Справа № 138/891/25
Провадження №:3/138/356/25
16 червня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Ясінського Ю.А., секретаря судового засідання Сілантьєвої Л.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Горбового В.А., розглянувши в приміщенні міськрайсуду матеріали, які надійшли з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого лісником «Райагроліс», телефон НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 277286 від 21.03.2025 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 21.03.2025 о 07 год. 05 хв. по вул. Головній, 27 в с. Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області керував автомобілем «Mercedes Benz E220 CDI», державний номерний знак НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 682 RSL0135», результат 0,52 проміле, тест № 183.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що вранці 21.03.2025 з товаришем ОСОБА_2 мали виїздити на роботу з його дому, за кермо сів останній аби прогріти двигун, а ОСОБА_1 пішов у магазин за цигарками, куди мав під'їхати ОСОБА_2 . Коли той під'їхав до магазину, його зупинили поліцейські. ОСОБА_3 вийшов з магазину і підійшовши до авто, поклав цигарки та продукти в салон, поліцейський запитав чиє авто і почав висувати йому претензії, що він п'яний, хоча він не пив, а ОСОБА_2 наказав відійти і не заважати. Права йому не роз'яснювали, в тому числі пройти огляд в лікарні, а просто дали продути алкотестер, після чого склали документи і вилучили авто та посвідчення водія.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що вранці 21.03.2025 мав з ОСОБА_1 їхати на роботу на авто останнього. ОСОБА_2 сів за кермо, прогрів двигун авто та поїхав до магазину, де ОСОБА_3 купував сигарети та продукти. В цей час під'їхали поліцейські, запитали хто власник автомобіля і почали спілкуватися з ОСОБА_1 , який підійшов до них та поклав придбані речі в салон авто, а самого свідка попросили відійти в сторону та не заважати їх роботі.
В судовому засіданні оглянуто диск з відеофайлами запису події, на яких зафіксовано зупинку о 7 год. 7 хв. працівниками поліції автомобіля «Mercedes Benz». При цьому на відеозаписі не зафіксовано особи, яка керувала транспортним засобом. Спілкування поліцейських з особою, яка не виходить з авто і якої не видно та не чути відбувається до 7 год. 09 хв. На іншому відеозаписі вже зафіксовано о 7 год. 10 хв. 40 сек. початок спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 поруч з автомобілем, що стоїть на узбіччі та подальший процес проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення поліцейським процесуальних документів документів. При цьому жодні права ОСОБА_1 не роз'яснюються, як і його право пройти повторний огляд в лікарні.
Також в судовому засіданні було досліджено інші матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 277286 від 21.03.2025, в якому зазначено обставини правопорушення, підписаного працівником поліції, що його склав, та правопорушником; довідку старшого інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Меженіної-Ходзінської А. про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався та отримував посвідчення водія; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.03.2025; роздруківку приладу «Драгер» від 21.03.2025 з результатом 0,52 проміле; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Захисник Горбовий В.А. просив закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що працівниками поліції не доведено, що саме останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Ст. 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Як зазначено в п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою
буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду також зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає саме використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто кермування ним, а не намір це зробити в подальшому.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідаль-ності, свідка, думку захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що поліцейським, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 21.03.2025 в стані алкогольного сп'яніння.
Так, на відеозаписах події не зафіксовано особу, під керуванням якої працівниками поліції був зупинений автомобіль, а відтак відсутні беззаперечні докази, що ним керував саме ОСОБА_1 , з огляду на його пояснення і пояснення свідка ОСОБА_2 .
В порушенняп. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, відповідно до якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис з відеореєстратора поліцейського не містить фіксації адміністративного правопорушення з моменту зупинки транспортного засобу, а починається о 07 год. 10 хв. 21.03.2025 з моменту, коли транспортний засіб вже припаркований, тоді як відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля, якими зафіксовано саме зупинку поліцейськими автомобіля закінчуються о 07 год. 09 хв. 21.03.2025. Відтак перерваність відеофіксації адміністративного правопорушення не дозволяє однозначно встановити особу, яка перебувала за кермом автомобіля, оскільки момент перебування водія за кермом авто, яке зупиняється та подальший його вихід з авто не зафіксовано.
Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» рішення від 09.06.201, заява № 16347/02).
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги те, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , а саме відсутності належних доказів керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд доходить висновку, що при розгляді справи не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 130 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 251, 255, 268, 280, 283, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя Ю.А. Ясінський