іпотечний договір № 1093 від 11.08.2005.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, з наведеного вбачається, що зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк», є припиненим в силу положень ст. 599 ЦК України, оскільки позичальник його припинив належним виконанням.
Частиною 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини 5 ст. З Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У відповідності до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав зокрема підлягають іпотека, заборона відчуження нерухомого майна.
У відповідності ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачений перелік підстав для державної реєстрації прав та обтяжень.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 27 вищевказаного Закону України, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, що набрало законної сили.
Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 p. N 31/5 підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається вичерпним колом осіб, а саме: державною нотаріальною конторою та приватним нотаріусом, судами і слідчими органами, органами державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 75. Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Оскільки в розумінні ст. 599 ЦК України відбулося припинення зобов'язання за кредитним договором, то відповідно відбулося і припинення зобов'язань, визначених іпотечним договором.
Нормами чинного законодавства можливості вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження майна не передбачено, натомість ними встановлено можливість скасування накладених обтяжень на майно на підставі рішення суду.
Статтею 26 цього Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи відсутність підстав для подальшого існування обтяження майна ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що позов представника позивача ОСОБА_1 ича - адвоката Сивого Михайла Віталійовича про припинення обтяження є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 575, 598, 599 ЦК України, ст.ст. 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Припинити запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Єдиному реєстрі відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 2301382 від 17.08.2005.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. Є. Войницька