Іменем України
справа №133/1853/25
провадження 1-кс/133/348/25
10.06.25 м. Козятин
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника скаржника ОСОБА_4 ,
розглянувши скаргу представника АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_4 на постанову старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,
Скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою на постанову старшого дізнавача від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що в старшим дізнавачем СД ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_5 прийнято постанову від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024. Підставою для закриття кримінального провадження стало те, що слідчий прийшов до висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. З даною постановою скаржник не погоджується та вважає, що вона є передчасною, а тому її слід скасувати з наступних підстав:
- представника Банку не було опитано як потерпілу сторону, який міг би дати свідчення про вчинення злочину;
- старшим дізнавачем не взято до уваги той факт, що документального підтвердження щодо надання дозволу ОСОБА_6 права користування кредитною карткою померлого ОСОБА_7 , а саме, належним чином завірена довіреність у Банку відсутня;
- в постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що ОСОБА_7 хворів у період 2018-2020, проте не зроблено всебічний аналіз витрат та надходжень коштів по карті, який би підтвердив "характер" використання кредитних коштів, а також те, що кредитна заборгованість у померлого клієнта виникла саме в цей період;
- ОСОБА_6 свідомо та навмисно відмовилась від спадщини (маючи доступ до додатку Приват24 встановленого на мобільному телефоні ОСОБА_7 та знаючи про наявну заборгованість по карті) маючи на меті не сплачувати заборгованість, яка виникла, як при житті, так і в день смерті батька ОСОБА_7 внаслідок "добровільної" його згоди на користування його картками зі слів ОСОБА_6 в період 2018-2020рр., чим позбавила Банк отримати можливості стягнення заборгованості в межах судового стягнення, як із спадкоємця;
- зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, в результаті яких процесуальних дій, спрямованих на встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, старший дізнавач дійшла висновків про відсутність події злочину.
Вважає, що вказана постанова винесена передчасно, без проведення усіх дій та встановлення всіх обставин, що мають значення для правильності захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий відповідальності в міру своєї вини.
Також, представник скаржника просила поновити строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження, в обгрунтування вказала, що постанову не отримували, лише після звернення із заявою про інформування стану кримінального провадження, їм повідомлено про закриття та надано відповідну постанову, яку він отримав 15.05.2025.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
В судовому засіданні прокурор щодо поновлення строку на оскарження постанови не заперечував. Щодо вимог викладених у скарзі зазначив, що органом досудового розслідування повно та всебічно з'ясовано обставини справи, який дійшов висновку про відсутність складу злочину, а тому скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Старший дізнавач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги.
Крім того, на виконання ухвали слідчого судді, СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надано матеріали кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України
Вивчивши матеріали справи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Представник скаржника звернувся до суду із скаргою через канцелярію суду 27.05.2025, тобто встановлений законом строк на подання скарги є пропущеним. При цьому представник порушує питання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження.
Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (ч. 1 ст. 117 КПК Ураїни). У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1 статті 117 КПК України (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18).
Суд дійшов висновку, що обставини щодо отримання скаржником копії оскаржуваної постанови об'єктивно перешкодили її вчасному поданню з причин, що не залежали від скаржника.
У зв'язку із цим, зазначена причина пропуску строку є поважною, а сам строк подання скарги має бути поновлений.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідну постанову, перевіряє не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
В статті 284 КПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження підлягає закриттю, серед яких - встановлення відсутності події кримінального правопорушення.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що у провадженні СД ВП №2 Хмільницького РВП перебувало кримінальне провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України; відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено за зверненням АТ КБ "Приватбанк" щодо вчинення невідомою особою шляхом вільного доступу крадіжки 07.09.2020 грошових коштів з кредитної картки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до свідоцтва про смерть, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинила матеріальний збиток вказаному товариству.
28.11.2024 слідчий ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області виніс постанову про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Згідно положень ст. 91 ч. 1 п. 4 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 93 ч. 2 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Отже, Закон наділяє слідчого комплексом повноважень, реалізуючи які він має можливість проводити розслідування повно, всебічно, об'єктивно, ефективно. При цьому слідчий є самостійним суб'єктом, який самостійно визначає обсяг дій, які мають бути вчинені на з'ясування обставин правопорушення, оцінює сукупність зібраних доказів на предмет їх достатності для висновку щодо, зокрема того, чи дійсно було скоєно кримінальне правопорушення. Дії слідчого щодо розслідування злочину, як це визначено законом, мають бути проведені у такому обсязі, та отримано такий об'єм інформації щодо обставин кримінального правопорушення, які безсумнівно підтверджують висновок щодо його вчинення або відсутності його події та складу.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У судовому засіданні скаржник наголошувала на тому, що встановлення часу смерті ОСОБА_7 дасть відповідь на те, чи правомірно його дочкою використовувалися кошти з картки. Так, у разі зняття відповідних коштів після смерті клієнта банку, є обгрунтовані підозри вважати, що в її діях є умисел на вчинення шахрайськиїх дій.
Слідчим суддею встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає нормам КПК України, в ній відсутня оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Зокрема, за змістом постанови не вбачається, що слідчим надано оцінку обставинам зняття коштів з кредитної карти в залежності від моменту смерті ОСОБА_7 ..
З оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року /ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України/).
При винесенні оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не вчинено достатнього комплексу слідчих дій на з'ясування обставин, та передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за відсутності в діянні кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах, за відсутності повного та всебічного його розслідування. Так, мали місце лише такі слідчі дії, як відібрання пояснень у свідка ОСОБА_6 , що є недостатнім для прийняття рішення про відсутність складу кримінального правопорушення та прийняття постанови про закриття кримінального провадження. Зокрема, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази з яких можливо встановити точну смерть ОСОБА_7 , які б підтверджували або спростовували доводи свідка.
Також слід зазначити, постанова про закриття кримінального провадження містить відомості про події що відбувались 07.09.2024, в той час як матеріали справи вказують на подію що відбувалась у 2020 році.
Отже, досудове розслідування кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України проведено однобічно та поверхово, зокрема, слідчим не вжито всіх заходів для встановлення істини по даному кримінальному провадженню; слідчий не вжив усіх заходів для встановлення істини у імовірно вчиненому кримінальному правопорушенні, а обмежився лише показами свідків.
Враховуючи необґрунтованість та неналежну вмотивованість постанови старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, відсутність повного і всебічного дослідження обставин кримінального провадження, що є суттєвим порушенням слідчим вимог закону, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість даної скарги та наявність правових підстав для задоволення скарги.
Отже постанова старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження слід направити до відділу поліції для подальшого провадження досудового розслідування.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені скаржником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному кримінальному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом викладених доводів, у тому числі в заяві про вчинення кримінального правопорушення, клопотаннях осіб, які приймають участь у даному кримінальному провадженні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про поновлення строку задовольнити.
Поновити строк на оскарження постанови про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024.
Скасувати постанову старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 від 28.11.2024 про закриття кримінального провадження №12024025230000230 від 14.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Матеріали кримінального провадження направити на продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 16.06.2025 о 13:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_8
Дата документу 10.06.2025